Постанова

від 25.01.2021 по справі 921/91/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. Справа №921/91/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Мирутенка О.Л.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Шумської міської ради, вих. №02-13/1272 від 09.11.2020 (вх. №01-05/3262/20 від 13.11.2020),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 (повний текст складено 22.10.2020)

у справі № 921/91/20 (суддя Боровець Я.Я.)

за позовом: Фізичної особи підприємця Трищук Віктора Васильовича , м. Шумськ, Тернопільська область

до відповідача: Шумської міської ради, м. Шумськ, Тернопільська область

про:

- визнання такою, що є недостовірною та принижує ділову репутацію Трищука Віктора Васильовича, інформацію, яка поширена на 56 сесії 7 скликання 18 грудня 2019 року міським головою Шумської міської ради Плетюком Володимиром Євгеновичем, про те що "фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем послуг",

- зобов"язання Шумської міської ради після набрання рішенням суду законної сили на черговій сесії Шумської міської ради спростувати поширену недостовірну інформацію та повідомити присутніх про наступне: " поширена 18 грудня 2019 року на 56 сесії 7 скликання Шумської міської ради міським головою Плетюком Володимиром Євгеновичем інформація про те, що фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем є недостовірною та не відповідає дійсності".

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Трищук Віктор Васильович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Шумської міської ради про: визнання такою, що є недостовірною та принижує ділову репутацію Трищука Віктора Васильовича, інформацію, яка поширена на 56 сесії 7 скликання 18 грудня 2019 року міським головою Шумської міської ради Плетюком Володимиром Євгеновичем, про те що "фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем послуг"; зобов"язання Шумської міської ради після набрання рішенням суду законної сили на черговій сесії Шумської міської ради спростувати поширену недостовірну інформацію та повідомити присутніх про наступне: "поширена 18 грудня 2019 року на 56 сесії 7 скликання Шумської міської ради міським головою Плетюком Володимиром Євгеновичем інформація про те, що фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем є недостовірною та не відповідає дійсності".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі №921/91/20 позов задоволено повністю.

Визнано такою, що є недостовірною та принижує ділову репутацію Трищука Віктора Васильовича, інформацію, яка поширена на 56 сесії 7 скликання 18 грудня 2019 року міським головою Шумської міської ради Плетюком Володимиром Євгеновичем, про те що "фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем послуг".

Зобов"язано Шумську міську раду після набрання рішенням суду законної сили на черговій сесії Шумської міської ради спростувати поширену недостовірну інформацію та повідомити присутніх про наступне: " поширена 18 грудня 2019 року на 56 сесії 7 скликання Шумської міської ради міським головою Плетюком Володимиром Євгеновичем інформація про те, що фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем є недостовірною та не відповідає дійсності".

Присуджено до стягнення з Шумської міської ради на користь Фізичної особи підприємця Трищука Віктора Васильовича 4204, 00 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що 18.12.2019 під час проведення 56 сесії 7 скликання Шумської міської ради міський голова Плетюк В.Є. виконуючи свої службові обов"язки сказав, що "ФОП Трищук В.В. як виконавець послуг є недобросовісним". Оскільки, вищезазначена інформація не є оціночним судженням, а є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачем, створює негативне уявлення про позивача та принижує його ділову репутацію, порушує принцип презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини, така інформація підлягає спростуванню відповідачем.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі №921/91/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що вживання міським головою Плетюком В.Є. слів недобросовісний виконувач робіт носило оціночний характер, вживалось як припущення та критична оцінка діяльності виконувачів послуг в цілому, є власним вираженням його ставлення до ситуації, що склалась. Оскільки відповідно до ст. 30 ЗУ Про інформацію ніхто не може бути притягнений до відповідальності за висловлення оціночних суджень, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, апелянт вважає, що позовні вимоги у даній справі безпідставно задоволені судом першої інстанції.

30.11.2020 до суду від Фізичної особи - підприємця Трищука Віктора Васильовича поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі №921/91/20 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач зазначає, що вжита міським головою фраза є не оціночним судженням, а фактичним твердженням, оскільки була сказана ствердно, без використання мовно-стилістичних засобів ( сатири, алегорій) та жодних слів, які б добавляли у вислів оціночного судження, а саме можливо, я вважаю, на мою думку та/або будь-яких похідних слів . Окрім того, твердження апелянта про те, що сказана міським головою фраза е критикою діяльності виконувачів послуг в цілому не відповідає дійсності, оскільки жодного порівняння позивача з іншими виконавцями не було.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/91/20 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Скрипчук О.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шумської міської ради на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі № 921/91/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 14.12.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.01.2021.

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача в судовому засіданні 14.12.2020, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як зазначає позивач, 18 грудня 2019 року відбулася чергова 56 сесія 7 скликання Шумської міської ради, під час проведення якої, на розгляді питань про затвердження технічної документації та надання земельних ділянок мешканцям територіальної громади у власність, міський голова Плетюк Володимир Євгенович під час виконання своїх службових обов`язків міського голови повідомив депутатів міської ради про те, що враховуючи висновки комісії виготовленні ФОП Трищуком В.В. проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) для мешканців громади підлягають до відмови.

При цьому, міський голова під час проведення сесії та виконуючи свої службові обов`язки сказав, що "ФОП Трищук В.В. як виконавець послуг є недобросовісним".

На підтвердження вказаної обставини позивачем подано суду заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24.02.2020, засвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. Відповідачем вказана обставина не заперечена та не спростована.

З таким твердженням міського голови позивач не погодився, зазначаючи, що такі є недостовірними та принижують ділову репутацію ФОП Трищука В.В.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01.08.2019 ФОП Трищук В.В. зареєстрований як приватний підприємець та здійснює підприємницьку діяльність, яка пов`язана з сферою інжинірингу, геології та геодезії, наданням послуг технічного консультування в цих сферах.

10 червня 2015 року Національним університетом біоресурсів і природокористування України відповідно до протоколу рішення Кваліфікаційної комісії від 26.05.2015 за №5 видано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника за №012001, яким підтверджено відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість грунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.

05 липня 2019 року Трищуку В.В. видано свідоцтво серії АН №0338/19 про підвищення кваліфікації інженера землевпорядника.

Якстверджує позивач, вказані документи підтверджують його професійну діяльність.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, із зазначенням, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Статтею 277 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

За ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Аналогічні приписи містить і ст. 1 Закону України Про інформацію .

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ Інститут економічних реформ проти України від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Лінгенс проти Австрії , п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє фактологічне підґрунтя для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції , п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі Бразільє проти Франції , заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення Патурель проти Франції , заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

У справі Дюльдін і Кіслов проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив: 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише інформації або ідей , які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує демократичного суспільства .

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

Врахувавши вказане, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що інформація, яку просить спростувати позивач, а саме фраза голови Шумської міської ради Плетюка В.Є., про те що "фізична особа підприємець Трищук Віктор Васильович є недобросовісним виконавцем послуг" за своєю суттю є оцінкою роботи позивача, формою вираженням суб`єктивної думки щодо діяльності позивача, є оціночним судженням у розумінні ст. 30 Закону України Про інформацію , а не фактичним твердженням, на що помилково вказує позивач та суд першої інстанції.

Оскільки, за висловлювання оціночних суджень, якими є вказана вище інформація, не передбачена відповідальність і позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не доведено порушення його прав у цьому випадку, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання вказаної інформації такою, що є недостовірною та принижує ділову репутацію позивача, а також щодо зобов`язання відповідача спростувати вказану інформацію.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Шумської міської ради слід задоволити, рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі №921/91/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на позивача порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст.269,270,275,277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Шумської міської ради задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2020 у справі №921/91/20 скасувати та прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Трищука Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Шумської міської ради (47100, Тернопільська область, Шумський район, м. Шумськ, вул. Українська, буд.59, ідентифікаційний код 04396259) 6 306 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. На виконання постанови Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження постанови суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Мирутенко О.Л.

Суддя Скрипчук О.С.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.02.2021