Ухвала

від 03.02.2021 по справі 910/19036/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/19036/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Воксхол"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 (в частині)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020

у справі № 910/19036/19

за позовом громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Воксхол"

про стягнення 187 785,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Воксхол" (далі - ТОВ "Воксхол") звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/19036/19; змінити рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 910/19036/19 шляхом виключення із мотивувальної частини рішення суду окремих висновків, в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у цій справі залишити без змін.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; конкретно зазначати обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права - у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України .

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції; просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 910/19036/19 шляхом виключення із мотивувальної частини рішення суду окремих висновків та зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), проте не зазначає конкретної норми права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, у яких цей висновок відсутній. Наводить практику Верховного Суду викладену у постанові від 03.08.2018 у справі № 923/700/17 та Верховного Суду України викладену у постанові від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, однак посилання скаржника, на зазначені вище постанови не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 910/19036/19 є стягнення у сумі 187 785,00 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з наведеними приписами ГПК України ця справа підпадає під визначення, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, тому скаржнику необхідно обґрунтувати наявні випадки зазначені у підпунктах "а", "б", "в", "г" цієї норми ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати письмові уточнення касаційної скарги в яких необхідно визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень та обґрунтувати наявність випадків зазначених у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга залишається без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Воксхол" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання оскарженого рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відтак клопотання про зупинення виконання оскарженого рішення суду має бути залишено без вирішення з огляду на залишення касаційної скарги без руху та буде розглянуто Судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воксхол" на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/19036/19 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Воксхол" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Воксхол", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос