Постанова

від 03.02.2021 по справі 320/6047/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6047/20 Суддя першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - Позивач, ГУ ДПС у Донецькій області) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор (далі - Відповідач, ТОВ ДКГ - Астор ) про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор , в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 461 213,23 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошове зобов`язання з орендної плати є узгодженим, а контролюючим органом виконані всі необхідні дії, що передують зверненню до суду із вказаним позовом, то наявні підстави для задоволення позовних вимог .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити ГУ ДПС у Київській області у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, з лютого 2020 року ТОВ ДГК-Астор здійснює свою діяльність у Донецькій області та перебуває на обліку саме у ГУ ДПС у Донецькій області, що виключає можливість звернення до суду із вказаним позовом ГУ ДПС у Київській області та свідчить про неналежність його як позивача, по-друге, жодних документів ні від ГУ ДПС у Київській області, ні від суду у справі №320/6047/20 підприємство не отримувало.

Після усунення визначених в ухвалі від 26.11.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2020 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, направивши справу на розгляд до іншого суду, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор є платником податків та зборів і знаходиться на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 29.04.2020 року за ТОВ ДГК - Астор рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 461 213,23 грн.

У зв`язку з несплатою Відповідачем узгоджених податкових зобов`язань Позивачем було сформовано податкову вимогу №20486-48 від 03.04.2019 року (а.с. 10), яка була направлена поштою та вручена платнику 07.05.2019 року (а.с. 10).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 20, 54, 56, 58, 59, 95, 129, 286, 288 Податкового кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на існування у Відповідача несплаченої податкової заборгованості, яка належними доказами підтверджена.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Судовою колегією враховується, що за загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що станом на 12.02.2020 року місцезнаходженням ТОВ ДГК - Астор є: 87060, Донецька обл., Нікольський р-н., с. Бойове, вул. Сенатосенка, 74Б, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, згідно відомостей із Єдиного реєстру така адреса підприємства є незмінною і станом на 03.02.2021 року.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, звертаючись до Київського окружного адміністративного суду із вказаним позовом 09.07.2020 року, ГУ ДПС у Донецькій області (а не ГУ ДПС у Київській області, як помилково зазначив суд першої інстанції), місцезнаходженням ТОВ ДГК - Астор визначило: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 54, у той час як було зазначено вище, місцезнаходженням останнього з 12.02.2020 року було: 87060, Донецька обл., Нікольський р-н., с. Бойове, вул. Сенатосенка, 74Б.

З урахуванням наведеного, оскільки і станом на момент звернення до суду першої інстанції із вказаним позовом, і на момент прийняття рішення судом першої інстанції місцезнаходженням відповідача - юридичної особи була Донецька, а не Київська область, то Київський окружний адміністративний суд як суд, повноваження якого згідно Указу Президента України від 16.11.2004 року № 1417/2004 Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі поширюються на територію Київської області, був неуповноважений розглядати цей спір.

За таких обставин, з огляду на те, що місцезнаходженням юридичної особи - відповідача у цій справі, є Донецька область, то окружним адміністративним судом, уповноваженим на розгляд і вирішення даного спору, є Донецький окружний адміністративний суд.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Судовою колегією враховується, що за правилами ч. 2 ст. 318 КАС України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення обізнаності ТОВ ДГК - Астор про існування цієї справи, адже і копія позовної заяви з додатками (а.с. 31) і копія ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 42) направлялися на іншу, ніж місцезнаходження Відповідача, адресу, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що про непідсудність цієї справи Київському окружному адміністративному суду Апелянтом не було заявлено з поважних причин.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил територіальної підсудності (ст. 26 КАС України), адже даний спір належить розглядати Донецькому окружному адміністративному суду, а не Київському окружному адміністративному суду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із направленням справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 25-26, 242-244, 250, 308, 311, 315, 318, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор - задовольнити частково

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівський гранітний кар`єр - Астор про стягнення податкового боргу - направити на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 03 лютого 2021 року.