Рішення

від 27.01.2021 по справі 922/3889/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3889/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Ікс", м. Київ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 61285,58 грн. за участю представників:

позивача - Макаєв Р.З., дов. від 23.11.2020;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Ікс", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 18062 від 19.06.2020, яка складається з: суми основної заборгованості в розмірі 55320,00 грн., відсотків річних в розмірі 133,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 832,57 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3889/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 грудня 2020 року о 12:15 год.

23.12.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 30066), в якому висловив заперечення щодо пред`явленої позивачем до стягнення суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 18062 від 19.06.2020, яка складається з: суми основної заборгованості в розмірі 55320,00 грн., відсотків річних в розмірі 133,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 832,57 грн., залишив на розсуд суду.

Протокольною ухвалою від 23.12.2020, в порядку ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2021 о 10:30 год.

Відповіді на відзив на позов, позивачем, в порядку ст. 166 ГПК України, суду надано не було.

У судовому засіданні 27.01.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.01.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Ікс", м. Київ (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", м. Харків (відповідач, замовник) укладено договір поставки № 18062, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити продукцію (батареї акумуляторні) у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до умов договору, між сторонами підписано додаток №1 до договору - специфікацію №1, в якій сторони узгодили найменування продукції, її кількість, ціну та загальну вартість у розмірі 55320,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору, замовник здійснює 100% оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Відповідно до п. 5.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах договору.

За порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляції (п. 9.5. договору).

Відповідно до п. 13.1., договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, постачальник 02.07.2020 поставив продукцію (батареї акумуляторні) у власність замовника на загальну суму 55320,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 28 та довіреністю № 673 від 24.06.2020 на отримання від постачальника цінностей за договором № 18062 від 19.06.2020.

Отже, постачальник виконав свої зобов`язання за даним договором щодо поставки продукції (батареї акумуляторні), а замовник прийняв поставлену продукцію.

Таким чином, оскільки поставка продукції за договором відбулась 02.07.2020, замовник, відповідно до п. 4.1. договору, був зобов`язаний здійснити 100% оплату продукції на суму 55320,00 грн., протягом 60 календарних днів, тобто до 01.09.2020.

Натомість, в узгоджений сторонами в договорі строк, замовник не виконав своє зобов`язання та не здійснив повну та своєчасну оплату за отриману за договором продукцію.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. договору, у разі виникнення спорів сторони вживатимуть заходів для їх вирішення шляхом переговорів, а у разі неможливості врегулювати спір шляхом переговорів, сторони встановили обов`язковий претензійний порядок із 30-денним терміном розгляду претензії.

27.10.2020 позивач листом за вих. № 272/10 направив відповідачу досудову вимогу про стягнення заборгованості, проте станом на дату подання позовної заяви, відповідач не відреагував на направлену на його адресу претензію, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Суд зазначає, що станом на час розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми заборгованості за договором в розмірі 55320,00 грн., в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи видаткової накладної № 28 від 02.07.2020, відповідач (замовник) отримав від позивача товар на загальну суму 55320,00 грн. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 19.06.2020, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав та не надав суду доказів сплати даної суми заборгованості за договором поставки, укладеним між сторонами даного спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за договором поставки від 19.06.2020.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 19.06.2020 в сумі 55320,00 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 55320,00 грн. заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1% річних у сумі 133,01 грн., за період з 01.09.2020 по 27.11.2020, та 832,57 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Суд зауважує, що відповідач не висловив заперечень щодо нарахованої позивачем суми інфляційних втрат і відсотків річних та не надав суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості, інфляційних та відсотків річних за договором поставки від 19.06.2020, позов ТОВ "Солар Ікс", м. Київ, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення суму понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування заявлених витрат на правову допомогу, позивачем надано до суду:

- договір про надання юридичних послуг №2311/20-1 від 13.11.2020, укладений між ТОВ "Юридична фірма "Партнерс" та ТОВ "Солар Ікс", який, відповідно до п. 1.1., регулює правовідносини сторін, що виникають у зв`язку з наданням виконавцем послуг у сфері права замовнику;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Юридична фірма "Партнерс";

- додаткову угоду №2 до договору №2311/20-1 від 23.11.2020, якою сторони узгодили вартість послуг виконавця за цією додатковою угодою в розмірі 3200,00 грн., без ПДВ.

- акт здачі-приймання наданих послуг №68/82 від 25.11.2020, відповідно до якого, загальна вартість наданих наданих послуг склала 3200,00 грн.;

- платіжне доручення №123 від 25.11.2020 на суму 3200,00 грн., відповідно до якого ТОВ "Солар Ікс" перераховано грошові кошти в сумі 3200,00 грн. ТОВ "ЮФ "Партнерс" відповідно до рахунку від 24.11.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат пов`язаних із розглядом справи належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Ст. 126 ГПК України визначає правовий статус витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із комплексного аналізу приведених правових норм вбачається, що відшкодуванню в господарському процесі підлягають, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу, під якою слід розуміти саме професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, між ТОВ "Солар Ікс" та ТОВ "Юридична Фірма "Партнерс" було укладено договір №2311/20-1 від 23.11.2020, предметом якого є правовідносини, що виникають у зв`язку із наданням виконавцем послуг у сфері права.

Натомість, як свідчать матеріали справи, 23.11.2020 ТОВ "Солар Ікс" видало довіреність на представництво своїх інтересів фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із тексту якої не вбачається їх належність до ТОВ "Юридична Фірма "Партнерс".

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її мені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні страви) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 цього Кодексу. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Із вказаного вбачається, що навіть коли в малозначних справах представляти інтереси юридичної особи може особа за довіреністю, без адвокатського свідоцтва, в такому випадку норм, які б дозволяли здійснювати відшкодування витрат правової допомоги наданої не адвокатом, не існує.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено матеріалами, наданими до справи, надання саме ТОВ "Юридична Фірма "Партнерс" правової допомоги ТОВ "Солар Ікс" в загальному розмірі 5000,00 грн., а, отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 216, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Ікс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, код ЄДРПОУ 41092983) заборгованість за договором поставки № 18062 від 19.06.2020, яка складається з: суми основної заборгованості в розмірі 55320,00 грн., відсотків річних в розмірі 133,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 832,57 грн. та судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У стягненні витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Ікс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, код ЄДРПОУ 41092983);

Відповідач - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено 01.02.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3889/20