Постанова

від 02.02.2021 по справі 672/480/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 672/480/20

Провадження № 22-ц/4820/44/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.

секретар судового засідання - Дубова М.В.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року, суддя Федорук І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Жищинці Аграр про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Жищинці Аграр в якому з урахуванням поданих уточнень просила розірвати договір оренди землі за №0049 укладений з відповідачем строком на 7 років щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6821282200030020049 площею 1,61 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жищинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

В обґрунтування доводів позивач зазначила, що вищевказана земельна ділянка їй належить на праві приватної власності. Згідно договору оренди землі №0049 позивач передала відповідачу вказану земельну ділянку в платне користування строком на 7 років з орендною платою в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що складає 5787,28 грн. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконує, оскільки не сплачує відповідну орендну плату, у зв`язку з чим виникла заборгованість за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 17361,84 грн.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вказав на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано. Відомості про державну реєстрацію договору про оренду земельної ділянки з кадастровим номером №6821282200:03:002:0049 в матеріалах справи відсутні. В судовому засіданні представники сторін також не навели обставин, які б давали суду можливість з достовірністю встановити дату укладення спірного договору. За таких обставин суд прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження укладення з ТОВ Жищинці Аграр договору оренди земельної ділянки у визначеному законом порядку, тому вимоги про розірвання такого договору та покладення на товариство відповідальності за невиконання умов цього договору є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що суд неповно встановив фактичні обставини справи, не взяв до уваги, що договір оренди землі належним чином укладений, оскільки сторони погодили всі істотні умови договору, скріпили його підписами та печаткою. Крім того, 26.04.2018 року даний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що позивачем надано відповідний витяг. В суді першої інстанції досліджувати цей доказ не було необхідності, оскільки відповідач не заперечував факту укладення даного договору оренди та його державної реєстрації.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Додатково пояснив, що неотримання орендної плати за договором оренди відбулося за період 2018-2019 років, а 2017 рік було зазначено у позовній заяві помилково. Крім того, суд першої інстанції помилково розглянув вимогу щодо стягнення орендної плати, оскільки в уточненій позовній заяві вказані вимоги не було заявлено.

Представник відповідача в суді проти апеляційної скарги заперечив та підтримав рішення суду першої інстанції. При цьому пояснив, що ОСОБА_1 отримала плату за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди за 2018 рік у повному об`ємі, що підтверджується відповідним касовим ордером. Оренду плату за 2019 рік не було отримано орендодавцем, оскільки вона не з`явилася для її отримання. На неодноразові повідомлення про необхідність отримання плати за землю безпосередньо у касі підприємства або шляхом зарахування коштів на відповідний банківський рахунок, ніяких дій не вчинила.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 1,6146 га, (кадастровий номер 6821282200:03:002:0049), яка розташована на території Жищинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 7).

25.04.2018 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ Жищинці Аграр вказану земельну ділянку у строкове платне користування строком на 7 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки в рік, що складає 5787,28 грн. Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 31 грудня поточного року в грошовій або в натуральній формі через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання (а.с. 4-6).

Укладений між сторонами договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 41 договору).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація даного договору проведена 26.04.2018 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається зі змісту видаткового касового ордера від 12.12.2018 року, оригінал якого було досліджено апеляційним судом та долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 отримала 6200 грн. орендної плати за 2018 рік (а.с. 28). Правильність даних, які містяться у вказаному касовому ордері позивачем не спростовано, тому твердження апелянта щодо неотримання орендної плати за 2018 рік слід визнати необґрунтованим.

10.06.2020 року ТОВ Жищинці Аграр направило ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримання орендодавцем орендної плати за 2019 рік безпосередньо в касі підприємства або на банківську кредитну картку (а.с. 29).

В той же час позивач не вчинила жодних дій з метою отримання орендної плати, не надала доказів щодо ухилення орендаря від сплати орендної плати за 2019 рік та неможливості отримання коштів через неналежне виконання умов договору оренди з боку товариства.

За змістом ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18, від 19 березня 2020 року у справі № 371/628/18 та від 27 січня 2020 року у справі № 469/908/15-ц, від 19 грудня 2019 року у справі №385/939/17, від 06 червня 2019 року у справі № 388/647/17.

За встановлених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що договір оренди не може бути розірваним, адже позивачем не доведено систематичність несплати орендної плати відповідачем, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, орендна плата за 2018 рік позивачу сплачена, а термін сплати орендної плати за 2020 рік на час розгляду справи судом першої інстанції ще не настав.

Щодо дотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону при розгляді даної справи необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , до відкриття провадження у справі, усуваючи недоліки позовної заяви відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 08.05.2020 року зменшила позовні вимоги, обмежившись лише вимогою про розірвання договору оренди (а.с. 15-17).

Разом з тим, суд першої інстанції, відкривши провадження у справі лише в частині вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, в порушення приписів ст. 13 ЦПК України, необґрунтовано ухвалив рішення також і щодо первісних вимог позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 17361,84 грн. та трьох відсотків річних за порушення вказаного грошового зобов`язання, які не були предметом даної справи (а.с. 20).

Вказане порушення процесуального законодавства є грубим та підлягає виправленню.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, дійшов передчасних висновків щодо не укладення між сторонами договору оренди, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

В порядку ст. 141 ЦПК України судові витрати між сторонами розподілу не підлягають, оскільки незважаючи на скасування рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції разом з тим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Жищинці Аграр про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2021 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко