Постанова

від 01.02.2021 по справі 908/2638/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2638/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Федоров М.Д. (в режимі відеоконференції) адвокат, ордер серії АР №1021655 від 06.01.2021 р.;

від третьої особи: Буслав А.А. (в режимі відеоконференції) представник, розпорядження №1349к/тр від 02.07.2018 р.;

представник відповідача не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб»

на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 ( суддя Дроздова С.С.) у справі № 908/2638/17

за позовом комунального підприємства «Паркування» , м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» , м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Позивач - комунальне підприємство «Паркування» звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» із позовом про усунення перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м.; в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31 шляхом виселення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у даній справі позовні вимоги задоволено. Усунуто комунальному підприємству «Паркування» перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» , не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, господарський суд всупереч вимог законодавства сформував свою думку на припущеннях, сумнівних та непідтверджених доказах позивача.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно дійшов до думки, що відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для неповернення спірних приміщень не надав, належними та допустимими доказами не спростував.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №908/2638/17 скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Cкасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, Центральний апеляційний господарський суд виходив з того, що Позивач не довів належними і допустимими доказами факту здійснення Відповідачем протиправних дій з перешкоджання реалізації його повноважень з розпорядження або (та) користування спірними нежитловими приміщеннями у момент подання позову, оскільки на час звернення Позивача до суду з даним позовом (28.12.2017), договір оренди спірних об`єктів нерухомого майна від 08.09.2006 був діючим.

Рішення суду про його розірвання набрало чинності 10.07.2019

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2020 року постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №908/2638/17 скасовано. Справу №908/2638/17 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не перевірив наявність/обґрунтованість підстав позову не тільки на момент його подання, а й ухвалення рішення, залишив поза увагою наявність спору у іншій справі, який був розпочатий до звернення до суду, процесуальні дії суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі у зв`язку з наявністю судового спору в іншій справі, а також наявності рішення суду першої інстанції, залишеного без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, на момент ухвалення рішення у справі, що розглядається.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у справі № 908/2338/17, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.02.2021року колегією суддів у складі : головуючого судді -Березкіної О.В., суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи в режимі відеоконференції надали свої пояснення щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ( на електронну адресу), не з`явився, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи не надав, що надає суду право розглянути справу на підставі наданих доказів.

01.02.2021 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2006 між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23 загальною площею 47,5 кв.м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31, які знаходяться на балансі КП "Паркування" (третьої особи у справі), вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 62672 гривень (далі - нерухоме майно). Нерухоме майно використовується орендарем на правах оренди під офіс та склад. Нерухоме майно належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 912209, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17.04.2003.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2, 2.3 договору Орендар вступає у користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами цього Договору, його нотаріального посвідчення та прийняття майна, яке оформлюється відповідним Актом приймання-передачі. Витрати на здійснення нотаріального посвідчення договору покладаються на Орендаря. Передача об`єкта оренди здійснюється у день нотаріального посвідчення Договору. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада в особі Запорізької міської ради. Орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 7 (сім) років. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання-передачі.

Вказаний договір був підписаний з боку орендодавця - директором КП «Паркування» .

Пунктом 10.6 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Нежитлові приміщення - в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 31 з 05.11.2002 знаходяться на балансі та в господарському віданні Комунального підприємства "Паркування".

Таким чином КП «Паркування» здійснюючи право господарського відання закріпленим за ним майном, здійснює щодо цього майна права та обов`язки власника відповідно до установчих документів у межах, встановлених законодавчими актами.

Згідно п. 5.3 Статуту Комунального підприємства "Паркування" підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту підприємства.

Відповідно до п. 5.4 Статуту підприємство зобов`язане забезпечити збереження майна, переданого йому власником, і використовувати зазначене майно відповідно до його цільового призначення.

Згідно п. 5.12 договору у разі припинення дії договору оренди або дострокового розірвання договору повернути орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану орендованого приміщення з вини орендаря.

Відповідно до 2.5 договору у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання орендар передає нежитлове приміщення одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019, та Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 , розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ «Будмонтажснаб» .

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» в зв`язку з розірванням договору оренди повинно було самостійно добровільно повернути майно, яке орендувало, в 10-ти добовий термін з дня набрання законної сили рішенням господарського суду по справі № 908/1399/17, тобто до 25.11.2019.

Листом вих. № 009 від 10.01.2020 позивач повідомив відповідача про те, що 17.01.2020 о десятій годині ранку КП «Паркування» буде здійснено огляд нерухомого майна, яке знаходиться у господарському віданні позивача, а саме: нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47, кв.м, в літ. В приміщення 3, загального площею 77.2 кв.м, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, які знаходяться у господарському віданні КП «Паркування» .

17.01.2020 комісія комунального підприємства «Паркування» у складі: Федченко Максима Сергійовича - заступника директора КП «Паркування» ; Ляєр Артема Володимировича - майстра КП «Паркування» . Запрошені: Міюц Наталя Вікторівна - представник департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; Сльота Дмитро Володимирович - головний юрисконсульт, начальник відділу з правового забезпечення КП «ЗМІА» ; Буслав Артем Андрійович - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу організації та контролю пасажирських перевезень на автомобільному транспорті управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку міської ради, діючи на підставі наказу директора підприємства № 004 від 09.01.2020 року здійснила огляд та опис нежитлових приміщень, а саме: нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47.5 кв.м, в літ. В приміщення З, загальною прощею 77.2 кв.м,, по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя, що знаходиться в господарському віданні КП «Паркування» відповідно до рішення ЗМР від 05.11.2002 № 331/5.

За даним фактом складено акт огляду приміщення №№ 22, 23 будівлі літера «А-2» приміщення № 3 будівлі літера «В» , приміщення літера «Г» по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя.

Огляд розпочато о 10 годині 10 хвилин.

В ході огляду встановлено, що у нежитлових приміщеннях літ. А-2, а саме приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47,5 кв.м, знаходиться офіс ТОВ «Будмонтажснаб» , в приміщенні 3 літ. В, загальною прощею 77.2 кв, м, а також на земельній ділянці, на якій розташовані вказані приміщення (територія двору) по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя, знаходиться майно, а саме: верстати, виробниче обладнання, рештки будівельних матеріалів, автомобільний транспорт тощо яке, зі слів директора ТОВ «Будмонтажснаб» Режко А.В., належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» . До нежитлового приміщення Літ-Г, керівництвом ТОВ «Будмонтажснаб» доступу не надано без повідомлення причин.

Під час огляду приміщень керівнику ТОВ «Будмонтажснаб» Режко А.В. запропоновано звільнити приміщення від майна, яке йому належить, однак останній відмовився посилаючись на наявні судові спори між ТОВ «Будмонтажснаб» та КП «Паркування» . Опечатування приміщень не проводилося, оскільки в приміщеннях знаходилося майно та працівники ТОВ «Будмонтажснаб» .

Звертаючись до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» із позовом про усунення перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31 шляхом виселення, позивач - комунальне підприємство «Паркування» посилався на те, що договір оренди розірвано, проте, відповідач в порушення ст.785 Цивільного кодексу України, п.5.12 договору оренди не повернув нежитлові приміщення комунальному підприємству "Паркування".

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» є розірваним, а тому право позивача, як особи, якій дане майно передано в господарське відання, підлягає захисту відповідно до положень про захист права власності, у тому числі він вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статі 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Частиною четвертою статі 136 Господарського кодексу України передбачено, що щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 331/5 від 05.11.2002 року Комунальному підприємству Паркування було передано в повне господарське відання комунальне майно: будівлі та споруди по вулиці Волгоградська 31.

Статутом Комунального підприємства Паркування передбачено, що підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту підприємства.

08.09.2006 року Запорізька міська рада в особі директора КП Паркування передала нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України, передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.

Аналогічні умови щодо дострокового розірвання договору викладено у пунктах 8.1, 10.4 договору. Так, в п. 8.1 визначено, що орендодавець, зокрема, має право вимагати розірвання договору у разі невиконання умов договору, в тому числі невнесення Орендарем плати за користування приміщенням протягом трьох місяців підряд.

Згідно п. 5.12 договору у разі припинення дії договору оренди або дострокового розірвання договору повернути орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану орендованого приміщення з вини орендаря.

Відповідно до 2.5 договору у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання орендар передає нежитлове приміщення одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» в зв`язку з розірванням договору оренди повинно було самостійно добровільно повернути майно, яке орендувало, в 10-ти добовий термін з дня набрання законної сили рішенням господарського суду по справі № 908/1399/17.

Оскільки відповідач не повернув майно за актом приймання-передачі, користується орендованим майном, що підтверджується актом огляду приміщення №№ 22, 23 будівлі літера «А-2» приміщення № 3 будівлі літера «В» , приміщення літера «Г» по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача як особи, якій дане майно належить на праві господарського відання у визначений позивачем спосіб.

Той факт, що на час звернення із даним позовом - 28.12.2017 року, договір оренди нерухомого майна був діючим (оскільки рішення по справі № 908/1399/17 від 30.08.2017 року про розірвання договору, було скасовано постановою Верховного Суду від 29.08.2018 року та передано на новий розгляд до суду першої інстанції, за наслідками якого було ухвалено рішення 15.01.2019 року про розірвання договору оренди, яке набрало чинності 10.07.2019 року), не свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, Закон не пов`язує визначення моменту виникнення права на позов з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Визначення моменту виникнення права на позов починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав Позивача, а саме, порушення орендарем умов договору щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном на час звернення до суду із позовом, вже було предметом судового розгляду в справі № 908/1399/17, до набрання чинності яким господарський суд зупиняв провадження у даній справі.

Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Оскільки судовим рішенням по справі № 908/1399/17 розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 31, укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» , а відповідач в свою чергу доказів на підтвердження наявності правових підстав для не повернення даних приміщень позивачу не надав, належними та доступними засобами доказування не спростував, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усунення перешкод у користуванні позивачем нерухомим майном шляхом виселення ТОВ Будмонтажснаб .

При цьому, той факт, що рішення у справі № 908/1399/17 набрало чинності 10.07.2019 року не спростовує існування порушеного права позивача як на час звернення із даним позовом, так і на час ухвалення судового рішення у вищезазначеній справі, провадження у якій було порушено до звернення до суду у даній справі.

Інших доводів щодо висновків суду першої інстанції відповідач не навів і висновки суду не спростував належними доказами.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд Запорізької області всебічно, повно і об`єктивно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у справі № 908/2638/17- залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.02.2021року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №908/2638/17 поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу: комунального підприємства «Паркування» , м. Запоріжжя; товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» , м. Запоріжжя; Запорізької міської ради, м. Запоріжжя.