Рішення

від 02.02.2021 по справі 906/1180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1180/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (м.Вишневе Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (с.Пиріжки Малинського району Житомирської області)

про стягнення 61179,15грн (згідно із заявою про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог за вих№13/11-2020 від 13.11.2020)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартіс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" 66179,15грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №16/19 від 01.02.19, з яких: 61450,79грн основного боргу, 2369,87грн 3% річних та 2358,49грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №16/19 від 01.02.19 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.10.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.11.20.

16.11.20 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив змінити підстави позову у справі №906/1180/20 щодо виникнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки №16/19 від 01.02.2019 по видатковій накладній №23314 від 09.07.2019, також зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ТОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" на користь ТОВ "Вартіс" 61179,15грн заборгованості, з яких 56450,79грн основного боргу, 2369,87грн 3% річних та 2358,49грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 23.11.20 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог; постановлено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" 61179,15грн заборгованості, з яких: 56450,79грн основного боргу, 2369,87грн 3% річних та 2358,49грн інфляційних втрат; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 13.01.2020 (включно); відкладено підготовче засідання на 21.12.20.

Ухвалою від 21.12.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1180/20 до судового розгляду по суті на 02.02.21.

27.01.21 до суду від ТОВ "Вартіс" надійшла заява №26/01-2021 від 26.01.21, у якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи довідку про стан заборгованості станом на 26.01.21 та копії банківських виписок на підтвердження часткового погашення суми основного боргу; розгляд справи проводити за відсутності повноважного представника; позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.178-179).

У довідці №26/2-2021 від 26.01.21 ТОВ "Вартіс" повідомив, що станом на 26.01.21 заборгованість ТОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" складає 41450,79грн (а.с.180).

02.02.21 на електронну адресу суду від позивача надійшла довідку №3011-20 від 02.02.21, згідно якої станом на 02.02.21 заборгованість відповідача складає 36450,79грн, та платіжне доручення №315 від 28.01.21 на підтвердження сплати ТОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" 5000,00грн (а.с.193-194).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.177).

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (постачальник позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (покупець відповідач) укладено договір поставки №16/19 (а.с.13-20), за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти й оплатити його в повному обсязі (п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі замовлень (заявок). Загальні умови поставки товару вказуються сторонами в специфікації та/або рахунком-фактурою на товар, що є невід`ємною частиною цього договору. Конкретні умови поставки партії товару вказуються покупцем у заявці. При цьому фактичним отримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору, але уповноважені покупцем на отримання товару, що підтверджується довіреністю, виданою покупцем, й покупець відповідальний за повноваження представника та несе відповідальність за достовірність та правильність оформлення документації.

За умовами п.5.6 договору, оплата товару проводиться на умовах передплати та/або на умовах відстрочення платежу в такому порядку:

5.6.1 Передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі в розмірі 100% вартості товару протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання покупцем рахунку-фактури;

5.6.2 При відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати, покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 21-го (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач в період з 10.05.19 по 26.07.19 поставив відповідачу товар, а також здійснив доставку замовленої продукції на загальну суму 2139245,18грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами надання послуг, які містяться в матеріалах справи (а.с.22-27;126-147 ).

Відповідач в порушення умов договору поставки №16/19 від 01.02.19 здійснив лише частковий розрахунок за поставлений товар на суму 2082794,39грн (а.с.34-40; 96-125).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений на підставі договору товар у розмірі 56450,79грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді, а саме: 30.11.20, 17.12.20 та 28.01.21 відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 20000,00грн, що підтверджується копіями банківських виписок та платіжним дорученням (а.с.181-184; 194).

За вказаних обставин, провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 36450,79грн (56450,79грн (заявлено до стягнення) - 20000,00грн (сплачено під час розгляду справи в суді)) обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 2139245,18грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар у встановлені договором строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 36450,79грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 36450,79грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 2358,49грн інфляційних та 2369,87грн 3% річних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд дійшов висновку, інфляційні у сумі 2358,49грн нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що загальний розмір 3 % річних за період з 17.08.19 по 16.09.20, який підлягає до стягнення становить 2365,73грн. Вимога в частині стягнення 4,14грн 3% річних заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 41175,01грн, з яких: 36450,79грн основного боргу, 2358,49грн інфляційних та 2365,73грн 3% річних.

В частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00грн провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 4,14грн 3% річних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (11641, Житмирська область, Малинський район, с.Пиріжки, вул.Соборна, 57, кімната 18, код ЄДРПОУ 40048603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартіс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, 21, корпус В,1 поверх, код ЄДРПОУ 34350636)

- 36450,79грн основного боргу;

- 2358,49грн інфляційних;

- 2365,73грн 3% річних;

-2101,86грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. В позові відмовити в частині стягнення 4,14грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.: 1- в справу; 2,3- сторонам (рек)