Постанова

від 21.01.2021 по справі 914/371/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/371/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Ничка Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід.Нет"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 (судді: Дубник О. П. - головуючий, Зварич О. В., Хабіб М. І.)

за позовом Громадської організації "Розвиток Громади"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід.Нет"

про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та протягом двох місяців з дня опублікування спростування не знімати опубліковане оголошення,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Громадська організація "Розвиток Громади" (далі - ГО "Розвиток Громади", Позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід.Нет" (далі - ТОВ "Захід.Нет", Відповідач) про захист ділової репутації, в якому (з урахуванням заяви від 04.06.2019) просила:

1) визнати недостовірною і такою, що порочить ділову репутацію, та зобов`язати спростувати інформацію стосовно ГО "Розвиток Громади", яка поширена у статтях:

- "ІНФОРМАЦІЯ_5" (ІНФОРМАЦІЯ_1);

- "ІНФОРМАЦІЯ_8" (ІНФОРМАЦІЯ_9);

- "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ІНФОРМАЦІЯ_11);

2) зобов`язати Відповідача y строк не пізніше 1 місяця з дня набрання чинності рішенням суду опублікувати на сайті "ZAXID.NET" спростування недостовірної інформації стосовно ГО "Розвиток Громади" у тих же самих місцях (сторінках веб-сайту), де розміщувалась недостовірна інформація, тим же шрифтом, такого ж кольору, наступного змісту:

- "Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_12 стаття "ІНФОРМАЦІЯ_5" (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 містить недостовірну та таку, що не відповідає дійсності інформацію про причетність ГО "Розвиток Громади" до кримінальної діяльності";

- "Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_13 стаття "ІНФОРМАЦІЯ_8" (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 містить недостовірну інформацію про спробу захоплення редакції "Захід.Нет" активістами ГО "Розвиток Громади" та не відповідає дійсності і названа в цій статті причина мирної акції активістів, а саме твердження, що причиною пікету та спроби захоплення редакції стали публікації про зловживання з виділення землі учасникам АТО";

- "Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_13 стаття "ІНФОРМАЦІЯ_10" (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 містить недостовірну інформацію про спробу захоплення активістами ГО "Розвиток Громади" редакції "Захід.Нeт", оскільки акція активістів ГО "Розвиток Громади" під стінами редакції "Захід.Нет" була мирною. Крім того, в статті безпідставно здійснена спроба пов`язати ГО "Розвиток Громади" із відомим бізнесменом та політиком ОСОБА_4, адже згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 не входить до числа засновників громадської організації та не є її членом";

3) зобов`язати Відповідача протягом двох місяців з дня опублікування спростування недостовірної інформації на сайті "ZAXID.NET" не знімати опубліковане оголошення.

1.2. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що вказані відомості не відповідають дійсності та є недостовірними у зв`язку з чим завдають шкоду діловій репутації ГО "Розвиток Громади", оскільки спотворюють справжню інформацію про мету та способи діяльності Позивача, а також принижують ділову репутацію з точки зору об`єктивної та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2020, позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію інформацію стосовно ГО "Розвиток Громади", що поширена у вищевказаних статтях. Зобов`язано Відповідача y строк не пізніше 1 місяця з дня набрання чинності рішенням суду опублікувати на веб-сайті "ZAXID.NET" спростування недостовірної інформації стосовно Громадської організації "Розвиток Громади" у тих самих розділах (сторінках веб-сайту), де розміщувалась недостовірна інформація, тим самим шрифтом, такого ж кольору, наступного змісту:

- "Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_12 стаття "ІНФОРМАЦІЯ_5" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 містить недостовірну та таку, що не відповідає дійсності інформацію про причетність Громадської організації "Розвиток Громади" до кримінальної діяльності";

- "Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_13 стаття "ІНФОРМАЦІЯ_8" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 містить недостовірну та таку, що не відповідає дійсності інформацію про спробу захоплення редакції "Захід.Нет" активістами Громадської організації "Розвиток Громади";

- "Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_4 "ІНФОРМАЦІЯ_10" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 містить недостовірну інформацію про спробу захоплення активістами Громадської організації "Розвиток Громади" редакції "Захід.Нeт",

не видаляючи вказані опублікування з веб-сайту "ZAXID.NET" протягом двох місяців з дня їх опублікування.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що під час розгляду справи судами встановлено факт поширення інформації саме Відповідачем (тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб), а також факт, що поширена інформація стосується саме Позивача. Водночас суди дійшли висновку, що належним відповідачем в даному випадку необхідно вважати власника веб-сайта, на якому розміщено публікацію "ІНФОРМАЦІЯ_5", оскільки місцевому суду не вдалося встановити особу та місце проживання (місцезнаходження) автора коментаря про причетність ГО "Розвиток Громади" до кримінальної діяльності, і саме власник веб-сайта створив технологічну можливість та умови для поширення інформації, використавши скріншот зазначеного коментаря.

При цьому суди дійшли висновку, що в даному випадку, інформація, поширена Відповідачем про Позивача, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою Позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням. Отже, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність будь-яких доказів в підтвердження її достовірності, Позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, а відтак підлягає спростуванню. У свою чергу Відповідачем не зазначено і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поширеної щодо Позивача інформації.

2.3. Частково відмовляючи в позові, суди виходили з того, що Позивач в уточненні позовних вимог висловив власну точку зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права, реалізуючи у такий спосіб право на відповідь. Проте заявлені позовні вимоги стосуються лише визнання інформації недостовірною та її спростування.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Захід.Нет" просить повністю скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

3.2. У якості підстави подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 277 Цивільного кодексу України, статей 29, 30 Закону України "Про інформацію" у аналогічних правовідносинах, викладені в постановах від 22.01.2020 у справі №910/5117/17, від 20.11.2019 у справі №910/7978/18, від 30.09.2020 у справі №761/14486/17, від 15.09.2020 у справі №522/16462/17, від 20.02.2020 у справі №462/4634/17, від 13.11.2019 у справі №758/2393/16-ц, від 15.10.2020 у справі №330/1132/18, від 30.07.2020 у справі №200/20351/18.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ГО "Розвиток Громади" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. ІНФОРМАЦІЯ_6 на офіційному веб-сайті ТОВ "Захід.Нет" опубліковано статтю із назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".

У зазначеній статті використано скріншот коментаря користувача соціальної мережі Facebook - ОСОБА_1 , залишений під однією із статей ресурсу "Захід.Нет", в якому зазначено, що відомий громадський активіст ОСОБА_2 загинув через "участь у розбірках із кримінальним авторитетом на стороні ГО "Розвиток Громади", яке підконтрольне кримінальному авторитету і касиру партії "Свобода" ОСОБА_4 - "ОСОБА_4".

4.2. ІНФОРМАЦІЯ_13 на офіційному веб-сайті ТОВ "Захід.Нет" опубліковано статтю із назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_8". У вказаній статті зазначається, що члени кількох відомих і пов`язаних між собою громадських угрупувань пікетували редакцію "Захід.Нет" у п`ятницю 21 грудня. Близько сотні учасників різних громадських організацій, переважно з "Розвитку Громади", Нацкорпусу і Громадської організації "УСУ АТО", 21 грудня взяли участь в анонсованій раніше акції протесту, присвяченій п`ятій річниці Революції Гідності. Пізніше учасники акції протесту неочікувано перемістилися під будинок, де розташована редакція "Захід Нет", запалили димові шашки і намагалися прорватися до зазначеної редакції. Як зазначено у статті, "серед учасників пікету були й фігуранти нещодавніх публікацій ZAXID.NET, які стосуються спроб захоплення громадських земель під виглядом безкоштовної роздачі учасникам АТО".

4.3. На думку Позивача, причиною акції під приміщенням редакції "ZAXID.NET" була саме публікація від ІНФОРМАЦІЯ_6, яку хотіли обговорити представники ГО "Розвиток Громади", що підтверджується відеозаписами, знятими учасниками акції, а також відеозаписами, розміщеними на сайті "ZAXID.NET". Відомості про те, що "причиною пікету і спроби захоплення редакції стали публікації про зловживання з виділення землі учасникам АТО" є недостовірними та надуманими. На переконання Позивача, використовуючи термін "захоплення", редакція "ZAXID.NET" має на меті вказати на незаконність та протиправність дій, що не відповідає дійсності.

4.4. ІНФОРМАЦІЯ_13 на офіційному веб-сайті ТОВ "Захід.Нет" опубліковано статтю із назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_10". У коментарі під вказаним відео зазначено, що "у п`ятницю, 21 грудня, учасники кількох львівських угрупувань спробували захопити редакцію видання "Захід НЕТ". Кількадесят чоловіків прийшли вимагати вибачення від головного редактора сайту ОСОБА_3 за публікації, що висвітлюють їхню діяльність. Це учасники громадських організацій "Розвиток Громади" та спілки учасників АТО, які пов`язані з бізнесменом та політиком - свободівцем ОСОБА_4 ".

4.5. За твердженням Позивача в даній публікації знову використовується термін "захоплення", що не відповідає дійсності із вищезазначених причин. Щодо пов`язаності ГО "Розвиток Громади" з бізнесменом та політиком свободівцем ОСОБА_4 Позивач зазначає, що в установчих документах ГО "Розвиток Громади" є вичерпний перелік засновників, серед яких ОСОБА_4 відсутній. Відповідні дані також підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4.6. Як встановлено судами, замовником послуги з реєстрації доменного імені .net є організація: Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід.Нет"; код ЄДРПОУ: 37123250.

4.7. Зазначені обставини стали підставою для звернення ГО "Розвиток Громади" до суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

5.3. При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

5.4. Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

5.5. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

5.6. Статтею 277 вказаного Кодексу встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

5.7. Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

5.8. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

5.9. При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

5.10. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_6 на офіційному веб-сайті ТОВ "Захід.Нет" опубліковано статтю із назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_5 ". У зазначеній статті використано скріншот коментаря користувача соціальної мережі Facebook - ОСОБА_1 , залишений під однією із статей ресурсу "Захід.Нет", в якому зазначено, що відомий громадський активіст ОСОБА_2 загинув через "участь у розбірках із кримінальним авторитетом на стороні ГО "Розвиток Громади", яке підконтрольне кримінальному авторитету і касиру партії "Свобода" ОСОБА_4 - "ОСОБА_4".

ІНФОРМАЦІЯ_13 на офіційному веб-сайті ТОВ "Захід.Нет" опубліковано статтю із назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_8". У вказаній статті зазначається, що члени кількох відомих і пов`язаних між собою громадських угрупувань пікетували редакцію "Захід.Нет" у п`ятницю 21 грудня. Близько сотні учасників різних громадських організацій, переважно з "Розвитку Громади", Нацкорпусу і Громадської організації "УСУ АТО", 21 грудня взяли участь в анонсованій раніше акції протесту, присвяченій п`ятій річниці Революції Гідності. Пізніше учасники акції протесту неочікувано перемістилися під будинок, де розташована редакція "Захід.Нет", запалили димові шашки і намагалися прорватися до зазначеної редакції. Як зазначено у статті, "серед учасників пікету були й фігуранти нещодавніх публікацій ZAXID.NET, які стосуються спроб захоплення громадських земель під виглядом безкоштовної роздачі учасникам АТО".

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 на офіційному веб-сайті ТОВ "Захід.Нет" опубліковано статтю із назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_10". У коментарі під вказаним відео зазначено, що "у п`ятницю, 21 грудня, учасники кількох львівських угрупувань спробували захопити редакцію видання "Захід НЕТ". Кількадесят чоловіків прийшли вимагати вибачення від головного редактора сайту ОСОБА_3 за публікації, що висвітлюють їхню діяльність. Це учасники громадських організацій "Розвиток Громади" та спілки учасників АТО, які пов`язані з бізнесменом та політиком - свободівцем ОСОБА_4".

