Рішення

від 01.02.2021 по справі 360/4839/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4839/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 10 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації (далі відповідач, УСЗН Білокуракинської РДА), в якому позивач просить:

1) визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 19 листопада 2020 року за № 03-3271, у встановленні позивачу статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

2) зобов`язати відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

3) зобов`язати відповідача видати позивачу згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінет Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є дружиною померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті чоловіка позивач повторно не одружилася та на даний час є вдовою, що підтверджується довідкою про склад сім`ї. За життя ОСОБА_2 був особою, якій встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до вказаного 01 березня 2011 року УСЗН Білокуракинської РДА ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого останньому надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Позивач зазначає, що відповідно до експертного висновку центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників в наслідок аварії на ЧАЕС захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач 10 листопада 2020 року звернулася із заявою до відповідача, до якої додано всі необхідні копії документів, з наступним проханнями, а саме: встановити статус члена сім`ї померлого ветеран і війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Відповідач листом від 19 листопада 2020 року відмовив у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, інвалідність якого настала, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та видачі посвідчення на пільги.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 1, 4, 7, 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 49-50).

Від УСЗН Білокуракинської РДА 30 грудня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 62-63).

Позивач 10 листопада 2020 року звернулась до відповідача із заявою щодо надання посвідчення члена сім померлого ветерана війни. Відповідачем розглянуто вищевказану заяву та надано відповідь від 19 листопада 2020 року № 03-3271, що відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6, 7 цього Закону, тобто за життя визнаних учасниками бойових дій чи особою з інвалідністю внаслідок війни. Статус сім`ям цих осіб надається у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період військової служби під час воєнних дій та конфліктів; захворювання, одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. На підставі викладеного встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених в пункті 1 статті 10 Закону, належить, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

На думку відповідача, відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Керуючись викладеним, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази у відповідності до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд встановив таке.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 03 жовтня 2014 року укладено шлюб, про що свідчать свідоцтво про укладення шлюбу від 07 жовтня 2014 року серії НОМЕР_2 , паспорт ОСОБА_1 та паспорт ОСОБА_2 (арк. спр. 14-18, 22-23, 25).

Довідкою Білокуракинського районного військового комісаріату від 15 травня 1947 року № 4/19 підтверджується, що ОСОБА_2 в період з 24 травня 1986 року по 17 червня 1986 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при в/ч 83279 (арк. спр. 32).

Зазначена в довідці від 15 травня 1947 року № 4/19 інформація підтверджується також інформацією, зазначеною у військовому квитку від 06 листопада 1970 року НОМЕР_3 (арк. спр. 26-31) та довідці Галузевого державного Міністерства оборони України від 18 липня 2000 року № 51/1/9341 (арк. спр. 34).

На підставі експертного висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв`язку захворювання та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 1 травня 1992 року № 435 та довідки МСЕК до акта огляду МСЕК від 09 червня 2009 року серії 2-20 СМ № 096454 ОСОБА_2 УСЗН Білокуракинської РДА видано посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи від 01 березня 2011 року серії НОМЕР_1 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (арк. спр. 33, 35, 37).

Згідно з посвідченням від 28 лютого 2019 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (арк. спр. 39).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 02 квітня 2020 року серії НОМЕР_5 (арк. спр. 43).

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 28 вересня 2020 року за № 1711 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 44).

Позивач 10 листопада 2020 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила встановити їй статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого» (арк. спр. 10-12).

Листом від 19 листопада 2020 року № 03-3271 відповідач повідомив, що встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено (арк. спр. 13).

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у встановленні позивачеві статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі відповідного посвідчення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-ХІІ) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі Положення № 302).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В преамбулі до Закону № 3551-ХІІ зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-ХІІ на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 № 3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

З наведених правових норм слідує, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є залучення особи до виконання обов`язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з експертним висновком Луганської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв`язку захворювання та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 16 травня 1992 року № 435 захворювання ОСОБА_2 пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 33).

Відповідно до експертного висновка Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 28 вересня 2020 року № 1711 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (арк. спр. 44).

Згідно з довідкою Галузевого державного архіву від 18 липня 2000 року № 51/1/9341 ОСОБА_2 у складі військової частини № 83279 з 30 травня 1986 року по 17 червня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 34).

Таким чином, ОСОБА_2 був військовослужбовцем, який з 30 травня 1986 року по 17 червня 1986 року виконував обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та був особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання та смерть якого пов`язані з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, з аналізу зазначених норм чинного законодавства України та з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що померлий чоловік позивача мав пільги для інвалідів Вітчизняної війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 7 Закону № 3551-ХІІ належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни, а згідно зі статтею 4 Закону № 3551-ХІІ - до ветеранів війни.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 статті 10 Закону № 3551-ХІІ визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

«Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , який належав до ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, є особою, на яку в порядку статті 10 Закону № 3551-ХІІ поширюється його чинність. Отже, позивач має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та отримання відповідного посвідчення, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу відповідного посвідчення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 09 грудня 2020 року № 0.0.1934528492.1 (арк. спр. 9).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 92200, Луганська область, селище міського типу Білокуракине, площа Шевченка, будинок 2 А, код за ЄДРПОУ 03196914) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації, викладену в листі від 19 листопада 2020 року за № 03-3271, у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова