Постанова

від 21.01.2021 по справі 916/2584/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2584/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 (суддя Погребна К.Ф.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (головуючий суддя Богатир К. В., судді Будішевська Л. О., Філінюк І. Г.)

у справі № 916/2584/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010"

до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області

про стягнення 5 266 816,19 грн

(у судовому засіданні взяв участь представник: відповідача - Лебеденко М. Б.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради відповідно до якої, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5 266 816,19 грн, яка складається з неустойки за Договором № 19 від 28.04.2017 року за період з 06.07.2018 по 05.01.2019 у розмірі 2 723 950,14 грн, 3% річних за період з 06.07.2018 по 09.09.2019 у розмірі 537 392,05 грн та інфляційних нарахувань за період з 06.07.2018 по 09.09.2019 у розмірі 2 005 474,00 грн.

Короткий рішення суду першої інстанції

2. Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" задоволено частково, стягнуто з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради 3% річних в сумі 537 392,05 грн та інфляційні витрати в розмірі 1 219 379,93 грн, у решті позовних вимог відмовлено.

3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги по стягненню 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок було проведено вірно та існують підстави, передбачені статтею 625 ЦК України. Щодо інфляційних втрат, то суд першої інстанції здійснив власний розрахунок та встановив, що позовна заява в цій частині підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем були завищені суми інфляційних втрат.

4. Відмовляючи у стягненні неустойки за період з 06.07.2018 по 05.01.2019 у розмірі 2 723 950,14 грн, суд першої інстанції зазначив, що Позивач просить суд стягнути неустойку за невиконання грошового зобов`язання, яка передбачена пунктом 7.7 договору в сумі 2 723 950,14 грн. Проте, в даному випадку спір стосується стягнення неустойки за неналежне виконання замовником його зобов`язань щодо прийняття виконаних робіт, тобто зобов`язання в даному випадку не є грошовим. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги щодо стягнення неустойки за невиконання грошового зобов`язання за договором в розмірі 2 723 950,14 грн, оскільки умовами договору, а саме пунктом 7.7 договору, на який як на підставу нарахування неустойки посилається позивач в позові, передбачена можливість нарахування неустойки за негрошове зобов`язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 скасовано в частині відмови у стягненні неустойки та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" неустойку по договору у сумі 1 941 760,00 грн, 3% річних в сумі 537 392,05 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 219 379,93 грн. У стягненні неустойки по договору у сумі 782 190,14 грн та інфляційних втрат у сумі 786 094,07 грн відмовлено.

6. Ухвалюючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фактично своїми неправомірними діями відповідач здійснює затримку у прийнятті робіт, чим підпадає під відповідальність, передбачену статтею 886 ЦК України та пунктом 7.7 Договору. Апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що слід відмовити у стягненні неустойки, оскільки позивач зазначив, що це неустойка за невиконання грошового зобов`язання за договором, а договір передбачає стягнення неустойки за невиконання негрошового зобов`язання. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у даному випадку, місцевий господарський суд повинен був самостійно встановити наявність підстав для стягнення неустойки відповідно до пункту 7.7 Договору, не зважаючи на хибне посилання позивача про необхідність стягнення неустойки за невиконання грошового зобов`язання. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неустойка за невиконання негрошового зобов`язання відповідно до пункту 7.7 Договору підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

7. Також суд апеляційної інстанції, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки зазначив, що позовна заява була подана ТОВ АРТ Проект-2010 до суду 30.08.2019, тобто з пропуском позовної давності для стягнення неустойки за період з 04.07.2018 по 29.08.2018. У зв`язку з чим, у даному випадку неустойку слід нараховувати за період з 30.08.2018 по 04.01.2019, тобто за 128 днів. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 941 760,00 грн.

8. Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду місцевого господарського суду, що загальний розмір інфляційних нарахувань, який підлягає задоволенню, становить 1 219 379,93 грн, а розмір трьох відсотків річних становить 537 392,05 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 916/2584/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій з тих підстав, що висновки судів не відповідають обставинам справи та умовам укладеного між сторонами договору, зазначаючи, що умовами пункту 7.7 договору передбачено штрафні санкції саме за затримку прийняття робіт, проте у даному випадку мала місце відмова замовника від прийняття робіт, що унеможливлює нарахування штрафних санкцій, передбачених вказаним пунктом договору.