5.11. Таким чином, господарськими судами встановлено факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі шляхом розміщення на веб-сайті "ZAXID.NEТ" (замовником послуги з реєстрації доменного імені за яким є ТОВ "Захід.Нет", код ЄДРПОУ: 37123250), а також той факт, що поширена інформація стосується саме Позивача. При цьому, як зазначили попередні судові інстанції, належним відповідачем у цьому випадку є власника веб-сайта, на якому розміщено спірний інформаційний матеріал, оскільки судам не вдалося встановити особу та місце проживання (місцезнаходження) автора використаного у публікації "ІНФОРМАЦІЯ_5" матеріалу, і саме власник веб-сайта створив технологічну можливість та умови для поширення інформації, використавши у вказаній публікації скріншот коментаря ОСОБА_1 про причетність ГО "Розвиток Громади" до кримінальної діяльності.

5.12. Водночас, аналізуючи зміст вищевказаних публікацій, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що інформація, поширена Відповідачем про Позивача, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою Позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона є фактичним (не оціночним) твердженням. Отже, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність доказів в підтвердження її достовірності, Позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує ділову репутацію ГО "Розвиток Громади", а відтак підлягає спростуванню.

5.13. Однак, колегія суддів вважає вищевказані висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

5.14. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

5.15. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства"(рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06.10.2015).

Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо… (п.42 рішення ЄСПЛ від 02.06.2016 у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України").

Спір у справі стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом репутації фізичних та юридичних осіб, тому для вирішення заявлених у справі вимог необхідно ретельно зважити ці вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ (рішення у справах "Рєзнік проти Росії" від 04.04.2013 та "Ніскасаарі та "Otavamedia Oy" проти Фінляндії" від 23.06.2015).

5.16. Водночас відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України "Про інформацію" масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації".

Визначення поняття "аудіовізуальна інформація" міститься у статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", відповідно до якої аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

При цьому згідно зі статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про інформацію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

5.17. Колегія суддів звертає увагу, що засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Тома проти Люксембургу" від 29.03.2001 суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, .. серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не слід передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для того, що це зробити.

ЄСПЛ у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зауважив, що публікація була дослівним відтворенням матеріалу, завантаженого із загальнодоступної Інтернет-газети. Вона містила посилання на джерело матеріалу та коментарі редакції, в яких вона формально дистанціювалася від змісту матеріалу. Українське законодавство, зокрема, Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу, опублікованого у пресі. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими. Проте відповідно до позиції національних судів такий імунітет журналістів не поширюється на відтворення матеріалу з Інтернет-джерел, які не зареєстровані згідно із Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

При цьому ЄСПЛ вказав, що Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси.

Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм. Однак, беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації, та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів, Суд вважає, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль "сторожового пса суспільства". На думку ЄСПЛ, повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання у свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції. Під час провадження в національних судах заявники чітко наводили на свій захист принцип "умовного імунітету від відповідальності" передбачений відповідним законодавчим положенням. Зокрема, вони доводили, що не мали злого умислу завдати шкоди честі, гідності та репутації позивача публікацією зазначеного матеріалу та що громадськість була зацікавлена в отриманні інформації (рішення у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" від 05.05.2011).

5.18. Ураховуючи наведену практику ЄСПЛ щодо застосування статті 10 Конвенції, Суд виходить з таких усталених позицій, висловлених у вищезазначених справах.

При розгляді справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес).

Таким чином, розглядаючи вказані спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати прийняте рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.

5.19. Однак, задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та не встановили чи перешкоджає спірна інформація Позивачу повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, зазначивши лише, що вона може бути витлумачена як вчинення учасниками ГО "Розвиток Громади" протиправних дій.

5.20. Колегія суддів також вважає передчасними висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що інформація про Позивача, поширена Відповідачем у вищевказаних публікаціях, є фактичним твердженням і спонукає читача вважати, що члени ГО "Розвиток Громади" вчинили кримінально каране діяння, виходячи з наступного.

5.21. Статтею 30 Закону України "Про інформацію" встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина перша). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина друга). Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина третя). Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються Законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та іншими (частина четверта).

5.22. У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

5.23. Таким чином, з наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ убачається, що судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

5.24. Отже, виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені в засобах масової інформації (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

5.25. Однак, місцевий та апеляційний господарські суди викладеного не врахували та дійшли до суперечливих висновків, зазначивши, що поширена Відповідачем про Позивача інформація не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою ГО "Розвиток Громади", її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням. У той же час, за висновком судів, поширена інформація є твердженням про факти, які не можуть бути підтверджені чи перевірені.

5.26. При цьому відповідно до положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

5.27. Таким чином, господарським судам попередніх інстанцій, перш ніж визначатися з тим, чи є поширена Відповідачем про Позивача інформація твердженням про факти, необхідно було встановити наявність/відсутність відповідних обставин та, за їх наявності, - якими доказами ці обставини підтверджуються, чого судами, в порушення наведених норм чинного процесуального законодавства та закріпленого у практиці ЄСПЛ підходу, зроблено не було.

5.28. Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

5.29. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу . Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

5.30. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, який у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

5.31. У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

5.32. ЄСПЛ констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справі "Бемер проти Німеччини" від 03.10.2002; рішення у справі "Нештяк проти Словаччини" від 27.02.2007). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (рішення у справі "Ісмаїлов та інші проти Росії" від 24.04.2008).

5.33. Враховуючи системний аналіз норм чинного законодавства та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції, статті 11 Загальної декларації прав людини, необхідно дійти висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, має відношення до вчинення злочину, який розслідується.

Іншими словами посилання на конкретну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Отже, висловлювання саме щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц.

5.34. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поширена Відповідачем інформація щодо Позивача може бути витлумачена, як вчинення учасниками ГО "Розвиток Громади" протиправних дій, зокрема захоплення редакції "Захід.Нет" у розумінні положень кримінального законодавства.

5.35. Разом з тим, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не було встановлено щодо якої саме особи/осіб було використано термін "захоплення" у спірних публікаціях та чи відповідає він ознакам конкретного кримінально-караного діяння, що є обов`язковою умовою віднесення висловлювання до такого, що порушує особисте немайнове право особи.

5.36. Господарським судом першої інстанції лише наведено перелік статей Кримінального кодексу України, з якими, на думку суду, може пов`язуватися та сприйматися вказаний термін.

5.37. Крім того, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ у справі "Дактарас проти Литви" від 24.11.2000).

5.38. Однак, зазначивши, що наведена у спірних статтях інформація спонукає читача зробити висновок про вчинення членами ГО "Розвиток Громади" кримінально караного діяння, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили з якою метою вказані публікації були оприлюднені: інформування громадськості про певні суспільні події чи повідомлення про скоєння конкретного злочинного діяння (зокрема за допомогою чітких та юридично оформлених висловлювань в контексті кримінально-правових категорій про вчинення злочину).

5.39. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, суди попередніх інстанцій не встановили чи завдає спірна інформація шкоди особистим немайновим благам Позивача та не здійснили розрізнення між оціночними судженнями і твердженнями щодо фактів, не звернувши увагу на критерії, закладені у практиці ЄСПЛ та національному законодавстві, у зв`язку з чим фактично зосередились на поверхневому дослідженні опису дій, виокремлених з контексту спірних публікацій, не дослідивши їх у системному зв`язку з іншими, встановленими судами, обставинами справи.

5.40. З огляду на викладене доводи касаційної скарги про неврахування попередніми судовими інстанціями висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 277 Цивільного кодексу України, статей 29, 30 Закону України "Про інформацію" у аналогічних правовідносинах, знайшли своє підтвердження.

5.41. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.42. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід.Нет" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі №914/371/19 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2019 у справі №914/371/19 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак