Постанова

від 02.02.2021 по справі 400/3223/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3223/20 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року по справі № 400/3223/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТРАНС-АГРО" до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, Державної податкової служби України про скасування рішення від 31.07.2020 № 1786896/35785955 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2020 року ПП "ТРАНС-АГРО" звернулось з адміністративним позовом, у якому просило:

- скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1786896/35785955 від 31.07.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 15.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач уклав з ТОВ СП "Нібулон" договір поставки ячменя, а саме: Договір поставки № 709/2020 від 06.07.2020. Відповідно до умов зазначеного Договору ПП "Транс-Агро" здійснило поставку товару, а саме ячменя власного виробництва (вирощування) на користь ТОВ СП "Нібулон", що підтверджується видатковою накладною № 10. ПП "Транс-Агро" відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПКУ складено податкову накладну у зв`язку із поставкою товару, а саме за договором поставки № 709/2020 від 06.07.2020. Зазначену податкову накладну було направлено для її реєстрації в ЄРПН. Згідно отриманої квитанції ДПСУ податкову накладну № 2 від 15.07.2020 прийнято, але реєстрацію зупинено. У квитанції вказано, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1003, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. ПП "Транс-Агро" направлено до ГУ ДПС пояснення від 29.07.2020 щодо податкової накладної № 2 разом з документами, а саме: договір поставки № 709/2020 від 06.07.2020; товарно-транспортні накладні № 01 від 14.07.2020 та № 10 від 15.07.2020; рахунок фактуру № 10 від 15.07.2020; накладну № 10 від 15.07.2020; довіреність на отримання товару від покупця № 295 від 15.07.2020; додаток № НОЕ_1 від 15.07.2020 до договору поставки № 709/2020 від 06.07.2020; платіжне доручення № 508 від 20.07.2020. Рішенням ГУ ДПС в Миколаївській області № 1786896/35785955 від 31.07.2020 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 15.07.2020, зазначивши про ненадання платником податків копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідно до фактичних обставин справи, ПП "Транс-Агро" направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкову накладну 2 від 15.07.2020 за договором поставки № 709/2020 від 06.07.2020. За отриманою квитанцією з єдиного вікна приймання звітності ДПС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена, запропоновано платнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Надалі платник податку направив пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК. Однак, за оскаржуваним рішенням відмовлено в реєстрації зазначеної вище податкової накладної, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження походження (придбавання/виробництва) ТМЦ, на які реєструється податкова накладна. В оскаржуваному рішенні Комісії було зазначено, що ПП "Транс-Агро" не було надано разом із повідомленням всіх необхідних первинних документів, а саме не надано документів на підтвердження походження (придбавання/виробництва) ТМЦ, на які реєструються податкові зобов`язання, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Таким чином, рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної ПП "Транс-Агро" із посиланням на підставу - не надання платником податку всіх необхідних копій документів, - є повністю обґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 23 вересня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.07.2020 № 1786896/35785955 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 15.07.2020.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 15.07.2020, які складені ПП "ТРАНС-АГРО".

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь приватного підприємства "ТРАНС-АГРО" судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції не взято до уваги, що підставою відмови у реєстрації вказаної накладної стало ненадання платником податків саме на розгляд комісії необхідних документів (договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, що в свою чергу призвело до порушення вимог встановлених пунктом14 Порядку;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що однією із підстав відмови у реєстрації податкової накладної стало надання позивачем документів щодо постачання, а не придбання/виробництва ячменю у кількості 78,8 т.,

- також не досліджено судом першої інстанції надання позивачем не в повному обсязі розрахункових документів ;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації ПН ґрунтується не на факті зупинення реєстрації ПН, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію податковій накладній.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ПП "ТРАНС-АГРО" є юридичною особою, зареєстровано 27.02.2008, видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вантажний автомобільний транспорт, є платником ПДВ.

ПП "ТРАНС-АГРО" (постачальник) уклав з ТОВ СП "Нібулон" (покупець) договір поставки №709/2020 від 06.07.2020. Відповідно до умов зазначеного ПП "ТРАНС-АГРО" здійснило поставку товару, а саме ячмінь власного виробництва (вирощування) на користь ТОВ СП "Нібулон".

Виконання умов вказаних договорів підтверджується первинними документами: видатковою накладною, товарно-транспортними накладними, додатком до договору поставки, рахунком фактурою, платіжним дорученням.

Постачання товару здійснювалося двома частинами, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 01 від 14.07.2020 (було поставлено ячмінь масою нетто - 40 860 кг.) та товарно-транспортною накладною № 10 від 15.07.2020 (було поставлено ячмінь масою нетто - 37 940 кг.).

15 липня 2020 року сторонами були оформлені і підписані наступні документи, а саме додаток до Договору поставки № 709/2020 від 06.07.2020, яким було визначено обсяги постачання товару; рахунок-фактура № 10 від 15.07.2020; видаткова накладна № 10 від 15.07.2020, якою визначено вагу за перший етап транспортування: 40 860т. та за другий етап транспортування: 3 794 т., на загальну суму 415 597 (чотириста п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) гривень 15 копійок.

Того ж дня було визначено особу уповноважену на прийняття товару, що підтверджується довіреністю № 295 від 15.07.2020.

20 липня 2020 року на поточний рахунок ПП «ТРАНС-АГРО» було здійснено часткову оплату за товар згідно з рахунком № 10 від 15.07.2020 у сумі 346 330, 96 (триста сорок шість тисяч триста тридцять) гривень 96 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 508 від 20.07.2020.

ПП «ТРАНС-АГРО» на виконання вимог ПК України через автоматизовану систему направив ДПС України для проведення її реєстрації в ЄРПН складену ним податкову накладну № 2 від 15.07.2020 за договором поставки № 709/2020 від 06.07.2020.

Проте позивач отримав Квитанцію від 22.07.2020, згідно якої податкову накладну № 2 від 15.07.2020 прийнято, але реєстрацію її зупинено.

У квитанції зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1003, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій..

ПП «ТРАНС-АГРО» направлено до ГУ ДПС в Миколаївській області пояснення від 29.07.2020 щодо податкової накладної № 2.

До пояснень позивачем надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, а саме: договір поставки № 709/2020 від 06.07.2020; товарно-транспортні накладні № 01 від 14.07.2020 та № 10 від 15.07.2020; рахунок фактуру № 10 від 15.07.2020; накладну № 10 від 15.07.2020; довіреність на отримання товару від покупця № 295 від 15.07.2020; додаток № НОЕ_1 від 15.07.2020 до договору поставки № 709/2020 від 06.07.2020; платіжне доручення № 508 від 20.07.2020.

Однак, Комісією ГУ ДПС в Миколаївській області прийнято рішення від 31.07.2020 № 1786896/35785955 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 15.07.2020.

Підставами вказано - ненадання платником податків копій документів, а саме - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити), розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з рішенням Комісії ГУ ДПС про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на розгляд відповідачам позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які стосуються спірних операцій, що не мали дефекту форми, змісту або походження, тобто надані первинні документи на підтвердження здійснення операцій по податковій накладній від 15.07.2020 за № 2 засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань за вказаним вище договором.

Також на користь позивача свідчить і той факт , що він є виробником наданих послуг та не придбавав їх у інших осіб, що виключає можливість обчислення показника обсягу придбання (величини залишку) послуги та спростовує твердження контролюючого органу.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України, способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

На підставі пункту 74.1 статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

За правилами пункту 74.3 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (що набрала чинності з 01.02.2020) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. «а» або «б» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» або «б» п. 187.1 ст. 187, абз. 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатком № 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості здійснення операцій.

Як вбачається зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, підставою для такого зупинення став п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Так, Додатком 3 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: пунктом 1 - Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4,5 Порядку № 520 встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п.5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з пунктами 9,10,11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 3 Порядку № 520 встановлено, що Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

До того ж, зміст переліку документів, встановлений пунктом 5 Порядку № 520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, позивачем надані до контролюючого органу всі наявні у нього документи на підтвердження здійснених господарських операцій, а саме: договір поставки № 709/2020 від 06.07.2020; товарно-транспортні накладні № 01 від 14.07.2020 та № 10 від 15.07.2020 року; рахунок фактуру № 10 від 15.07.2020; накладну № 10 від 15.07.2020; довіреність на отримання товару від покупця № 295 від 15.07.2020; додаток № НОЕ_1 від 15.07.2020 до договору поставки №709/2020 від 06.07.2020; платіжне доручення № 508 від 20.07.2020 (а.с.14-22)

При цьому, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної відповідачем чітко не зазначено підставу для відмови в реєстрації податкової накладної позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і не зазначено конкретно документів, відсутність яких не дала можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи - на розгляд відповідачам позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які стосуються даних операцій, що не мали дефекту форми, змісту або походження, та які в силу вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, підтверджують здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом.

Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані первинні документи на підтвердження здійснення операцій по податковій накладній від 15.07.2020 за № 2 засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань за вказаним вище договором.

Також ґрунтовним є посилання суду першої інстанції на той факт, що позивач є виробником наданих послуг та не придбавав їх у інших осіб, що виключає можливість обчислення показника обсягу придбання (величини залишку) послуги та спростовує твердження контролюючого органу про відповідність операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Всупереч частині 2 статті 77 КАС України відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами правомірності віднесення позивача до платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа Hashman and Harrup v. The United Kingdom, Арр. 25594/94, 25 November 1999), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 20.08.2019 по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія ДПС України не довела правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, відповідності його вимогам частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання рішення Комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації від 31.07.2020 № 1786896/35785955 протиправним та скасування.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

Не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття відповідачем 1 такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, у самому рішенні не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, у зв`язку з чим обґрунтованим є висновок, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

Близькі за значенням висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 по справі № 2540/3009/18.

Стосовно вимог про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, слід зазначити таке.

За змістом пункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З урахуванням неправомірності відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 15.07.2020 № 2 у ЄРПН, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволенню позову у вказаній частині вимог та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну у ЄРПН.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Стосовно доводів апелянта, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних позивача було не надання платником податку саме на розгляд комісії необхідних документів (договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, колегія суддів зазначає, про таке.

Контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в пункті 5 Порядку № 520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати» ) перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Отже, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається відсутність яких конкретно документів не дала можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність в оскаржуваних рішеннях мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності за виключенням того, що акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у справі № 140/2093/18 від 09.07.2019.

Водночас, на підтвердження реальності операцій позивач надав до суду: договір поставки № 709/2020 від 06.07.2020; товарно-транспортні накладні № 01 від 14.07.2020 та № 10 від 15.07.2020; рахунок фактуру № 10 від 15.07.2020; накладну № 10 від 15.07.2020; довіреність на отримання товару від покупця № 295 від 15.07.2020; додаток № НОЕ_1 від 15.07.2020 до договору поставки № 709/2020 від 06.07.2020; платіжне доручення № 508 від 20.07.2020.

Щодо доводу апеляційної скарги про надання позивачем документів на постачання, а не придбання/виробництва ячменю у кількості 78,8 т., колегія суддів зазначає, що контролюючим органом взагалі цієї підстави не було зазначено у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

Довід апелянта щодо надання позивачем не в повному обсязі розрахункових документів, а саме: позивачем після зупинення реєстрації податкової накладної надано копію платіжного доручення № 508 від 20.07.2020 на загальну суму 346 330,96 грн, у якому зазначено призначення платежу згідно рахунку № 10 від 15.07.2020 , колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до рахунку-фактури № 10 від 15.07.2020 (також наданого на розгляд комісії), загальна сума постачання дійсно складає 415 597,15грн.

Але, як вбачається із матеріалів справи, платіжним дорученням № 508 від 20.07.2020 підтверджується здійснення часткової оплати з урахуванням суми ПДВ.

Оскільки, згідно з пунктом 5.6. Договору № 709/2020 від 06.07.2020 було передбачено, що у разі отримання Покупцем будь-якої негативної інформації стосовно Постачальника або суб`єктів господарювання по ланцюгу поставки отриманого товару до виробника, Покупець сплачує за поставлений товар за кожним Додатком Договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів починаючи від дня наступного за отримання Покупцем доказів, що спростовують цю інформацію.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, перша подія, по якій була виписана податкова накладна, є дата отримання платником податку товару, відповідно до чого, була зареєстрована податкова накладна № 2 від 15.07.2020.

А отже, вищезазначена підстава для відмови в реєстрації податкової накладної не є обґрунтованою.

Оскаржуване рішення не містить, а апелянтом не було наведено, жодних обґрунтувань щодо наявності передбачених законодавством підстав для віднесення позивача до переліку платників податків з ознаками ризиковості, як і не надано доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи, тобто вказані рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Також у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 у справі «Щокін проти України» (заява №23759/03) та від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) в яких Суд дійшов висновку: по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року по справі № 400/3223/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.