11. Також скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, про відсутність підстав для застосування статті 625 ЦК України та неправильне визначення моменту виникнення у замовника будівництва зобов`язань з оплати робіт. Відповідач посилається на те, що умовами договору сторонами було погоджено, що розрахунок проводиться при наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку замовника при наявності відповідного бюджетного призначення, а також, що відповідно до погодженого сторонами плану фінансування, остаточний розрахунок за виконані роботи мав бути проведений у грудні 2018 року.

12. Разом з тим, скаржник стверджує, що з огляду на розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку, яке в подальшому було визнано судом недійсним, на момент отримання від позивача актів виконаних будівельних робіт та довідок про вартість робіт спірний договір не був зареєстрований органами Державної казначейської служби і грошові зобов`язання за вказаним договором не були включені в бюджет на 2018 рік.

13. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/19, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 01.08.2019 у справі № 912/2635/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 904/7959/17, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14, від 03.04.2020 у справі № 910/15125/18, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 26.02.2020 у справі № 911/582/19.

14. Також, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 8 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законною, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

16. Третя особа не надала відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. 28.04.2017 між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (замовник) та ТОВ "АРТ Проект-2010" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №19 у відповідності до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання у 2017-2018 роках своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи, зазначені в пункті 1.2 договору, а замовник прийняти і оплатити такі роботи в межах виділених бюджетних призначень.

18. У пункті 1.2 договору визначено найменування робіт "Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі". Площа покриття, що підлягає капітальному ремонту, складає 3540,5 кв. м. Місце виконання робіт м. Одеса, вул. Скісна на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської.

19. Згідно з пунктом 1.3 договору склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються сторонами на підставі дефектного акту та кошторису, в розумінні загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 № 668, які є невід`ємними частинами договору. Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

20. Відповідно до пункту 2.1 договору підрядник розпочне виконання робіт з 15.05.2017 і завершить виконання робіт 15.12.2018. Строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який складається підрядником а погоджується замовником та є невід`ємною частиною договору (Додаток №1).

21. Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів України у сфері ціноутворення у будівництві із залученням бюджетних коштів на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору і складає за кодом економічної класифікації (3132) 15 170 000 грн.

22. Підрядник повинен виконати роботи, зазначені у розділі 1 договору, якість яких відповідає умовам діючих нормативно-правових актів України (п.4.1 договору).

23. У відповідності до пункту 5.1 договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду бюджету міста Одеси у загальній сумі 15 170 000 грн, з них у 2017 році 100 000 грн, у 2018 році 15 070 000 грн. Зобов`язання сторін щодо фінансування визначаються положеннями Загальних умов та узгодженого сторонами плану фінансування робіт.

24. Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за виконанні роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов шляхом перерахування Замовником відповідних коштів на рахунок підрядника на підставі документів, визначених п. 6.2, підписаних уповноваженими представниками сторін.

25. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в). Розрахунок проводиться при наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку замовника в органі Державної казначейської служби України.

26. Пунктом 7.1 договору визначено, що відповідальність сторін за порушення зобов`язань договору визначаються положеннями Загальних умов, інших нормативних документів, що регулюють ці питання.

27. Пунктом 7.7 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за затримку зі своєї вини прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування, неустойку у розмірі 0,1% (відсотку) вартості цих робіт за кожний день затримки.

28. Відповідно до пункту 8.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані підрядником роботи, виходячи з фактичного надходження коштів замовнику з бюджету. Приймати виконані роботи підрядником відповідно до договору, оглянути їх і у разі виявлення допущених в виконаних роботах відступу від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Надати підряднику проект на виконання робіт. Виконувати інші обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства.

29. Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором. Забезпечити виконання робіт, якість яких повинна відповідати умовам, встановленим розділом 4 цього договору (п.8.3 договору).

30. Згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

31. Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 договору строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2018 року та до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

32. 04.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект - 2010" отримало лист за вих.№ 600 від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради про дострокове розірвання Договору з причини того, що станом на 03.07.2017 року зазначені роботи не розпочаті, у зв`язку з чим було повідомлено Головне управління державної казначейської служби в Одеській області та внесено інформацію про розірвання Договору на веб-портал Уповноваженого органу до системи Прозоро.

33. ТОВ "APT Проект-2010" звернулося до суду з позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі", діючим та зобов`язання Управління дорожнього господарства ОМР виконувати умови Договору № 19 від 28.04.2017.

34. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі № 916/2225/17 позовні вимоги ТОВ "АРТ Проект-2010" задоволено повністю.

35. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 916/2225/17 позовні вимоги ТОВ "АРТ Проект-2010" задоволено частково, а саме: 1) визнано недійсним односторонній правочин, оформлений листом Управління дорожнього господарства Одеської міської від 04.07.2017 за вих.№ 600 про дострокове розірвання Договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017; 2) відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі", діючим та зобов`язано Управління дорожнього господарства ОМР виконувати умови Договору № 19 від 28.04.2017; 3) зобов`язано Управління дорожнього господарства Одеської міської ради внести відомості до електронного майданчика Уповноваженого органу про діючий Договір № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт: "Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі".

36. Суди дійшли висновку, що обставини, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 916/2225/17, є встановленими в частині продовження дії договору, наявності прав та обов`язків між сторонами вказаного договору, необхідності виконання сторонами умов договору.

37. 04.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (далі Відповідач) про стягнення грошових коштів по Договору № 19 від 28.04.2017 про закупівлю робіт за державні кошти у розмірі 15 170 000 грн.

38. Позивач вказав, що роботи щодо капітального ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі виконані ТОВ "АРТ Проект- 2010" згідно умов договору в повному обсязі.

39. Відповідні акти виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) за липень-вересень 2017 року, підписані та скріплені печаткою позивача, були направлені 16.05.2018 Позивачем на адресу Відповідача для їх підписання. Однак, 23.05.2018 Відповідач відмовився від отримання вищезазначених документів, про що свідчить повідомлення служби доставки документів "Спецку`рєр".

40. Вдруге, 01.06.2018 на адресу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради були направлені супровідним листом акти виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за липень-вересень 2017 року для підписання. Однак, відповідач проігнорував повідомлення Укрпошти та не отримав поштове відправлення, таким чином вищезазначені акти та довідки повернулися на адресу відправника - ТОВ "АРТ Проект-2010", що підтверджується повідомленням Укрпошти та витягом з реєстру Укрпошти.

41. 26.06.2018 Управління дорожнього господарства ОМР прийняло акти та надало відповідь від 02.07.2018 про відмову у підписанні актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3) за липень-вересень 2017 року, в якій посилається на те, що оскільки Договір № 19 від 28.04.2017 був розірваний 04.07.2017, то юридичні зобов`язання по Договору № 19 від 28.04.2017 зняті з обліку УДКСУ у м. Одесі Одеської області та вилучена Декларація з державного реєстру декларацій про початок виконання будівельних робіт "Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі".

42. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 по справі № 916/1345/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Проект-2010" до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради задоволено частково, стягнуто з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на користь ТОВ "АРТ Проект-2010" заборгованість у сумі 15 170 000 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 227 550 грн.

43. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 по справі № 916/1345/18 апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/1345/18 залишено без змін.

44. Постановою Верховного Суду від 07.11.2019 касаційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради Управління дорожнього господарства Одеської міської ради залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/1345/18 залишено без змін.

45. З огляду на викладене суди дійшли висновку, що відповідно частини четвертої статті 75 ГПК України, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі № 916/1345/18 встановлено, що ТОВ "АРТ Проект-2010" виконало в повному обсязі свої зобов`язання по Договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017, загальна вартість виконаних робіт складає 15 170 000 грн.

46. Відповідно до виписки по рахунку Управління дорожнього господарства ОМР за 10.09.2019 сума заборгованості за договором № 19 про закупівлю за державні кошти від 28.04.2017 в сумі 15 170 000 грн була сплачена відповідачем в повному обсязі.

47. Виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

48. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

49. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає, зокрема, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення і постанови, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 13 цієї Постанови).

50. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині з огляду на таке.

51. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

52. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

53. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

54. Так предметом позову у цій справі є стягнення неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання замовником взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю робіт за державні кошти №19 від 28.04.2017, що полягає у затримці прийняття та оплати виконаних підрядником робіт (на підставі відповідного пункту договору (пункт 27 цієї постанови).

55. Натомість, постанова Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, на яку посилається скаржник, ухвалена у спорі, в якому позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з замовника заборгованості за виконані роботи. Також у цій справі заявлено зустрічний позов про стягнення з виконавця авансу та пені внаслідок відмови від виконання робіт підрядником. В той же час, у цій справі суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позову з огляду на відсутність підтвердження виконання підрядником зобов`язань за договором та відсутність підстав для стягнення авансу у зв`язку з тим, що договір сторонами не розірваний та діє до повного виконання зобов`язань. Натомість Верховний Суд направляючи зазначену справу на новий розгляд зазначив про неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, з огляду на незалучення та недослідження відповідних доказів, що подавались учасником процесу при розгляді справи.

56. Постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17 ухвалена у справі, у якій позивачем заявлено вимоги про стягнення з замовника заборгованості за виконані роботи, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв`язку з безпідставною відмовою від підписання актів та несвоєчасним повідомленням про наявність недоліків у виконаних роботах (більше як через сім місяців з дня отримання актів приймання-передачі виконаних робіт). При цьому відмова замовника від прийняття робіт у вказаній справі була здійснена на підставі акту перевірки додержання замовником вимог законодавства у сфері цивільного захисту техногенної та пожежної безпеки. В той же час, Верховний Суд з цього приводу зазначив, що вказаний акт перевірки за своєю суттю є носієм доказової інформації про виявлення контролюючим органом порушення вимог чинного законодавства у діяльності відповідача та документом, на підставі якого, уповноваженим органом приймається відповідне рішення в межах його компетенції.

57. Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що відмова замовника від прийняття робіт, при несвоєчасному заявлені про їх недоліки не звільняє замовника від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

58. Що стосується постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, то предметом спору у вказаній справі є стягнення з підрядника пені та штрафу за порушення строків виконання робіт. При цьому судами було встановлено, що роботи підрядником були виконані в строк, а замовник відмовився від підписання актів в день їх надання. Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що відсутність з боку замовника підписаних актів приймання-передачі ремонтних робіт не спростовує факту виконання генеральним підрядником ремонтних робіт у встановлений строк.

59. Постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, на яку також посилається скаржник, ухвалена у спорі, в якому позивачем є підрядник із вимогами до замовника про розірвання договору та стягнення витрат з виконання будівельно-монтажних робіт та витрат з охорони. Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що роботи виконані виконавцем, докази наявності недоліків, спричинених неякісним виконання робіт на які посилався відповідач відсутні.

60. У постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18 позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з підрядника вартості оплачених, але не виконаних робіт та недопоставленого обладнання, стягнення передплати на послуги та роботи, а також пені за прострочення виконання робіт. Також у цій справі подано зустрічний позов за вимогами про стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за нездійснення замовником оплати обладнання та робіт.

61. Окрім цього, у наведеній постанові Верховний суд зазначив, що затримка строку виконання робіт зумовлена порушенням замовником зобов`язань щодо передачі проектно-кошторисної документації, при цьому замовник актів виконаних робіт не підписав, заперечення замовника відсутні, а відтак безпідставно відмовився від прийняття робіт.

62. У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 911/662/17 предметом позову було стягнення заборгованості за виконані роботи.

63. Що стосується постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, то позивачем за первісним позовом у цій справі заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати та штрафу за порушення строку виконання робіт, а за зустрічним позовом заявлено вимоги про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи.

64. Також, стосовно постанови Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17 то у зазначеній справі предметом розгляду були вимоги позивача про стягнення з замовника заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за виконані роботи.

65. З огляду на викладене у пунктах 55-64 цієї Постанови, Верховний Суд зазначає про відмінність правовідносин у зазначених справах у порівнянні зі справою, яка переглядається, з огляду, зокрема, на відмінність предмету і підстав позову, а також встановлені фактичні обставини справи, доказову базу і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Так, у цій справі заборгованість стягується на підставі зазначеного у пунктах 27 і 54 цієї постанови положенні договору.

66. При цьому, у зазначених постановах Верховного Суду наведено такі загальні правові висновки (про неврахування яких зазначає скаржник):

"Підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника".

67. Проте Верховний Суд зазначає, що (навіть якщо не брати до уваги зазначене у пунктах 51-65 цієї Постанови) висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях жодним чином не суперечать зазначеним загальним висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених вище постановах.

68. Що стосується постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №912/2635/17, то остання ухвалена у спорі, в якому позивачем заявлено вимоги до підрядника про стягнення збитків за дефекти.

69. У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 911/582/19, на яку посилається скаржник (в частині оплати робіт за умови отримання генпідрядником коштів від замовника), позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з генпідрядника заборгованості за виконані роботи. Вимоги за зустрічним позовом стосувались стягнення вартості генпідрядних послуг та штрафу, при цьому між сторонами спору було укладено договір субпідряду. Так, за конкретних обставин зазначеної справи, Верховним Судом було наведено висновок про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у цій справі оплата за виконані роботи здійснюється при умові отримання генпідрядником коштів від замовника.

70. Проте Верховний Суд зазначає, що у справі, яка переглядається, між сторонами укладено договір підряду і відповідач є фактичним замовником робіт, а не генпідрядником, який отримує фінансування від замовника, при цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, невключення до міського бюджету фінансових зобов`язань за договором не звільняє відповідача, як замовника, від обов`язку оплатити виконані роботи, та відповідно, від відповідальності за невиконання такого обов`язку.

71. Постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 стосується банківських спорів, а саме відносин користувача банківського рахунку з Банком, вимогами у цій справі є зобов`язання Банку звільнити з під арешту та закрити рахунки позивача, а також визнання договору припиненим.

72. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) ухвалена у спорі, що виник при виконанні кредитного договору, зокрема позивачем у справі є Банк із вимогами до позичальника про стягнення заборгованості за кредитом.

73. Постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 ухвалена у спорі, в якому позивачем є замовник зв договором поставки із вимогами до постачальника про зобов`язання останнього здійснити поставку товару та стягнення неустойки, при цьому спір у цій справі виник у зв`язку з різним тлумаченням сторонами договору поставки, а саме дати укладення такого договору.

74. Постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 ухвалена у спорі, в якому позивачем є постачальник із вимогами до замовника про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що виникли у зв`язку з неналежним виконанням замовником зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого товару.

75. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, ухвалена у спорі, що виникають із трудових правовідносин, при цьому позивачем є фізична особа - громадянин України, а відповідачем є колективне підприємство - роботодавець та реєстраційна служба. Позовними вимогами у зазначеній справі є визнання недійсним рішення про звільнення позивача з посади директора; затвердження списку співвласників; зобов`язання внести до державного реєстру зміни про керівника та скасування записів про зміну керівника.

76. Постанова Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 910/15125/18 ухвалена у спорі, що виник у зв`язку з виконанням інвестиційного договору, зокрема вимогами позивача є зобов`язання відповідача виконати умови інвестиційного договору в частині відшкодування витрат на утримання земельних ділянок.

77. Постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/7959/17 ухвалена у спорі, що стосується захисту права власності, зокрема вимогами позивача у цій справі є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок демонтажу належної позивачу під`їзної колії.

78. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що у наведених постановах (пункти 68-77 даної Постанови) предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, доказова база, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є відмінними від справи, яка переглядається. Доводи скаржника про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій позиціям Верховного Суду у зазначених справах зводяться до цитування певних пунктів постанов без належного обґрунтування, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (підстави касаційного оскарження), а також до необхідності здійснити переоцінку встановлених обставин справи (виходить за межі розгляду справи касаційним судом).

79. Що ж стосується посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків наведених у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 908/3519/19, Верховний Суд зазначає, що вказана постанова відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

80. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

81. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 14 цієї Постанови) Верховний Суд зазначає таке.

82. Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

83. Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині десятій статті 11 Господарського процесуального кодексу України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

84. Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

85. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 837 за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

86. Відповідно до частини першої статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

87. Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

88. Відповідно до частини шостої статті 882 ЦК України Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

89. За приписами статті 886 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

90. Умовами пункту 7.7 Договору сторони погодили, що замовник несе відповідальність за затримку зі своєї вини прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування, неустойку у розмірі 0,1% (відсотку) вартості цих робіт за кожний день затримки.

91. Так, обов`язок прийняти виконані роботи у замовника виникає на підставі норм цивільного кодексу. Окрім того, відповідно до норм чинного законодавства замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені, та про наявність таких недоліків нічого не було повідомлено при відмові від підписання актів виконаних робіт.

92. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновків стосовно того, що своєю відмовою від прийняття робіт, яка в подальшому була визнана судом недійсною, відповідач породжує та здійснює затримку прийняття таких робіт, чим порушує положення пункту 7.7 Договору.

93. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за виконані підрядником, але не прийняті замовником роботи, не звільняє сторони від фактичного виконання договірних зобов`язань.

94. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що за конкретних встановлених обставин цієї справи, з боку відповідача мала місце саме затримка у прийнятті виконаних робіт, відповідальність за яку встановлена укладеним між сторонами договором та врегульована чинним законодавством, а відтак доводи скаржника про застосування судом апеляційної інстанції аналогії закону у спірних правовідносинах є безпідставними.

95. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 8 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах, а тому касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

96. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

97. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Під час касаційного розгляду справи (в межах розгляду справи касаційним судом) Судом не виявлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

99. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій, не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень у справі.

Розподіл судових витрат

100. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 916/2584/19 за касаційною скаргою Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 916/2584/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил