Рішення

від 13.05.2010 по справі 2/27-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.10

          Справа № 2/27-10.

За позовом:          фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка

до відповідача: фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про  стягнення 23 850 грн. 00 коп.  

СУДДЯ  О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

                       Секретар судового засідання Волохова Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача  заборгованість у розмірі 23 850 грн. 00 коп. за Договором поставки вікон МПК № 01/01/2009 від 15.01.2009 р., а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і зазначає, що заборгованість за договором поставки вікон складає 9350 грн., оскільки ним були передані авансові платежі в сумі 8000 грн., 02.02.2009 р. – 3000 грн., 13.04.2009 р. 3500 грн., які помилково були зараховані як борги ОСОБА_4, який є клієнтом позивача і зазначений як «ОСОБА_4».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 пояснив, що договірні відносини із клієнтом ОСОБА_4 не стосуються договірних відносин із ОСОБА_2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

15.01.2009 р. між позивачем — фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавцем) та відповідачем — фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовником) був укладений договір поставки № 01/01/2009.

За договором поставки відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 Договору продавець (позивач) за завданням замовника зобов‘язується поставити (передати у власність) вікна МПК в кількості 17 штук (32,438 кв.м.), а замовник (відповідач) - прийняти та оплатити продукцію. Загальна вартість продукції складає 23 850 грн.

01.04.2009 р. позивач відповідно до видаткової накладної № М-0000000000037 поставив відповідачу вікна загальною вартістю 23 850 грн., які відповідач прийняв без зауважень щодо кількості та якості, що підтверджується його підписом і печаткою на видатковій накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом. Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 ЦК України.

              У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

          Відповідач свої зобов‘язання за договором в частині оплати не виконав, заборгованість відповідача на час вирішення справи становить 23 850 грн.

          15.07.2009 р. відповідачу була надіслана претензія про сплату вартості поставленої продукції, яка залишена відповідачем без задоволення.

В судовому засіданні 19.04.2010 р. відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що заборгованість за договором поставки вікон складає 9350 грн., оскільки ним були передані авансові платежі в сумі 8000 грн., 02.02.2009 р. – 3000 грн., 13.04.2009 р. 3500 грн., які помилково були зараховані як борги ОСОБА_4, який є клієнтом позивача і зазначений як «ОСОБА_4». Проте, доказів сплати (перерахування) коштів відповідач не надав ні в судовому засіданні 19.04.2010 р., ні в судове засідання 13.05.2010 р., в яке не прибув.

Виходячи з цього, заборгованість відповідача за отриманий за договором поставки № 01/01/2009 товар становить 23 850 грн. 00 коп., підтверджується наявними в справі матеріалами, є правомірною, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. ст. 32 – 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але відповідач, з урахуванням всіх обставин справи не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України  позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 238 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; і.н. НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_2) 23 850 грн. 00 коп. боргу, 238 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                          О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення по справі. Повний текст рішення підписаний 14.05.2010 р.

    Суддя