Рішення

від 03.02.2021 по справі 910/18573/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2021Справа № 910/18573/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гайдая Сергія Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ареон Консалтинг

про стягнення 128 842,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гайдай Сергій Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ареон Консалтинг (далі - відповідач) про стягнення 128 842,00 грн заборгованості за договором підряду від 01.08.2019 № А-130.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повноти та своєчасності внесення оплати за виконані роботи за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 05.08.2020, № 8 від 07.09.2020 за договором підряду від 01.08.2019 № А-130.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/18573/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 01.12.2020 позивач згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105472580490 отримав 08.12.2020, відповідач (згідно відомості з пошукового ресурсу Укрпошти) поштове відправлення № 0105472580503 отримав 07.12.2020.

29.12.2020 відповідачем засобами поштового зв`язку подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що він не доручав позивачу виконання робіт, вказаних у актах на спірну суму, за найменуванням та переліком робіт неможливо ідентифікувати ці роботи, вважає, що підставою для здійснення розрахунків за договором є лише двосторонньо підписані акти наданих послуг. З вказаних підстав учасник справи просить відмовити у задоволенні позову, також у відзиві надав заперечення проти клопотання позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 470,00 грн та заявив клопотання про покладення на позивача судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 104 462,20 грн.

15.01.2021 позивач засобами поштового зв`язку подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на безпідставність доводів відповідача, оскільки акти здачі-приймання робіт по договору на спірну суму для підписання відповідач отримав 22.09.2020, а відповідь на претензії позивача з відмовою від прийняття робіт направлена 21.12.2020, тобто поза межами визначеного п. 4.2 договору строку для надання вмотивованої відмови від їх підписання, у т.ч., з підстав відсутності замовлень на вказані роботи, тому нездійснення оплати вважає порушенням грошового зобов`язання, заперечує проти заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з завищенням та не співмірністю з обсягом наданих послуг.

У запереченнях, поданих до суду 26.01.2021, відповідач не погоджується з аргументами позивача, зазначаючи про недоведеність факту замовлення та виконання робіт за наданими актами, що було б підставою для здійснення розрахунків за їх виконання.

29.01.2021 від відповідача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розподілу цих судових витрат на суму 127 258,20 грн.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.08.2019 між Фізичною особою-підприємцем Гайдаєм Сергієм Васильовичем (виконавцем за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ареон Консалтинг (замовником за договором, відповідачем) був укладений договір підряду № А-130, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги з розробки програмного забезпечення та інші послуги у сфері інформаційних технологій.

У п. 1.2 договору узгоджено, що детальний опис послуг викладається у додатках до цього договору, або у Актах наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1 договору, остаточна вартість наданих послуг за відповідний період (квартал) визначається відповідним Актом наданих послуг.

Згідно з положенями п. 2.2 договору, оплата наданих послуг за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування на банківський рахунок або готівкою з каси підприємства протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня двостороннього підписання відповідного акту наданих послуг.

Оплата наданих послуг має бути виконана замовником не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем надання послуг (п. 2.3 договору).

У розділі 4 договору сторони встановили порядок приймання-передачі робіт, зокрема:

- передача-приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг за відповідний період (п. 4.1);

- по завершенню робіт виконавець складає акт наданих послуг та надає його замовнику. Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту знайомиться з переданою виконавцем роботою та направляє виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 4.2);

- у випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту наданих послуг, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання. Доопрацювання, які виникли з вини виконавця та визначені актом, виконуються виконавцем за власний рахунок (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває юридичної сили з дати його двостороннього підписання та діє 365 календарних днів. Цей договір продовжує свою дію на кожен наступний календарний термін, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про припинення договору за два тижні до закінчення терміну його дії.

18.09.2020 позивач листом за вих. № 1 від 15.09.2020 надіслав на адресу відповідача для підписання акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 7 від 05.08.2020 на суму 86103,00 грн та № 8 від 07.09.2020 на суму 42739,00 грн. по договору № А-130 від 01.08.2019. Згідно з описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком № 0207201852971 та відомостями з пошукового ресурсу Укрпошти, вказаний лист отриманий ТОВ Ареон Консалтинг 22.09.2020.

Матеріалами справи встановлено, що претензіями від 02.10.2020, 02.11.2020 позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату коштів по актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) №№ 7, 8 по договору № А-130 від 01.08.2019, докази надсилання вказаних вимог відповідачу долучені до справи.

У відповідь на вказані вимоги відповідач листом від 21.12.2020 повідомив про необґрунтованість та недоведеність підстав для оплати зазначених в актах послуг, оскільки вони не погоджувались, завдання для виконання зазначених в актах робіт відповідачем не надавалось.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на наявність невиконаного зобов`язання відповідача щодо оплати наданих послуг за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 05.08.2020, №8 від 07.09.2020 по договору № А-130 від 01.08.2019, всього на суму 128 842,00 грн, які він просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач позов не визнає з підстав непідписання актів та не доведення наявності замовлень на виконані роботи.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд керувався таким.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № А-130 від 01.08.2019, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг та, за відсутності доказів розірвання, визнання його недійсним, є належною підставою виникнення між ними взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 05.08.2020, № 8 від 07.09.2020 по договору № А-130 від 01.08.2019 позивачем надано послуги по розробці, модифікації, тестуванню програмного забезпечення та його технічній підтримці, всього на суму 128 842,00 грн.

Судом враховано, що вказані акти підписані позивачем, водночас підпису відповідача не містять.

За умовами пп. 4.2.-4.3 договору сторонами узгоджено, що на виконавця покладено обов`язок по завершенню робіт скласти акти наданих послуг та надати їх замовнику, в свою чергу, замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту знайомиться з переданою робою та направляє виконавцю підписаний акт або вмотивовану відмову від прийняття робіт, за наявності якої сторони складають акт необхідних доопрацювань з терміном їх виконання.

Матеріалами справи встановлено, що листом за вих. № 1 від 15.09.2020 (поштове відправлення № 0207201852971) позивачем були направлені відповідачу 18.09.2020 для підписання Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 05.08.2020 на суму 42739,00 грн, № 8 від 07.09.2020 на суму 86103,00 грн.

Враховуючи, що вказаний лист отримано відповідачем 22.09.2020, що останнім не заперечується, строк для прийняття робіт та підписання акту та/або надання вмотивованої відмови від їх підписання згідно з п. 4.2 договору настав 29.09.2020.

Доказів висловлення відповідачем вмотивованої відмови від прийняття робіт та підписання вказаних актів у визначений договором строк, у т.ч. з підстав наявності у відповідача будь-яких претензії щодо обсягу, переліку, найменування робіт, відповідності поставленим завданням, заявкам або ж щодо оформлення актів, суду не надано.

Лист відповідача від 21.12.2020 (відповідь відповідача на претензії позивача від 02.10.2020 та 02.11.2020) з обґрунтуванням неможливості підписання Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 05.08.2020, № 8 від 07.09.2020 та їх оплати через недоведеність факту замовлення та погодження замовником цих послуг, не приймається судом в якості належної вмотивованої відмови в розумінні п. 4.2 договору, оскільки строк для надання заперечень щодо прийняття робіт та підписання актів станом на час висловлення цих заперечень є таким, що сплинув, замовником не доведено неможливості їх висловлення у цей строк.

Таким чином, виконання позивачем робіт/надання послуг за договором, за відсутності мотивованої відмови останнього від підписання актів надання послуг у встановлений договором термін, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені.

Враховуючи положення п. 4.3 договору, та ненадання відповідачем заперечень щодо підписання актів у визначений строк, надані позивачем № 7 від 05.08.2020, № 8 від 07.09.2020 на загальну суму 128842,00 грн приймаються судом як належні докази у справі та підстава для виникнення зобов`язання відповідача оплатити вартість послуг.

Нормою ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що строк виконання зобов`язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт (наданих послуг) на спірну суму настав 06.10.2020.

Доказів оплати відповідачем суми 128 842,00 грн боргу, у т.ч. у визначені договором строки та у добровільному порядку на вимоги позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування наявність обставин та обґрунтованість доводів, викладених у запереченнях на позов, а також підстав звільнення від обов`язку оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 128 842,00 грн, твердження позивача не спростовано.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату ним правової допомоги у заявленому розмірі 23 470,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).).

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

На підтвердження понесених ним судових витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору № Д-198 від 22.09.2020, укладеного між ТОВ Київський центр правової допомоги та Гайдаєм С.В. , за умовами якого виконавець приймає до виконання доручення замовника на надання юридичних послуг, для чого зобов`язується вчинити юридичні та інші дії в обсязі, обумовленому цим договором: виїзд спеціаліста в інтересах клієнта в порядку досудового врегулювання спору про виплату заборгованості, консультації (п.1.2);

- копію додаткової угоди від 02.10.2020 про зміну умов договору № Д-198 від 22.09.2020 про надання юридичних послуг, відповідно до якої сторони шляхом переговорів прийшли до рішення про внесення змін до п. 1.2 договору № Д-1988 від 22.09.2020 та зазначили перелік юридичних послуг: виїзд спеціаліста в інтересах клієнта в порядку досудового врегулювання спору про виплату заборгованості з виготовленням та поданням необхідних документів (п. 1.2);

- копію додаткової угоди № 2 від 21.11.2020 до договору № Д-198 від 22.09.2020, відповідно до якої сторони шляхом переговорів прийшли до рішення погодити оплату вартості фактично виконаної роботи: виготовлення та подання необхідних документів в порядку досудового врегулювання спору та подання позовної заяви до суду; консультації;

- копію Акту про надання юридичних послуг від 21.11.2020, підписаного між ТОВ Київський центр правової допомоги та Гайдаєм С.В. , по договору № Д-198 від 22.09.2020 на суму 23 470,00 грн вартості наданих послуг з виготовлення та подання необхідних документів в порядку досудового врегулювання спору та подання позовної заяви до суду, консультації;

- копію платіжного документа ПАТ КБ Приватбанк від 22.09.2020 про перерахування коштів у сумі 23 470,00 грн в якості плати за юридичні послуги на рахунок ТОВ Київський центр правової допомоги .

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Водночас, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Всупереч вказаних вимог позивачем не надано належних доказів та не доведено, що заявлені ним витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 23 470,00 грн, пов`язані та понесенні ним саме у зв`язку з розглядом даної справи.

Зокрема, відповідно до предмету договору № Д-198 від 22.09.2020 та переліку юридичних послуг, зазначених у вказаному договорі, з урахуванням додаткових угод до нього, акта про надання юридичних послуг від 21.11.2020 не вбачається факту надання ТОВ Київський центр правової допомоги професійної правничої допомоги позивачу в межах саме даної справи у заявленому розмірі, будь-яке посилання на те, що предметом юридичних послуг є стягнення заборгованості з зазначенням боржника, правочину, суми боргу, або інших реквізитів ідентифікації та предметності цих послуг, відсутнє.

Жодних доказів на підтвердження повноважень у ТОВ Київський центр правової допомоги представляти інтереси позивача у Господарському суді міста Києва, позивачем до справи не додано.

Позовна заява у даній справі, як і претензії від 02.10.2020, 02.11.2020, додані до позову, відповідь на відзив від 13.01.2021, підписані позивачем - ФОП Гайдай С.В.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав належних та достовірних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну допомогу у заявленому розмірі у розумінні приписів ст.ст. 126, 129 ГПК України, пов`язаних з розглядом даної справи, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про їх покладення на відповідача.

Заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 127 258,20 грн, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на те, що позов задоволено у повному обсязі, покладаються судом на відповідача та відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ареон Консалтинг (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, 20, код 36538200) на користь Фізичної особи-підприємця Гайдая Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 128 842,00 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сорок дві грн. 00 коп) та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2021.

Суддя О.Г. Удалова