Рішення

від 02.02.2021 по справі 360/4837/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4837/20

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, з такими вимогами:

1) визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 19.11.2020 за № 03-3270, у встановленні позивачу статусу члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого»;

2) зобов`язати відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

3) зобов`язати відповідача видати позивачу згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є дружиною померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті свого чоловіка позивач повторно не одружилася та на даний час є вдовою, що підтверджується довідкою про склад сім`ї. За життя ОСОБА_2 був особою, якій встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач зазначає, що 10.11.2020 звернулася із заявою до відповідача, до якої було додано всі необхідні копії документів, з наступними проханнями, а саме: встановити статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Листом від 19.11.2020 позивачу було відмовлено у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та видачі посвідчення на пільги.

Позивач не погоджується з відмовою та вважає її необґрунтованою та протиправною.

Ухвалою від 15 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 45-46).

30 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 58-59).

10 листопада 2020 року позивач звернулась із заявою щодо надання посвідчення члена сім померлого ветерана війни. Відповідачем розглянуто вищевказану заяву та надано відповідь від 19.11.2020 № 03-3270, в якій пояснено, що відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6, 7 цього Закону, тобто за життя визнаних учасниками бойових дій чи особою з інвалідністю внаслідок війни. Статус сім`ям цих осіб надається у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період військової служби під час воєнних дій та конфліктів; захворювання, одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

На підставі викладеного відповідач вважає, що встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених в пункті 1 статті 10 Закону, належить, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

На думку відповідача, відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Керуючись викладеним, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями: паспорту громадянина України (арк. спр. 14-18), картки платника податків (арк. спр. 19).

ОСОБА_2 відносився до 1 категорії, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 28.02.2019 Луганською обласною державною адміністрацією (арк. спр. 34).

ОСОБА_2 був особою, якій встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки МСЕК від 25.05.2000 № 062098 (арк. спр. 31).

Вказаний факт підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 09.02.2017 УСЗН Білокуракинської РДА Луганської області (арк. спр. 33), яким надано право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

З експертного висновку Луганської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 10.07.1997 № 255, вбачається, що захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 29).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 17.04.2020 Серії НОМЕР_4 (арк. спр. 39).

В Експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 28.09.2020 № 1710, Центральною міжвідомчою експертною комісією на засіданні від 24.09.2020 № 79 встановлено висновок, що захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 40).

Позивач - ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу від 10.12.1993 Серії НОМЕР_5 (арк. спр. 23), та не оспорюється відповідачем.

10.11.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою (арк. спр. 10-12), в якій просила встановити їй статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; видати згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого». До заяви позивачем було додано пакет документів на 24 арк.

Листом від 19.11.2020 № 03-3270 відповідач повідомив, що встановлення статусу дружинам осіб з інвалідністю внаслідок війни, які померли внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено (арк. спр. 13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 4 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з довідкою Галузевого державного архіву від 21.05.1998 № 51/1/3303, ОСОБА_2 у складі військової частини № 38867 з 25.09.1987 по 30.10.1987 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 30). Аналогічні відомості містяться у військовому квитку ОСОБА_2 від 12.11.1969 НОМЕР_6 (арк. спр. 24-28).

З огляду на викладене, вбачається, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, який з 25.09.1987 по 30.10.1987 виконував обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується вищевказаними документами.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні статті 4 Закону № 3551-XII так, як за життя став інвалідом внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 3551-XII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Як вже було встановлено судом, чоловік позивача помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, а тому позивач є членом сім`ї військовослужбовця, у розумінні пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 3551-XII і на неї поширюється чинність цього Закону.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач - ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення від 28.02.2019 серії НОМЕР_2 віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 03 жовтня 2017 року у справі № 227/1693/17.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 09 грудня 2020 року № 0.0.1934554183.1 (арк. спр. 9).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області (місце знаходження: 92200, Луганська область, смт. Білокуракине, пл. Горького, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 03196914) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» з підстав, викладених у листі від 19.11.2020 № 03-3270.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, відповідне посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова