Постанова

від 03.02.2021 по справі 404/5377/20 (2-а/404/320/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 404/5377/20 (2-а/404/320/20)

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби

на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 листопада 2020 року у справі № 404/5377/20 (2-а/404/320/20)

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровської митниці Держмитслужби Державної митної служби України від 26.08.2020 року у справі про порушення митних правил за № 0197/11000/20, провадження у справі про порушення митних правил закрити.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що за відсутності обґрунтованих доказів, які б свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача, як порушення митних правил відповідно до статті 485 Митного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що декларант ПП ТЕРМІНАЛ-ЕКСПОРТ ОСОБА_1 вчинила порушення митних правил, а саме: з метою зменшення митних платежів протиправно заявила у графі 36 митної декларації від 02.07.2020 № 110280/2020/006415 код преференції 181 , що призвело до несплати митних платежів у сумі 9 497,91 грн., чим вчинила порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

Суд хибно прийшов до висновку, що факт неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 Митного кодексу України. Вказане не відповідає дійсності, оскільки постановою Дніпровської митниці Держмитслужби від 26.08.2020 № 0197/11000/20 декларанта ПП ТЕРМНАЛ-ЕКСПОРТ ОСОБА_1 , притягнуто до відповідальності за заявлення у електронній митній декларації ІМ40АА № UA110280/2020/006415 від 02.07.2020 неправдивих відомостей з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, шляхом внесення у графу 36 коду преференції 181 , а не коду УКТЗЕД, як зазначено в рішенні суду, що призвело до безпідставного застосування преференційної пільги по сплаті ПДВ.

Судом береться до уваги той факт, що позивач після отримання картки відмови на наступний день подано нову декларацію з усіма виправленнями та уточненнями та сплачено митні платежі в повному обсязі.

Митниця не погоджується з даними висновками, оскільки вони суперечать вимогам ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, де чітко зазначено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. А тому враховуючи зазначене, подання повторної митної декларації не є підставою звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил.

Кіровським районним судом м. Кіровограда в рішенні про оскарження постанови Дніпровської митниці Держмитслужби від 26.08.2020 № 0197/11000/20 зазначається, що під час винесення вказаної постанови митницею не враховано вимоги ст. 268 Митного кодексу України. Викладене не відповідає дійсності, так як в поданому відзиві та безпосередньо в ході судового засідання представником відповідача акцентувалась увага на неможливість застосування положень ст. 268 Митного кодексу України до декларанта ПП ТЕРМІНАЛ- ЕКСПОРТ ОСОБА_1 , оскільки остання протиправно заявила у графі 36 митної декларації від 02.07.2020 № 110280/2020/006415 код преференції 181 , що призвело до несплати митних платежів у сумі 9 497,91 грн., тобто вказані дії ОСОБА_1 призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів. Застосування преференції відноситься до заходів тарифного регулювання, що відповідності до положень ст. 268 Митного кодексу України не може бути визнано помилкою, що звільняє декларанта від відповідальності за порушення митних правил.

Митним кодексом України в ч. 1 ст.269 визначено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана.

Виходячи з вищевикладеного декларант для відкликання декларації повинен в письмовому вигляді звернутись до митного органу, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила що вона не зверталася з письмовою заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби з заявою про відкликання декларації мотивуючи це тим, що митниця не приймає заяви, однак на підтвердження своїх слів будь яких доказів нею про блокування та неприйняття заяви про відкликання декларації надано не було.

Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує правові висновки суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду залишити без змін.

В судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою відповідача на підставі протоколу про порушення митних правил №0197/11000/20 від 06.07.2020 року складено постанову про порушення митних правил за № 0197/11000/20 від 26 серпня 2020 року, в якій зазначено, що 02.07.2020 відповідно до контракту від 21.08.2017 № 1 та специфікації від 14.08.2018 № 6 на митну територію України авіатранспортом із Великобританії на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕНЕРДЖИ" (код ЄДРПОУ 40717028, Кіровоградська області, місто Долинська, вулиця Нова, будинок № 88, квартира 86) на підставі товаросупровідних документів: інвойсу від 19.06.2020 № 626457 переміщено SOLAR INVERTER X3-15.0P-T-D 15KW, THREE PHASE, DUAL MPPT INVERTER (3-х фазний подвійний мережевий інвертор), що являє собою пристрій для перетворення постійного струму в змінний зі зміною величини напруги, призначений для підключення фотоелектричних модулів в єдину сонячну мережу, вагою нетто 60 кг., вартістю 47489,55 грн. (а.с.7-9; 40-41)

Того ж дня, 02.07.2020 згідно договору-доручення від 14.04.2020 № 889 позивач до м/п Кіровоград Дніпровської митниці Держмитслужби подала електронну митну декларацію типу ІМ 40 АА , зареєстровану за № UA110280/2020/006415, та задекларувала імпортований товар за кодом згідно з УКТЗЕД 8504408800 із застосуванням преференції по сплаті податку на додану вартість за кодом 181 .

У процесі здійснення перевірочних заходів встановлено, що згідно Закону України від 16.01.2020 № 466-ІХ Про внесення змін до податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , який набув чинності з 23.05.2020 року, товари за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8504408800 виключені з переліку товарів, при ввезенні яких на митну територію України надається звільнення від сплати податку на додану вартість.

Відповідно до інформації, вказаної у доповідній записці начальника м/п Кіровоград Дніпровської митниці Держмитслужби від 02.07.2020 № 426/7.5-28-15, протиправне заявлення у графі 36 преференції 181 призвело до безпідставного звільнення від сплати ПДВ у сумі 9 497,91 грн.

Позивач, посилаючись на статтю 63 Конституції України, відмовилась надавати інформацію з приводу заявлення у графі 36 електронної митної декларації коду преференції 181 по сплаті ПДВ.

З точки зору відповідача, позивач з метою зменшення митних платежів протиправно заявила у графі 36 митної декларації від 02.07.2020 № 110280/2020/006415 код 181 , що призвело до несплати митних платежів у сумі 9497,91 грн., чим вчинила порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України, у зв`язку з чим позивача, як агента з митного оформлення Приватного підприємства Термінал-Експорт , визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

До позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 28493,73 грн. (а.с. 40-41).

Суд зазначив, що висновки митного органу про порушення позивачем приписів статті 485 Митного кодексу України ґрунтуються на тому, що позивачем, як особою уповноваженою на декларування в митній декларації UA110280/2020/006415 було заявлено неправдиві відомості щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД, що було безпідставним звільненням від сплати податку на додану вартість у сумі 9497,91 грн.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугували електронна митна декларація типу ІМ 40 АА , зареєстрована за № UA110280/2020/006415, протокол про порушення митних правил №0197/11000/20 від 06.07.2020 року, картка відмови у прийнятті митної декларації за № UA110280/2020/00110 (а.с. 10-17, 42-47).

Надаючи оцінку висновкам суду, колегія суддів зазначає, що погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що позивача притягнуто до відповідальності за заявлення у електронній митній декларації ІМ40АА № UA110280/2020/006415 від 02.07.2020 неправдивих відомостей з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів шляхом внесення у графу 36 коду преференції 181 , а не коду УКТЗЕД, як зазначено в рішенні суду, що є невірним встановленням фактичних обставин справи. Однак, колегія суддів зауважує, що це не впливає на юридичну кваліфікацію правопорушення за ст. 485 МКУ, за якою позивача було притягнуто до відповідальності.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою до органів доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, згідно ст. 485 Митного кодексу України, склад вказаного правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у позивача протиправної мети та прямого умислу, направленого на реалізацію такої мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Відсутність такої складової виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги не мають вирішального значення та не потребують детального правового аналізу. Це узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції достатньо повно встановив обставини справи та вірно застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 листопада 2020 року у справі № 404/5377/20 (2-а/404/320/20) залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко