Ухвала

від 29.01.2021 по справі 665/125/21

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 665/125/21

У Х В А Л А

"29" січня 2021 р. Суддя Чаплинського районного суду Херсонської області Березніков О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Чаплинського районного суду Херсонської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики .

Разом з вищевказаним позовом позивач звернувся із заявою про забезпечення позову у якому просить накласти арешт на земельні ділянки, власником яких є відповідач, а саме: площею. 2,0 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:001:0106, площею 2,00 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0005, площею 2,0001 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0006, площею 1,9998 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0007, площею 1,0002 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0008.

Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 в борг 120000,00 грн. строком до 31.12.2020, які відповідач не повернув. Зазначає, що відповідач є власником зазначених земельних ділянок, які, як стало відомо позивачу, відповідач здійснює активні заходи з їх відчуження, шляхом розміщення відповідних оголошень в мережі інтернет. Крім того, позивачу відомо, що ОСОБА_2 працює водієм в Республіці Польща та 06.02.2021 має прибути на роботу, і повернутися до України має в травні 2021 року, що ніяк не сприятиме виконанню відповідачем грошового зобов`язання.

Вважає, що є велика вірогідність того, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову, відповідачем по справі можуть бути вжиті заходи щодо відчуження вказаних земельних ділянок. Таким чином, накладення арешту на майно відповідача, є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить здійснити дії щодо відчуження вище зазначеного майна.

У відповідності до положення ч. 1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.148 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпеченню позову роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що між сторонами виник спірз приводу стягнення грошових коштів з відповідача , але разом з тим, суд доходить до висновку про необґрунтованість та таким, що не відповідає діючому законодавству, обставин, викладених позивачем у заяві про забезпечення позову.

Позивач до заяви про забезпечення позову надав докази, які, як він зазначив, вказують що відповідач є власником земельних ділянок площею 2,0 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:001:0106, площею 2,00 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0005, площею 2,0001 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0006, площею 1,9998 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0007, площею 1,0002 гектара, кадастровий номер 6525481500:03:010:0008, про що свідчать нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу земельних ділянок 2017 та 2018 років.

Разом з тим слід зазначити, що у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 182 ЦК України, які були чинними на момент укладення вказаних договорів купівлі продажу земельних ділянок, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до пп. б) п.15 перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37 -1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

З наведених норм чинного законодавства слід дійти висновку, що відповідач ОСОБА_2 не є таким, що набув право власності на вище вказані земельні ділянки. До того ж, наведені нотаріально посвідчені угоди купівлі-продажу земельних ділянок на час їх укладення у 2017 та 2018 роках суперечили чинному законодавству та є недійсними, в розумінні ч.1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, за наявності у відповідача земельних ділянок у приватній власності, це не свідчить про співмірність заявлених позовних вимого та реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, ОСОБА_1 зазначено, що відповідач працює водієм в Польщі, що ніяк не сприятиме виконанню ним грошового зобов`язання перед ним, на що суд зауважує, що при ухваленні позитивного рішення суду, на стадії його виконання може бути застосоване тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, як захід примусового виконання рішення.

Таким чином, враховуючи відсутність правових підстав для забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у його забезпеченні.

Керуючись ст.ст. 149-153 , 353 , 354 ЦПК України ,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Чаплинський районний суд Херсонської області протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання (складення) ухвали.

Суддя О.В. Березніков