Рішення

від 26.01.2021 по справі 189/707/19

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/707/19

2/189/7/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Дніпро-М про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства Агрофірма Дніпро-М , яким просив визнати недійсним договору оренди земельної ділянки б/н, площею 5,6928 га, кадастровий номер 1224283400:01:001:0388, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агрофірма Дніпро-М 22 листопада 2017 року, зареєстрованого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право 38946552 від 26.12.2017 року; судові витрати по справі стягнути з відповідача.

Позов мотивований тим, що у 2013 році позивач уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 5,6928 га, кадастровий номер 1224283400:01:001:0388, яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі державного акту.

Договір оренди земельної ділянки був укладений строком на 5 років, до 31 грудня 2018 року.

У вересні 2018 року позивачу випадково стало відомо, що існує договір оренди від 22 листопада 2017 року, укладений нібито між позивачем та відповідачем, який позивач нібито підписав.

Позивач у позові зазначає, що договору оренди земельної ділянки з ПП Агрофірма Дніпро-М не укладав і волевиявлення на здійснення такого правочину не мав; йому невідомо при яких обставинах і яким чином складений і підписаний даний договір, з його умовами позивач незнайомий.

Зазначає, що відповідач, користуючись належною позивачу земельною ділянкою без правових підстав, тим самим порушує його право власності (а. с. 2-3).

Посилається на ст. ст. 203, 207, 626, 627, 651 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, яким позов заперечив. Стверджує, що договір оренди від 22.11.2017 був укладений між сторонами у письмовій формі, містить всі істотні умови, відбулася державна реєстрація договору (а. с. 25).

Ухвалою суду від 26.04.2019 відкрите провадження у справі і справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.08.2019 призначена судова почеркознавча експертиза у справі, провадження у справі зупинене.

Ухвалою суду від 08.10.2019 у зв`язку з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів поновлене провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2019 задоволене клопотання експерта; експерту наданий дозвіл на використання в якості вільних зразки підпису ОСОБА_1 в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 19.11.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також дозволено використовувати в якості умовно-вільних зразки підпису ОСОБА_1 в оригіналі позовної заяви від 25.04.2019 року, ті, що завіряють копії сторінок паспорту ОСОБА_1 , ті, що завіряють копії документу на право власності землею та копію витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно; провадження у справі зупинене.

03.02.2020 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої судової експертизи. Ухвалою суду від 04.02.2020 відновлене провадження у справі і призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2020 закрите підготовче провадження у справі і справа призначена до розгляду по суті.

Судове засідання неодноразово відкладалося письмовими і протокольними ухвалами суду у зв`язку із заявленими клопотаннями сторін про відкладення судового розгляду з низки поважних причин: карантину, зайнятості сторін в інших судових процесах, перемовин між учасниками про врегулювання спору.

14.12.2020 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі, позов заперечив.

26.01.2021 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, висновок експерта, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої на території Великомихайлівської сільської ради площею 5,690 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю II - ДП №054842, виданого згідно рішення 24 сесії XXIII скликання Великомихайлівської сільської Ради народних депутатів №65 від 01 жовтня 2001 року (копія, а. с. 7). Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 1224283400:01:001:0388.

19 листопада 2013 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки б/н, строк дії договору оренди згідно п. 31 договору - 5 років до 31 грудня 2018 року з моменту державної реєстрації договору (копія договору, а. с. 8).

Інформації щодо державної реєстрації даного договору оренди у договорі не міститься.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.04.2019 земельна ділянка, кадастровий номер 1224283400:01:001:0388 належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 28.11.2001 (а. с. 11).

Згідно розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права даного витягу, згідно запису про інше речове право 24140564 підставою виникнення іншого речового права є договір оренди земельної ділянки б/н, укладений між Приватним підприємством Агрофірма Дніпро-М і ОСОБА_1 22.11.2017 року, договір зареєстрований 20.12.2017, строк дії договору - 10 років з правом пролонгації, орендар - Приватне підприємство Агрофірма Дніпро-М , орендодавець - ОСОБА_1 (а. с. 12).

Представник відповідача надав суду оригінал договору оренди, який був направлений до експертної установи разом з іншими матеріалами справи (а. с. 42).

Ухвалою суду від 30.08.2019 призначена судова почеркознавча експертиза у справі, На вирішення експертизи поставлене питання чи виконаний підпис на договорі оренди земельної ділянки від 22 листопада 2017 року, укладений між Приватним підприємством Агрофірма Дніпро-М та ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1224283400-01-001-0388) ОСОБА_1 чи іншою особою?

Проведення судової почеркознавчої експертизи доручене експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта №4267-19 від 24.01.2020 підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець у договорі оренди земельної ділянки б/н від 22.11.2017 року, укладений між Приватним підприємством Агрофірма Дніпро-М та ОСОБА_1 щодо оренди землі площею 5,6900 га, кадастровий номер 1224283400:01:001:0388 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а. с. 70-75).

Як передбачено ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ЦК України).

Наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, має підтверджувати наміри, волевиявлення учасників правочину і, водночас, забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті14 Закону України Про оренду землі ).

Ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Як зазначено вище, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що він договір не підписував, його умови не погоджував, тож відповідач безпідставно неправомірно використовує належну йому земельну ділянку.

Судом встановлено, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, його істотних умов не погоджував, що підтверджується, зокрема, висновком експерта №4267-19 від 24.01.2020.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року відступила від висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 та констатувала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року констатовано, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тому у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Тому суд приходить до висновку, що у позові про визнання недійсним оспорюваного договору слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи №4267-19 у розмірі 6782,40 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 202, 203, 204, 205, 207, 215, 216, 627, 638 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 14, 15, 16 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 4, 10, 12, 76-81, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Дніпро-М про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н, площею 5,6928 га, кадастровий номер 1224283400:01:001:0388, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агрофірма Дніпро-М 22 листопада 2017 року, зареєстрованого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право 38946552 від 26.12.2017 року - відмовити.

Судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи №4267-19 у розмірі 6782,40 грн. - покласти на позивача, ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 02 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Чорна