Ухвала

від 03.02.2021 по справі 752/16514/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16514/20

Провадження № 2-з/752/159/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кахно І. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Титаренко Ольгою Володимирівною, про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 752/16514/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Трест Київміськбуд-1 (далі - ПрАТ Трест Київміськбуд-1 ), ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2

01 лютого 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Титаренко О. В. - про забезпечення позову в указаній справі, у якій заявник просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що позивач, виконавши належним чином всі умови договору № БКСЖ 27098 бронювання квартири, укладеного 26 травня 2008 року з ЗАТ Трест Київміськбуд-1 , правонаступником якого є ПрАТ Трест Київміськбуд-1 , сплативши повну вартість квартири, відкрито, безперервно та добросовісно володіє та користується квартирою АДРЕСА_1 . Однак, у квітні 2020 року позивач дізнався, що спірна квартира на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 , що стало підставою для звернення до суду з указаним позовом. Заявник має обґрунтовані припущення вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, які він просить застосувати, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач як титульний володілець спірної квартири зможе відчужити спірне нерухоме майно, яке є предметом даного спору. Тому, на думку заявника, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту його порушених прав.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до позовної заяви документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65 кв. м, житловою площею 37 кв. м, право власності на яку позивач вважає набув за набувальною давністю.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, спірна квартира на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 .

Обставини, викладені в позові та заяві про забезпечення позову, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір, зокрема, щодо квартири АДРЕСА_1 , тому суд вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а саме, накладення арешту на вказану квартиру, є співмірним з позовними вимогами, оскільки має місце обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

До такого висновку суд приходить, виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, оскільки такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном відповідача, за яким зареєстрована вказана квартира, а лише тимчасово унеможливить розпорядження нею до вирішення спору в суді.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Титаренко Ольгою Володимирівною, про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1697538580000, номер запису про право власності 29387504 від 11 грудня 2018 року).

Зазначити дані позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Зазначити дані відповідача-1: приватне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-1 , код ЄДРПОУ: 31176312, адреса: 04213, місто Київ, вулиця Прирічна, будинок 13.

Зазначити дані відповідача-2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена суддею 03 лютого 2021 року.

Суддя І. А. Кахно