Рішення

від 03.02.2021 по справі 508/639/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа№ 508/639/20

Провадження№2/508/34/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Миколаївський районний суд Одеської області

В складі: головуючого судді Горобця В.Л.

За участю: секретаря Товт Т.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Миколаївка в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката: Соловйова Віктора Вікторовича до Фермерського господарства Мрія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 та його представник позивач адвокат: Соловйов Віктор Вікторович звернулися до суду з позовом до Фермерського господарства Мрія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123581400:01:002:0045, площею 7,27 га., розташованої на території Антонюківської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області, що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 553343, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.528.00130 кн. № 003652.

Прибувши на свою земельну ділянку позивач дізнався про те, що вона засіяна невідомою сільхозкультурою та обробляється невідомими йому особами.

Звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що державним реєстратором Драган Денисом Ігоровичем було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34807776 від 18.04.2017 року, а саме - право оренди земельної ділянки строком дії до 19.04.2027 року де орендарем є Фермерське господарство МРІЯ , код ЄДРПОУ: 13913707, 67000, Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка на підставі договору оренди від 27.03.2017 року.

Тобто, відповідач Фермерське господарство МРІЯ надав до державного реєстратора договір оренди зазначеної ділянки, який мав бути підписаний позивачем, як її власником.

Разом з тим, позивач ніяких договорів щодо зазначеної земельної ділянки ні з ким не підписував та в оренду ділянку не передавав.

Позивач не підписував договір оренди, то, звісно, такий у нього відсутній, як відсутні й будь - які інші документи, пов`язані із реєстрацією державним реєстратором права оренди на землю.

Будь - якої оплати за оренду землі позивач ні від відповідача, ні від інших осіб ніколи не отримував.

Таким чином позивач змушений звернутися до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з тих підстав, що він як власник договорів не підписував і в оренду земельну ділянку нікому ніколи не здавав.

27 жовтня 2020 року представником позивача, адвокатом: Соловйовим Віктором Вікторовичем надано до суду заяву про зміну предмету позову, а саме представник позивача просить суд скасувати рішення державного реєстратора Драгана Дениса Ігоровича про реєстрацію за Фермерським господарством МРІЯ (код ЄДРПОУ13913707) права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123581400:01:002:0045, площею 7,27 га., розташовану на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, яке було ним прийняте 18.04.2017 року, індексний номер 34807776 та припинити право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123581400:01:002:0045, площею 7,27 га., розташовану на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області за Фермерським господарством МРІЯ (код ЄДРПОУ139І3707), яке було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно державним реєстратором Драганом Денисом Ігоровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.04.2017 року (з відкриттям розділу), індексний номер 34807776Ю посилаючись на те, що відповідно до Постанови від 16.06.2020 року по справі № 145/2047/16-ц Великої Палати Верховного Суду, у випадку не підписання особою договору оренди земельної ділянки, останній не підлягає визнанню недійсним, оскільки в такому випадку є неукладеним. Отже, ефективним способом захисту права позивача щодо зазначеної у позові земельної ділянки є скасування рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку за відповідачем (ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Позивач ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Соловйов В.В., у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву в якій просять суд розглянути справу у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача Фермерського господарства Мрія у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123581400:01:002:0045, площею 7,27 га., розташованої на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 553343, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.528.00130 кн. № 003652 ( а.с. 10 - 12 ).

Спірний договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач, як власник, не підписував, в оренду земельну ділянку нікому не передавав, орендну плату ніколи не отримував.

Окрім того, судом була витребувана завірена належним чин копія реєстраційної справи стосовно земельної ділянки, з якої вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 27.03.2017 року в реєстраційній справі відсутній.

Також було встановлено, що станом на сьогодні земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні позивача.

Таким чином єдиною перепоною у здійсненні права власності позивача на спірну земельну ділянку є реєстрація права оренди на неї за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора від 18.04.2017 року, індексний номер: 34807776.

Отже, ефективним способом захисту права позивача щодо зазначеної у позові земельної ділянки є скасування рішення державного реєстратора з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку за відповідачем (ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

09.07.2020 року, звернувшись до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що державним реєстратором Драган Денисом Ігоровичем стосовно земельної ділянки позивача було прийнято два рішення:

1. Рішення від 18.04.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер 34807717, яким зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельні ділянку за позивачем.

2. Рішення від 18.04.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34807776 від 18.04.2017 року, а саме - право Оренди земельної ділянки строком дії до 19.04.2027 року де орендарем є Фермерське господарство МРІЯ , код ЄДРПОУ: 13913707,67000, Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка на підставі договору оренди від 27.03.2017 року.

Тобто, спочатку право власності на земельну ділянку було зареєстроване за позивачем, а потім відповідач Фермерське господарство МРІЯ мав надати до державного реєстратора договір оренди зазначеної земельної ділянки, який мав бути підписаний позивачем як її власником.

Разом з тим, позивач не звертався до реєстратора про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ніяких договорів щодо зазначеної земельної ділянки ні з ким не підписував та в оренду земельну ділянку нікому не передавав.

Станом на сьогодні земельна ділянка знаходиться у фактичному користиванні позивача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 14 липня 2020 року було витребувано у Відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Миколаївської районної державної адміністрації завірену належним чином копію реєстраційної справи стосовно зазначеної земельної ділянки. На зазначену ухвалу реєстраційною службою була надана завірена копія реєстраційної справи на 10 аркушах.

З наданої реєстраційної справи, зокрема з Картки прийому заяви № 84345730 (а.с. 35), вбачається, що 5 квітня 2017 року особисто позивач прибув до відділу з питань надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області та подав заяву про державну реєстрацію права власності, яка зареєстрована у базі даних 05.04.2017 року об 16:43:46 з реєстраційним номером 21748116.

При цьому з цієї картки вбачається, що з заявою позивачем не було подано жодного документу, ані паспорту громадянина України, ані державного акту на земельну ділянку.

При цьому заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 34) підписана не позивачем, а іншою особою.

Окрім того, в реєстраційній справі відсутнє й безпосередньо рішення державного реєстратора від 18.04.2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер 34807717, яким за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на вказану земельні ділянку.

Таким чином державний реєстратор вніс відомості до реєстру про право власності на земельну ділянку за позивачем без достатніх підстав, з огляду на що рішення реєстратора є неправомірним та підлягає скасуванню із одночасним припиненням права власності позивача на вказану земельну ділянку (абз 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема Договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на,себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону, незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншою діяльністю.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього

Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та" цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.06.2020 року по справі № 145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки не підписував, умови його не погоджував, земельна ділянка знаходиться у користування позивача, однак наявність рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права власності на земельну ділянку перешкоджає позивачу у здійсненні ним у повному обсязі права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про не укладання спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

З наданої на вимогу суду реєстраційної справи вбачається, що в ній відсутній договір оренди земельної ділянки як в паперовому, так і в електронному вигляді, відсутні повноваження особи, яка від імені відповідача подавала такі документи реєстратору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим законом.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостями, що містяться у поданих, отриманих документах.

Частина 7 та 9 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає обов`язок державного реєстратора виготовляти електронні копії документів поданих у паперовій формі, та розміщення їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав) та формувати реєстраційні справи у паперовій формі.

Відповідно ч. 1 до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційна справа формується у паперовій формі та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом усього часту існування об`єкту.

Відповідно ч. 1 до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.

Враховуючи, що при прийнятті рішення про реєстрацію права оренди за відповідачем державним реєстратором не було дотримано вимог зазначених вище статей, то рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. З ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги зі змінами ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката: Соловйова Віктора Вікторовича до Фермерського господарства Мрія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди, підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 202; 203; 207; 215; 627; 628; 629 ЦК України, статтями 2; 13; 14; 21; 24; 32 Закону України Про оренду землі , статтями 12, 19, 77, 81, 247; 258, 259, 263, 268 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву зі змінами ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката: Соловйова Віктора Вікторовича до Фермерського господарства Мрія про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Драгана Дениса Ігоровича про реєстрацію за Фермерським господарством МРІЯ ( код ЄДРПОУ 13913707 ) права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123581400:01:002:0045, площею 7,27 га., розташовану на території Антонюківської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області, яке було ним прийняте 18.04.2017 року, індексний номер 34807776.

Припинити право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123581400:01:002:0045, площею 7,27 га., розташовану на території Антонюківської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області за Фермерським господарством МРІЯ ( код ЄДРПОУ 13913707 ), яке було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно державним реєстратором Драганом Денисом Ігоровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.04.2017 року ( з відкриттям розділу ), індексний номер 34807776.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області, відповідно до п. п. 15.5) п. п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, який передбачає, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Горобець В.Л.