Постанова

від 20.01.2021 по справі 500/2603/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2603/19 пров. № А/857/13118/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада ,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року (суддя - Шульгач М.П., час ухвалення - 11:36 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складення повного тексту - 02.09.2020 року),

в адміністративній справі №500/2603/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада до Головного управління ДПС у Тернопільській області,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У листопаді 2019 року позивач ТОВ Тріада звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС у Тернопільській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019р. №0001280501 про нарахування податкового зобов`язання про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 227734,14 грн., з яких 182187,31 грн. податкові зобов`язання та 45546,83 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.

З цим рішенням суду першої інстанції від 28.08.2020 року не погодився позивач ТзОВ Тріада та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а відтак таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норму пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України в редакції, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Так, відповідно наведеної норми в редакції 2019 року, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Вказує апелянт, що при проведенні перевірки невірно встановлено, що ТОВ "Тріада" не проводить виробничої діяльності. Зазначає, що суду першої інстанції було надано докази фактичного зайняття товариством промисловою діяльністю. Крім того, апелянт зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції економічної діяльності товариства, зокрема не з`ясовано вид діяльності як поліграфічно-видавничу. Відповідно до проведеного експертного дослідження об`єктів нерухомого майна, в тому числі і за якими нараховану податкові зобов`язання, такі віднесені до будівель промисловості.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 28.08.2020 року та постановити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

20 січня 2021 року судом апеляційної інстанції отримано клопотання представника відповідача ГУ ДПС у Тернопільській області про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю забезпечити участь представника відповідача у вказаній справі через зайнятість в інших судових процесах.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його необґрунтованістю та відсутністю будь-яких підтверджень (доказів) про те, що представник відповідача зайнятий в інших судових процесах (засіданнях) в цей день 20.01.2021 року, чи про існування об`єктивної неможливості відповідача ГУ ДПС у Тернопільській області, як суб`єкта владних повноважень, забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника, із врахуванням того, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Водночас, колегією суддів враховано, що відповідно до вимог статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, публічно-правовий спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом. Ефективність такого захисту визначається в кожному випадку індивідуально, з врахуванням характеру спірних правовідносин, предмету спору та конкретних обставин справи.

При цьому, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Розумний строк розгляду справи - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (ст.4 КАС України).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи містять необхідний обсяг наданих сторонами доказів, чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві, відзиві на неї, у апеляційній скарзі на рішення суду від 28.08.2020 року, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тріада» (код ЄДРПОУ 31548759) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.04.2016р. по 31.03.2019р., результати якої оформлено Актом від 16.07.2019 №841/19-00-14-01/3158759 (а.с. 14-16).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пункту 266.2, п.266.3, п.266.7 ст.266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього на суму 204184,64, в тому числі про періодах: ІІ квартал 2016 року - 7247,14 грн., ІІІ квартал 2016 року - 7375,08 грн., IV квартал 2016 року - 7375,07 грн., І квартал 2017 року - 12468,00 грн., ІІ квартал 2017 року - 12468,00 грн., ІІІ квартал 2017 року - 12468,00 грн., IV квартал 2017 року - 12468,00 грн., І квартал 2018 року - 29014,07 грн., ІІ квартал 2018 року - 29014,07 грн., ІІІ квартал 2018 року - 29014,07 грн., IV квартал 2018 року - 29014,09 грн., І квартал 2019 року - 16259,05 грн..

На підставі цього Акта перевірки від 16.07.2019 року відповідачем ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001280501 від 30.10.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 227734,14 грн., в тому числі 182187,31 грн. основного платежу та 45546,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих згідно вимог п.123.1 ст.123 ПК України (а.с. 11, 12).

Позивач, вважаючи вказане ППР протиправним, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв правомірно, в межах чинного законодавства, оскільки види господарської діяльності, які провадяться позивачем, не класифікуються у секціях Національного класифікатора України ДК 009:2010 як процес промислового виробництва.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (тут і надалі - в редакції на час проведення перевірки), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Об`єктом оподаткування згідно пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

В той же час, пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлю об`єкти, які підлягають оподаткуванню, серед яких згідно пункту "є" не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України).

З аналізу наведених положень необхідно дійти висновку, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, зокрема, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, крім об`єктів, що не підлягають оподаткуванню, обчислення якого проводиться самостійно станом на 1 січня звітного року, виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт та до 20 лютого цього ж року подається контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування відповідна декларація.

Судом встановлено, що TOB Тріада на праві власності належать наступні приміщення за адресою АДРЕСА_1 : адмінбудинок під літерою А загальною площею 288,1 м.кв.; складська будівля під літерою Е загальною площею 1124,5 м.кв.; будівля цеху флексографії під літерою Ж загальною площею 737,6 м.кв.; нежитлова будівля, складська будівля з адміністративно-побутовими приміщеннями під літ. З загальною площею 453,2 м.кв.; торговий кіоск під літерою И загальною площею 47 м.кв. (а.с. 17-25).

ТОВ Тріада за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року задекларувало податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 54737,33 грн., який розрахований з врахуванням положень пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України та включені площі відповідних приміщень, які є об`єктами оподаткування, а саме: адмінбудинок під літерою А загальною площею 288 м.кв; приміщення площею 162,1 м.кв., у складській будівля під літерою Е ; приміщення площею 65,3 м.кв. нежитлової будівлі, складської будівлі з адміністративно-побутовими приміщеннями під літ. З ; торговий кіоск під літерою И загальною площею 57 м.кв. (а.с. 49-56).

При цьому, відповідно до акту перевірки від 16.07.2019р. №841/19-00-14-01/31548759, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ Тріада у перевіреному періоді фактично займалась діяльністю щодо надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна на підставі наданих товариством договорів оренди.

Всі площі, які перебувають в оренді, а також адмінбудинок під літерою А загальною площею 288 м.кв., торговий кіоск під літерою И загальною площею 57 м.кв. ТОВ "Тріада" враховані при нарахуванні податку на нерухоме майно.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивача контролюючий орган дійшов помилкових висновків про не проведення ТОВ "Тріада" виробничої діяльності.

Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів ТОВ "Тріада" фактично займається промисловою діяльністю, на підтвердження чого суду було надано наступні документи: балансові довідки від 11.11.2019р. №111119/01 та №111119/02 (а.с. 6-10), з яких вбачається використання Товариством відповідної техніки для зайняття поліграфічною діяльністю.

Балансова довідка від 11.11.2019р. №111119/03 підтверджує наявність на балансі товариства відповідної сировини для зайняття поліграфічною діяльністю, а довідка №111119/04 підтверджує ряд продукції, виготовлення якої здійснює ТОВ "Тріада".

Згідно довідки №190920/01 від 19.08.2020р. ТОВ "Тріада" виготовляло в період з 2016 по 2019 роки промислову продукцію, а саме, друковані форми (про те, що товариство буде здійснювати діяльність по виготовленню друкованих форм зазначено на сторінці 3 Статуту ТОВ Тріада у розділі Виробничо- господарська діяльність ) (а.с. 89).

Долучені в суді апеляційної інстанції, зокрема: копія договору №164 від 02.02.2012р.; копія договору оренди нежитлової будівлі від 01.06.2015р.; копія договору оренди нежитлової будівлі від 01.06.2015р.; копія договору поставки №2 від 01.02.2016р. (покупець - ФОП ОСОБА_1 ); копії видаткових накладних (покупець - ФОП ОСОБА_1 ); копії договору поставки №4 від 05.09.2018р. (покупець - ФОП ОСОБА_2 ); копії видаткових накладних на 4-х арк. (покупець - ФОП ОСОБА_2 ) (а.с. 145-181), підтверджують здійснення ТОВ "Тріада" поліграфічно-видавничої господарської діяльності.

Однак, судом першої інстанції не повно встановлено обставини, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту Товариства, довідки №190820/01 від 19.08.2020р. та відповідних балансових довідок про те, що за період 2016-2019 років ТзОВ "Тріада" здійснило випуск відповідної поліграфічної продукції, що підтверджує факт здійснення позивачем серед інших видів економічної діяльності також поліграфічно-видавничу діяльність.

Крім того, позивач ТОВ "Тріада" надав суду експертний висновок від 22.10.2020 року, за результатами проведення експертизи вірності здійснення класифікації об`єктів нерухомого майна ТзОВ Тріада , що розташований за адресою: м.Тернопіль, вул. Текстильна,32А за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507, за висновками якого Товариству з обмеженою відповідальністю Тріада за адресою вул. Текстильна, 32а, в м. Тернопіль на праві власності належать будівлі: будівля цеху флексографії (під літерою Ж інвентаризаційної справи) - загальною площею 737,6 м.кв.; складська будівля (під літерою Е інвентаризаційної справи) загальною площею 1124,5 м.кв.; нежитлова будівля, складська будівля з адміністративно-побутовими приміщеннями під літ. З загальною площею 453,2 м.кв.. Вказані будівлі відносяться згідно ДК 018-2000 до групи 125 Будівлі промислові і склади (а.с. 123-125).

Буквальний аналіз пункту "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9- "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Необхідно зауважити, що чинне законодавство України не визначає в чіткій формі поняття промислового підприємства.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", С "Переробна промисловість", Б "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та Б "Будівництво".

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, Рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15.05.2018 року у справі №806/2461/17 (К/9901/27759/18) та у постанові від 26.03.2020 року у справі №560/4000/18.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи колегія суддів приходить до переконання про помилковий висновок суду першої інстанції, що види господарської діяльності, які провадяться позивачем, не підпадають під дію підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, який звільняє платника податку від податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за вказаними об`єктами.

Крім того, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 року №466-ІХ, яким вказаний підпункту унормовано таким чином: "будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".

Із встановленого суд апеляційної інстанції приходить до висновку про, що відповідач Головне управління ДПС у Тернопільській області протиправно прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019 №0001280501 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі на суму 227734,14 грн., з яких 182187,31 грн. податкові зобов`язання та 45546,83 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно позовних вимог позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019р. №0001280501. Разом з тим, обраний такий спосіб судового захисту не призводить до повного відновлення порушеного права, який би узгоджувався з положеннями КАС України.

Частина перша статті 5 КАС України визначає способи захисту особи, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, у разі оскарження індивідуального акта чи окремих його положень пунктом 2 ч.1 ст.5 КАС України законодавець визначив правову форму захисту особи шляхом звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, вимога про скасування індивідуального акта чи окремих його положень нерозривно пов`язана із визнанням його чи окремих його положень протиправними, що забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний позов ТзОВ "Тріада" необхідно задоволити шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001280501 від 30.10.2019 року, яке винесене Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з наведеного вбачається що суд першої інстанції виніс рішення суду з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому така підлягає задоволенню.

Одночасно, відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги шляхом стягнення таких судових витрат в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Так, зі змісту позовної заяви видно, що позивач заявив вимоги майнового характеру.

Розмір відповідних судових витрат позивача в суді першої та апеляційної інстанції підтверджується наявними в матеріалах адміністративної справи квитанціями.

Тому, із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, в користь позивача слід стягнути із відповідача сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 3416 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 5124 грн..

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада - задоволити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в адміністративній справі №500/2603/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада - задоволити.

Визнати протиправним про скасувати податкове повідомлення-рішення №0001280501 від 30.10.2019 року, винесене Головним управлінням ДПС у Тернопільській області про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Тріада суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 227734 грн. 14 коп..

Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тріада (код ЄДРПОУ 31548759) судовий збір у розмірі 3416 (три тисячі чотириста шістнадцять) гривень за подання адміністративного позову та у розмірі 5124 (п`ять тисяч сто двадцять чотири) гривні за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 01.02.2021 року