Постанова

від 20.01.2021 по справі 356/725/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 356/725/17

провадження № 61-45699св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. , Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану їх представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Лівінського С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У липні 2017 року представник ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (далі - ТОВ Кей-Колект ), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - приватний нотаріус Кобелєва А. М.), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій, скасування рішення щодо запису реєстрації права власності та визнання права власності.

У листопаді 2017 року до суду подано нову редакцію позовної заяви, якою, крім іншого, змінено суб`єктний склад позивачів.

На обґрунтування позовних вимог представник зазначала, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк ) було укладено договір іпотеки № 74115/5523. Відповідно до пункту 1.1 цього договору позивачі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 248 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, за тією ж адресою, яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1.3 зазначеного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань позивача за кредитним договором.

Представник позивачів зазначала, що ТОВ Кей-Колект в порушення умов договору іпотеки та норм законодавства неправомірно набуло право власності на нерухоме майно, здійснивши у позасудовому порядку звернення стягнення не предмет іпотеки шляхом внесення приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно в спосіб реєстрації права власності на житловий будинок загальною площею 248 кв. м, та земельну ділянку площею 0,10 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Кейт-Колект .

Приватний нотаріус Кобелєва А. М. всупереч вимогам Закону України Про іпотеку і Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прийняла рішення про реєстрацію права власності на спірний будинок та земельну ділянку. Здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, приватний нотаріус Кобелєва А. М. не направляла на адресу позивачів повідомлення про перереєстрацію права власності на спірне майно, не врахувала відсутність виконавчого напису на договорі іпотеки та окремого договору про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, а також наявність у реєстрі запису про заборону відчуження нерухомого майна, що було перешкодою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

З огляду на викладені обставини представник позивачів просила суд:

визнати протиправною дію та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 квітня 2016 року, індексний номер 29164047, за ТОВ Кей-Колект ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію прав власності номер 14079158 та номер 14078878 щодо реєстрації за ТОВ Кей-Колект права власності на земельну ділянку 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, та на житловий будинок загальною площею 248 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що вчинені 04 квітня 2016 року приватним нотаріусом Кобелєвою А. М.

визнати право власності на земельну ділянку 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, та житловий будинок загальною площею 248 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 23 березня 2018 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за ТОВ Кей-Колект , від 08 квітня 2016 року, індексний номер 29164047.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно номер запису про право власності 14079158 та номер запису про право власності 14078878 про реєстрацію за ТОВ Кей-Колект права власності на земельну ділянку 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, та житловий будинок загальною площею 248 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що вчинені 04 квітня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А. М.

Визнано право власності на земельну ділянку 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, та житловий будинок загальною площею 248 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були належним чином повідомлені про намір ТОВ Кей-Колект звернути стягнення на предмет іпотеки, між іпотекодавцем та іпотекодержателем відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року № 74115/5523 не укладено окремий договір про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року рішення Березанського міського суду Київської області від 23 березня 2018 року скасовано, прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про намір ТОВ Кей-Колект звернути стягнення на предмет іпотеки спростовуються матеріалами справи, зокрема рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки усім обставинам справи.

Обов`язок іпотекодержателя щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень, який передбачено статтею 35 Закону України Про іпотеку може вважатись виконаним лише у разі якщо така вимога отримана іпотекодавцем, а строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.

Відповідно до пунктів 6.5, 7.2 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року № 74115/5523 всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі. Листування між сторонами за цим договором здійснюються шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування в розділі Адреси, банківські реквізити та підписи Сторін цього договору. Адреса іпотекодавців для листування вказана у договорі: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції правильно встановив, що вимогу (повідомлення) ТОВ Кей-Колект від 05 лютого 2015 року № 731809 на ім`я ОСОБА_2 направлено за адресою: АДРЕСА_1 , а вимогу від 05 квітня 2014 року № 731809 на ім`я ОСОБА_1 - за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, вимоги ТОВ Кей-Колект направлялись за адресами, які не зазначені у договорі іпотеки від 25 грудня 2007 року. Крім того, вимоги повинні направлятись цінним листом з описом, з якого можливо встановити факт направлення саме цієї вимоги. Проте з наданих нотаріусом документів цей факт встановити неможливо.

Жодних письмових вимог ТОВ Кей-Колект позивачі не отримували, а факт отримання цих вимог відповідачі ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не довели.

ТОВ Кей-Колект також не виконав вимог статті 37 Закону України Про іпотеку , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року № 74115/5523 щодо укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя як єдиного способу переходу права власності на спірне майно до ТОВ Кей-Колект . Таким чином, відповідач незаконно заволодів майном позивачів, а саме: земельною ділянкою - 0,10 га та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Кобелєва А. М. не мала правових підстав для прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірне майно, оскільки ці рішення прийнято всупереч вимогам Закону України Про іпотеку і Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких викладено додаткові доводи касаційної скарги, зокрема про: неукладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України Про іпотеку ; невручення іпотекодавцям письмових вимог про усунення порушень; ненадання ТОВ Кей-Колект державному реєстратору належних звітів про оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року від ТОВ Кей-Колект надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У відзиві вказано про безпідставність доводів касаційної скарги, тому товариство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

ТОВ Кей-Колект зазначає, що вимоги про усунення порушень зобов`язання направлені позивачам та отримані ними.

Твердження позивачів щодо необхідності укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя є безпідставними, оскільки цей договір ототожнюється з відповідним застереженням, яке міститься в іпотечному договорі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено дію постанови Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суди встановили, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 і АКІБ УкрСиббанк укладено договір по надання споживчого кредиту № 11276904000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті в сумі 176 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 25 грудня 2007 року № 74115/5523, посвідчений приватним нотаріусом Кравченко І. С., за умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 248 кв. м, та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору факторингу № 1 та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року банк відступив ТОВ Кей-Колект свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов`язаннями по кредитному та іпотечному договорам.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а саме: неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, ТОВ Кей-Колект в позасудовому порядку згідно із заявою від 04 квітня 2016 року в рахунок погашення боргу звернуло стягнення на предмет іпотеки та набуло у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку , право власності на житловий будинок загальною площею 248 кв. м, та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Кей-Колект є власником житлового будинку загальною площею 248 кв. м та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3210400000080050005, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей запис внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. Підставою для реєстрації права власності зазначено договір іпотеки від 25 грудня 2007 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України Про іпотеку (тут і надалі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У статті 36 Закону України Про іпотеку передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Підставами позову в позовній заяві зазначено те, що з приватний нотаріус не мала права проводити державну реєстрацію за іншою особою, оскільки для задоволення вимог кредитора в позасудовому порядку необхідно було укласти окремий договір. Крім того, їм як іпотекодавцям не було надіслано вимогу про усунення порушень, а ринкова ціна предмета іпотеки ними не погоджувалась.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не були належним чином повідомлені про намір ТОВ Кей-Колект звернути стягнення на предмет іпотеки, між іпотекодавцем та іпотекодержателем відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року № 74115/5523 не укладено окремий договір про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, вважав, що доводи щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про намір ТОВ Кей-Колект звернути стягнення на предмет іпотеки спростовуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (т. 1, а. с. 148).

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/6979/16-ц (провадження № 14-523цс18 ) вказано, що згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Сторони договору іпотеки досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до пункту 5.2.1 договору іпотеки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку . Отже, позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору .

Встановивши, що між іпотекодавцем та іпотекодержателем відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року № 74115/5523 не укладено окремий договір про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених іпотечним договором та частиною 37 Закону України Про іпотеку підстав для звернення на спірні земельну ділянку та житловий будинок шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на це нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Суд апеляційної інстанції на зазначені норми матеріального права та умови договору іпотеки уваги не звернув та дійшов неправильних висновків, скасувавши рішення суду першої інстанції, яке в частині задоволення вимог до ТОВ Кей-Колект відповідає вимогам закону.

Оскільки наведеної підстави - відсутності укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання достатньо для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок про неналежне повідомлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про намір ТОВ Кей-Колект звернути стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Кобелєвої А. М., дійшов висновку про їх необґрунтованість, тобто, відмовив у задоволенні вимоги по суті.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ Кей-Колект з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ Кей-Колект щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано .

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник з ТОВ Кей-Колект , а приватний нотаріус Кобелєва А. М. є неналежним відповідачем. Проте суд апеляційної інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. з підстав їх необґрунтованості, хоча за обставинами справи у задоволенні цих вимог до нотаріуса належало відмовити через їх пред'явлення до неналежного відповідача. У зв`язку з наведеним постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до нотаріуса належить змінити виклавши мотиви такої відмови в редакції постанови суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог до ТОВ Кей-Колект скасувати із залишенням в силі рішення суду в цій частині, а в частині відмови у задоволенні вимог до нотаріуса - змінити, виклавши мотиви цієї частини постанови в редакції постанови суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану їх представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправними дій, скасування рішення щодо запису реєстрації права власності та визнання права власності скасувати.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 23 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект про визнання протиправними дій, скасування рішення щодо запису реєстрації права власності та визнання права власності залишити силі.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання протиправними дій, скасування рішення щодо запису реєстрації права власності та визнання права власності змінити, виклавши мотиви зазначеної частини постанови в редакції постанови суду касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2018 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук