Постанова

від 03.02.2021 по справі 400/2341/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2341/20 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Дата і місце ухвалення 06.10.2020р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Единое транспортное агентство" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Единое транспортное агентство" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

17.06.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Единое транспортное агентство" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 09.06.2020 р. № 868 про проведення фактичної перевірки.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Единое транспортное агентство" подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилався на те, що в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки. На думку апелянта, спірний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів відповідачем встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Апелянт вважає, що за відсутності вказаної інформації наказ про призначення фактичної перевірки є протиправним.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не вірно тлумачиться зміст положення п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

На підставі зазначеного апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2020 року відповідачем видано наказ № 868 "Про проведення фактичної перевірки" позивача з 16.06.2020 року.

Підставою для призначення перевірки вказано п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (а. с. 4).

16.06.2020 р. посадовими особами відповідача здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності позивача для вручення копії наказу від 09.06.2020 р. № 868 та пред`явлення направлень на проведення фактичної перевірки. Направлення на перевірку вручені представнику позивача Калічу Є.А. під підпис.

Згідно наявного в матеріалах справи акту від 16.06.2020 р. № 384/14-29-32-02/41649368, позивач не допустив фахівців контролюючого органу до проведення перевірки.

Вважаючи наказ про проведення фактичної перевірки незаконним, ТОВ "Единое транспортное агентство" оскаржило його до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Единое транспортное агентство", з огляду на наступне:

Згідно положень п.20.1.4 ч.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі, на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача.

Таким чином, посилання позивача на відсутність в оскаржуваному наказі будь-яких посилань на повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки, є безпідставними.

Суд першої інстанції вірно врахував при вирішенні даної справи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2018 р. у справі № 810/1394/16, згідно якого здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Крім того, Верховний Суд зазначив, що в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що спірний наказ ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.06.2020 року № 868 про проведення фактичної перевірки ТОВ "Единое транспортної агентство" відповідає вимогам, що передбачені до їх змісту п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мета перевірки - контроль за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам п.81.1 ст.81 ПК України.

Також вказаний наказ містить підпис начальника ДФС та скріплений печаткою контролюючого органу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що контролюючий орган має право здійснювати призначення проведення фактичної перевірки на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а тому підстав для визнання спірного наказу незаконним не вбачається.

Посилання апелянта на те, що в наказі підставою для фактичної перевірки визначено п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у той час як в якості предмета перевірки зазначені правовідносини, право на перевірку яких набуває контролюючий орган за наявності підстав, передбачених п.п 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є безпідставними та не приймаються до уваги колегією суддів.

Так, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено право проведення контролюючим органом фактичної перевірки для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. В свою чергу, в оскаржуваному наказі визначено, що призначення перевірки здійснюється з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів.

Враховуючи, що згідно п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, а також пальне, колегія суддів доходить до висновку, що предмет перевірки узгоджується з підставами проведення перевірки, встановленими п.п. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що при оформленні оскаржуваного наказу відповідач обмежився лише посиланням на норми чинного законодавства , зокрема, норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18, апелянт посилався на незаконність у зв`язку з цим оскаржуваного наказу.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 вказав, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки, оскільки це унеможливлює встановлення того, що саме необхідно перевірити в межах фактичної перевірки, та що слугувало підставою для призначення такої перевірки.

В даному випадку, з дослідженого наказу про проведення фактичної перевірки від 09.06.2020 року № 868 вбачається, що відповідач не лише вказав норму Податкового кодексу України на підставі якої здійснюється призначення перевірки, а й уточнено у тому ж абзаці, конкретну підставу призначення проведення перевірки, передбачену п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме, вказано: "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З огляду на зазначене необґрунтованими є посилання апелянта на недотримання вимог Податкового кодексу України при оформленні оспорюваного наказу про проведення фактичної перевірки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи все вище зазначене, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення від 06.10.2020 року, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Единое транспортное агентство" залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук