Рішення

від 22.01.2021 по справі 175/2619/15-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2619/15-ц

Провадження № 2/175/1035/15

Рішенням

Іменем України

22 січня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретареві - Черкановій Я.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Волкова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ ВКФ Укрсельхозпром до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 та управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про повернення земельної ділянки -

встановив:

Позивач ТОВ ВКФ Укрсельхозпром в особі представника Дружиніної Т.Г. звернулась з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 та управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про повернення земельної ділянки, та просила суд згідно уточненої позовної заяви (Т2 а.с.101-102 та Т3 а.с.79) зобов`язати ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі Укрсельхозпром земельну ділянку площею 0,250 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_2 відшкодувати вартість того, що одержано: земельної ділянки площею 0,250 га в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 41 Ювілейної (Слобожанської) селищної ради, за цінами, які існують на момент відшкодування, в розмірі 1 110 486 грн. (один мільйон сто десять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 00 копійок).

В обґрунтування уточненого позову зазначила, що 10.03.2015 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України TOB ВКФ Укрсельхозпром відмовлено у відкритті касаційного провадження за позовом ОСОБА_2 до TOB ВКФ Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та визнані недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Апеляційний суд Полтавської області по справі за позовом ОСОБА_2 до TOB ВКФ Укрсельхозпром про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, вирішив: визнати недійсним договір міни земельних ділянок від 27.09.2002 року, укладений між TOB ВКФ Укрсельхозпром та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гула В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 2593. Визнати недійсним державний акт серії ПЛ № 210658 від 07.02.2008 року па право власності TOB ВКФ Укрсельхозпром на земельну ділянку 4,13 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільського господарського виробництва. Зобов`язати TOB ВКФ Укрсельхозпром повернути із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку 4,13 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стягнути з TOB ВКФ Укрсельхозпром на користь держави судовий збір в розмірі 730,80 грн. Необхідно зазначити, що в порядку договору міни земельних ділянок від 27.09.2002 року, укладеним між TOB ВКФ Укрсельхозпром та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Гула В.Л., зареєстрованого в реєстрі за №2593, TOB ВКФ Укрсельхозпром передав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,250 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 41 Ювілейної селищної ради, при цьому жодний із судів, що приймали рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та відмовляв у відкритті касаційного провадження.

Таким чином, згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_2 стала власницею двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 4.13 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільського господарського виробництва та земельної ділянки площею 0,250 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також згідно позову про збільшення вимог позивач вказує, що 22.11.2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 175/2619/15-ц Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз була здійснена судова оціночно-земельна експертиза № 4595-18.

За результатами експертизи експертною установою встановлено, що ринкова вартість земельної ділянки по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) складає 1 110 486 грн.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦПК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язала повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в режимі відеоконференції заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись зокрема на відзив, який наявний в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 згідно договору оренди надавала в користування ВКФ Укрсельхозпром належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,12 га на території Малоперещепинської сільської ради.

06.09.2002 року Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області посвідчено нею довіреність на ім`я працівника TOB ВКФ Укрсельхозпром Курпакова В.О. на представництво її інтересів в усіх уповноважених органах.

27.09.2002 року між ОСОБА_7 , який діяв від її імені, TOB ВКФ Укрсельхозпром укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетовського районного нотаріального округу Гула В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 2593.

Згідно даного договору міни, TOB ВКФ Укрсельхозпром передав відповідачу земельну ділянку площею 0,25 га в межах згідно планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Взамін на дану земельну ділянкою відповідачем передано TOB ВКФ Укрсельхозпром земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,13 га на території Малоперещепинської сільської ради.

10.02.2003 року Малоперещепинською сільською радою Ноовсанжарського району посвідчено довіреність від відповідача на ім`я ще одного працівника TOB ВКФ Укрсельхозпром ОСОБА_8 бути її представником у всіх компетентних установах та організаціях по питаннях купівлі-продажу, міни та ведення всіх справ щодо назалежних мені земельних ділянок незалежно від їхнього місця знаходження.

05.08.2003 року між ОСОБА_8 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетовського районного нотаріального округу Гула В.Л., зареєстрованого за № 1677.

Згідно даного договору купівлі-продажу відповідач нібито продала, а громадянка ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,25 га в межах згідно планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі даного договору ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2009 року, кадастровий номер 1221455800-01-405-0004.

Судом також встановлено, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2014 року у справі № 542/715/13-ц відповідачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Апеляційним судом Полтавської області скасовано рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12014 року та ухвалено нове, яким: визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 27.09.2002 року, укладеного між ОСОБА_7 , який діяв від її імені, та TOB ВКФ Укрсельхозпром , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетовського районного нотаріального округу Гула В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 2593; визнано недійсним державний акт серії ПЛ № 210658 від 07.02.2008 року. на право власності TOB ВКФ Уксельхозпром на земельну ділянку площею 4,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради; зобов`язано TOB ВКФ Уксельхозпром і повернути відповідачу із чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 4,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради.

10.03.2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відмовлено TOB ВКФ Укрсельхозпром у відкритті касаційного провадження.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в довіреності від 06.09.2002 року на підставі якого ОСОБА_7 обміняв спірну земельну ділянку не міститься всіх необхідних відомостей щодо земельної ділянки, на відчудження якої він уповноважується.

Також судом апеляційної інстанції встановлено факт того, що відповідач не була обізнана про існування даного договору і про це може свідчити відсутність державної реєстрації за нею права власності на земельну ділянку площею 0,25 га що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням правових позицій Верховного суду, що зазначені в рішенні від 30 серпня 2019 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 914/970/18 та в рішенні від 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17971/15-ц.

Так Верховним судом зазначено, оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.

Таким чином на підставі вищевикладеного суд, також відмовляє у задоволенні вимог щодо зобов`язання ОСОБА_2 відшкодувати вартість того, що одержано: земельної ділянки площею 0,250 га в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 41 Ювілейної (Слобожанської) селищної ради, за цінами, які існують на момент відшкодування, в розмірі 1 110 486 грн. (один мільйон сто десять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 00 копійок), оскільки ця вимога є взаємовиключною щодо первісної уточненої вимоги представника позивача.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст.15, ч.2 ст.16, ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема диспозитивність. Яка відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із змісту ч. 2 ст.5 ЦПК України вбачається, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.

З наведеного вище випливає, що суд позбавлений за своїм розсудом визначати інший спосіб захисту права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду якщо законом чи договором передбачено інший спосіб захисту ніж той який особа обрала при зверненні до суду.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Зокрема ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд вважає, що спосіб захисту права, що обрав позивач передбачений вищенаведеними нормами закону є ефективним засобом захисту, проте є таким, що не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Інші документи додані сторонами до справи не спростовують встановлених судом обставин і не змінюють висновків суду.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач не виконав обов`язок по доведенню обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Відповідно ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ТОВ ВКФ Укрсельхозпром до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 та управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про повернення земельної ділянки - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя С.О. Ребров