Ухвала

від 27.01.2021 по справі 924/22/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/22/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 (колегія суддів: Демидюк О.О., Тимошенко О.М., Юрчук М.І.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 (суддя Гладій С. В.)

за заявою Жванецької сільської ради Кам`янець - Подільського району, Хмельницької області про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 за нововиявленими обставинами у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Сокільської сільської ради с. Сокіл, Кам`янець - Подільського району, Хмельницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Кабінету Міністрів України, 2. Міністерства енергетики України, 3. Хмельницької обласної державної адміністрації, 4. Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення 22 776 443,62 грн, за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1 - ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 3 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 4 - не з`явилися,

заявника - Кузнецова К. С.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сокільської сільської ради про стягнення 22 776 443,62 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 позов задоволено, стягнуто з Сокільської сільської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 10 969 280,00 грн заборгованості, 960 261,56 грн 3 % річних, 10 846 902,00 грн інфляційних витрат, 206 700,00 грн судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Визнано недійсними п. 2.3.15 та п. 4.7 додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до договору від 11.03.2011 № 14/543/11.

Постановою Верховного Суду від 12.04.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 скасовано, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 залишено в силі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 задоволено заяву ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про заміну боржника у виконавчому документі, замінено у наказі Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2018 № 924/22/17 первісного боржника Сокільську сільську раду на його правонаступника Жванецьку сільську раду.

04.06.2020 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати вказане рішення та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заяви вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/8857/19 визнано недійсними пункти 1.1, 2.3.13 договору від 11.03.2011 № 14/543/11, підпункт 2.3.15 пункту 2.3 та пункти 4.6, 4.7 додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до договору від 11.03.2011 № 14/543/11, укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та Сокільською сільською радою. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 13.05.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 910/8857/19 скасовано, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 залишено в силі. Заявник наголосив, що зазначені пункти договору та додаткової угоди є недійсними з моменту їх вчинення та спростовують факт наявності обов`язку Сокільської сільської ради повернути кошти АТ "НАК "Нафтогаз України", який покладено в основу судового рішення по справі № 924/22/17.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 заяву Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 у справі № 924/22/17 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення та постанова судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Жванецька сільська рада є правонаступником прав і обов`язків Сокільської сільської ради, в тому числі і тих, які випливають з рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 у даній справі; Жванецька сільська рада є повноважним суб`єктом звернення до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 за нововиявленими обставинами відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 321 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); обставини, на які посилається заявник, є нововиявленими та суттєво впливають на вирішення спору у справі.

Філія "Центр метрології та газорозподільних систем "Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 скасувати, заяву Жванецької сільської ради про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 - без змін.

Скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами частини другої статті 320 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а, від 06.02.2018 у справі № 816/4947/14, від 13.02.2018 у справі № 815/756/14, від 14.02.2018 у справі № 147/325/13-ц, від 24.04.2018 у справі № 906/81/16, щодо застосування зазначеної норми права.

Жванецька сільська рада у відзиві просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. Заявник також зазначає, що він належно обґрунтував свою позицію, яка відповідає судовій практиці Верховного Суду, наведеній зокрема у постанові від 06.10.2020 у справі № 924/29/17.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у розрізі виключності випадку касаційного оскарження судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 924/22/17 з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій при розгляді заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами виходили з того, що рішенням Сокільської сільської ради від 08.09.2017 № 1 "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Сокільська сільська рада вирішила об`єднатися з територіальними громадами сіл Сокіл, Каветчина, Межигір, Слобідка-Малиновецька - Сокільської сільської ради; Руда, Гаврилівці, Цвіклівці перші - Рудської сільської ради; Гринчук, Малинівці, Бабшин - Гринчуцької сільської ради; Жванець, Брага - Жванецької сільської ради; Ластівці, Ісаківці, Збруч - Ластовецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в Жванецьку об`єднану територіальну громаду Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (пункт 1 рішення). Правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, відповідно до пункту 1 даного рішення, визнано Жванецьку сільську раду, утворену внаслідок добровільного об`єднання.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сокільська сільська рада (код 04404088) як юридична особа припинила діяльність 17.01.2018.

Обставини про те, що Жванецька сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Сокільської сільської ради, встановлені також постановою Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 910/8857/19 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 924/22/17, згідно з якими замінено у наказах Господарського суд Хмельницької області від 03.04.2017 № 924/22/17, від 06.06.2018 № 924/22/17 первісного боржника Сокільську сільську раду на його правонаступника Жванецьку сільську раду.

Таким чином, суди дійшли висновку, що Жванецька сільська рада є повноважним суб`єктом звернення до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 у справі № 924/22/17 за нововиявленими обставинами відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 321 ГПК України.

Також судами встановлено, що згідно із заявою Жванецької сільської ради підставою для перегляду рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 за нововиявленими обставинами є визнання рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/8857/19 недійсними пунктів 1.1, 2.3.13 договору від 11.03.2011 № 14/543/11, підпунктів 2.3.15 пункту 2.3 та пункти 4.6, 4.7 додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до договору від 11.03.2011 № 14/543/11, укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та Сокільською сільською радою. Вказані обставини, на думку заявника, спростовують факт наявності у сільради обов`язку щодо повернення коштів позивачу, який покладено в основу судового рішення у справі № 924/22/17.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/9219/19 було залишено без змін постановою Верховного Суду від 13.05.2020, тому, з огляду на положення частини другої статті 241 ГПК України, вказане рішення набрало законної сили 13.05.2020.

Заява Жванецької сільської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами надійшла на адресу Господарського суду Хмельницької області 04.06.2020, тобто в межах строку, визначеного пунктом 1 частини 1 статті 321 ГПК України.

Господарський суд Хмельницької області приймаючи рішення від 20.03.2017 у справі № 924/22/17 виходив з того, що положення договору від 11.03.2011 № 14/543/111, укладеного між НАК "Нафтогаз України" та Сокільською сільською радою, та додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 є чинними у зв`язку з чим, відповідно до статей 525, 526, 530, 629, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положень п.п.2.3.15 п.2.3 додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до договору від 11.03.2011 № 14/543/111 Сокільська сільська рада зобов`язана повернути НАК "Нафтогаз України" кошти, отримані на добудову об`єкту, в сумі 10 990 944 грн та сплатити 3 % річних та інфляційні втрати, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання. Зважаючи на вказані обставини суд задовольнив позов в повному обсязі.

Згідно із заявою Жванецької сільської ради підставою для перегляду рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 у справі № 924/22/17 за нововиявленими обставинами є визнання рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/8857/19 недійсними підпункту 2.3.15 пункту 2.3 та пунктів 4.6, 4.7 додаткової угоди від 05.06.2012 № 1 до договору від 11.03.2011 № 14/543/11, укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та Сокільською сільською радою.

При цьому невідповідність зазначених положень договору вимогам законодавства існувала на час розгляду справи, оскільки з огляду на частину першу статті 236 ЦК України вказані пункти є недійсними з моменту укладення договору, однак у силу приписів статті 204 ЦК України не була предметом дослідження, не могла бути відома заявникові на час розгляду справи.

Таким чином, суди дійшли висновку, що вказані в заяві Жванецької сільської ради обставини є нововиявленими в розумінні вимог статті 320 ГПК України і є підставою для перегляду рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 у справі № 924/22/17 за нововиявленими обставинами.

Водночас, у справі № 816/4947/14 на постанову Верховного Суду від 06.02.2018 у якій міститься посилання в касаційній скарзі, заявник як на нововиявлену обставину посилався на повідомлення Держгеонадру України листом УкрДГРІ від 05.02.2016 про те, що розрахована початкова ціна продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вуглеводнів на Свиридівському родовищі становитиме 949 000,00 грн.

У справі № 477/1012/14-а (постанова Верховного Суду від 03.04.2018) заявник вважав нововиявленою обставиною лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.02.2017, акти повторної перевірки від 02.12.2016 № 235 та від 23.01.2017 № 20, які були прийняті у результаті дослідження виписки з особових карток щодо відпрацьованих відповідною особою годин з 1986 року по 2014 рік на посаді молодшої медичної сестри.

У справі № 816/756/14 (постанова Верховного Суду від 13.02.2018) заявник як на нововиявлену обставину посилався на інформацію, отриману від головного бухгалтера приватного підприємства "Інтера Трейд" (постачальника позивача, товарний характер господарських операцій з яким був предметом судової перевірки у вказаній справі), щодо формування зазначеним суб`єктом господарювання та відображення ним у податковій звітності за липень 2012 року податкових зобов`язань з податку на додану вартість за здійсненими на адресу малого колективного підприємства "Біотехніка" поставками мазуту.

У справах № 906/81/16 та № 2а-23903/09/1270 (постанови Верховного Суду від 24.04.2018 та від 06.03.2018) як на нововиявлені обставини були посилання на правові висновки, які викладені у судових рішеннях в інших справах.

При цьому у справі № 924/22/17 заявник як на нововиявлену обставину посилався на визнання рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/8857/19 недійсними пунктів договору та додаткової угоди, укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та Сокільською сільською радою.

Стосовно посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 147/325/13-ц Касаційний господарський суд зазначає, що у вказаній справі судами встановлено, що відповідач був стороною договору іпотеки, тому про існування договору іпотеки був обізнаний, володів усією інформацією щодо вирішення питання про недійсність зазначеного договору в судовому порядку та, за бажання, міг звернутися до суду з вимогою про визнання договору іпотеки недійсним у процесі вирішення судами справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У той же час у справі № 924/22/17 судами встановлено, що Жванецька сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Сокільської сільської ради, у тому числі і тих, які випливають з рішення Господарського суду Хмельницької області у даній справі. Тобто Жванецька сільська рада не була стороною договору та тільки у подальшому набула прав та обов`язків Сокільської сільської ради як правонаступник.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається.

Таким чином наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має на меті гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979; "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987).

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище норм ГПК України.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно з пунктом 5 частини 1статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі закриття касаційного провадження сплачена скаржниками сума судового збору за подання касаційних скарг поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 у справі № 924/22/17 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич