Рішення

від 01.02.2021 по справі 160/15735/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Справа № 160/15735/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

25 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби з вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110160/2020/800106/1 від 12.10.2020р.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "Техмамонтаж" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA110160/2020/011643 від 30.09.2020р., та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, додаток до контракту, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, коносамент та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваному рішені про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.12.2020 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданою ТОВ "Техмамонтаж" митної декларації, а також документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованим, а підстави для задоволення позову відсутні.

21.01.2021 року позивачем до суду було надано відповідь на відзив відповідача в якій позивач підтримав вимоги позову та надав обгрунтування аналогічні викладеним раніше у позовні заяві.

Також 28.01.2021 року відповідачем до суду було подано заперечення проти відповіді на відзив в якій відповідач підтримав доводи наведені у відзиві на позов та надав обгрунтування аналогічні викладеним раніше у відзиві.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" як покупцем, та компанією HISURE GROUP LIMITED (Китайська Народна республика), як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт №063 на поставку товару в кількості, асортименті та за ціною, які визначені у додатках на кожну партію відповідно.

Відповідно до умов даного контракту, а саме: розділом 4 встановлена загальна сума Контракту, яка складає 500000,00 (п`ятсот тисяч USD) +/- 10% та складається як сума усіх підписаних Додатків к даному Контракту.

Загальна сума Контракту може бути збільшена шляхом підписання додаткових угод до даного Контракту.

Валютою Контракту є долар США.

Вартість пакування та маркування включені до ціни Товару.

Ціни на кожну партію Товару, вказані в Додатках до даного Контракту, є твердими та змінам не підлягають.

Згідно розділу 5 Контракту №063 від 11.01.2020р. умови поставки Товару зазначаються у Додатках до даного Контракту.

Додатком 2 від 25.06.2020р. та Комерційним інвойсом №201083 від 22.07.2020р. до Контракту №063 від 11.01.2020р. визначені відповідні дані щодо асортименту товарів, ціни та вартості кожного окремого виду товарів, загальна вартість продукції, що відвантажується та унормована загальна вартість Товару, що постачається за цим інвойсом - 29730,80 USD.

Згідно розділу 6 Контракту №063 від 11.01.2020р. умови оплати Товару зазначаються у відповідних Додатках до даного Контракту.

Проформою-інвойс №202083 від 24.07.2020р., Додатком №2 від 25.06.2020р. до Контракту №063 від 11.01.2020р. встановлені терміни оплати: Передоплата - 30% протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем виставленого Продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем від Продавця рахунку-фактури.

З метою митного оформлення ввезеного товару, позивачем було подано відповідачу митну декларацію: № UA110160/2020/011643 від 30.09.2020р., відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар: Стрічки та пластини з пластмаси, непористі, неармовані, нешаруваті, без підкладки та не поєднані подібним способом з іншими матеріалами з полімерів полівінілхлориду... . Для власного виробництва холодильного обладнання. Країна виробництва CN. Виробник HISURE GROUP LIMITED на суму 29 730,80 USD. (доларів США) - відповідно до INVOICE №201083 від 22.07.2020р. та інших документів.

На підтвердження митної вартості товару ТОВ "Техмамонтаж" надано до митного органу: ЕМД №UA110160/2020/011643 від 30.09.2020р.(код документу 1101);Контракт №063 від 11.01.2020р. (код документу 4104); додатк №2 від 25.06.2020р. до Контракту №063 від 11.01.2020р.; COMMERCAL INVOICE №2 від 25.06.2020р. (код документу 4103); Договір транспортно-експедиційного обслуговування №19112019 від 19.11.2019р. (код документу 4101); рахунок на оплату № 424 від 21.09.2020р. (код документу 3004); лист № 571 від 21.09.2020р. (код документу 3007); інші некласифіковані документи (код документу 9000).

Митна вартість товару ТОВ "Техмамонтаж" визначена за основним методом - за ціною договору.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні/вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію декларації країни відправлення товару.

У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ "Техмамонтаж" надано лист від 12.10.2020 №б/н відповідно, яким повідомлено про неможливість надання додаткових документів.

Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості: № UA110160/2020/800106/1 від 12.10.2020р.

Вказаними рішеннями до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.

Обставинами прийняття оскаржуваного рішення є :

1) поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2020 № 063 між HISURE GROUP LIMITED та TOB "ТЕХМАМОНТАЖ"", специфікації (додатку) від 25.06.2020 №2, яка є невід`ємною частиною контракту, інвойсу від 22.07.2020 № 201083. Пункт 15. контракту від 11.01.2020 № 063 оговорені строки дії контракту, а саме зазначено: контракт вступає в дію з дня його підписання і строк його дії закінчується 31 грудня 2022р. Пункт 4 цього ж контракту оговорює загальну суму Контракту, яка складає 500 000,00 дол.США та вона зазначається як сума всіх підписаних Додатків до даного Контракту. Пункт 6 контракту оговорює умови оплати за поставлений товар, та вказується, що вони встановлюються Додатками. Відповідно наданого Додатку №2 від 25.06.2020 оплата здійснюються у сумі 30% протягом 5 банківських днів з моменту отримання Покупцем виставленого Продавцем рахунку-проформи. Остаточний платіж в термін 5 банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку - фактури.

Декларантом не надані попередні рахунки, додатки та бухгалтерська документація, що підтверджує загальну суму за контрактом;

2) на зображеннях товару, доданих до митної декларації від 30.09.2020 №UA110160/2020/011643 після проведення часткового митного огляду маркування товару (торгова марка "HISURE"), виробник товару, а саме: "HISURE GROUP LIMITED" не зазначено. Продавцем в контракті від 11.01.2020 № 063 виступає компанія "HISURE GROUP LIMITED".

Це може свідчити про те, що виробник товару не є його продавцем, та договірні відносини з яким не встановлені, зазначене може свідчити про посередницький характер угоди. Документальне підтвердження виробника товарів до митного оформлення не надавались;

3) відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, згідно Інкотермс 2010. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FOB, покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ст.58 МКУ). З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 13.01.2016 № 19112019, рахунок від 21.09.2020 №424, довідку №571 від 21.09.2020. Договором транспортно-експедиційного обслуговування передбачено оформлення обслуговування на кожну окрему партію товару окремого додатку або заявку, яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортно- експедиційного обслуговування. Декларантом до митного оформлення не надавався зазначений документ. У наданих для підтвердження вартості перевезення рахунку від 21.09.2020 №424 та довідці №571 від 21.09.2020, не зазначено найменування та опис товару який перевозиться в контейнері (немає посилання на коносамент, інвойс, тощо) який прийнятий до перевезення, а тому не можуть бути об`єктивними та такими, що підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару. Відповідно до листа посольства України в КНР, на запит МЗС України отримано відповідь за №6156/16-200-81 від 17.01.2019 щодо вартості контейнерних морських перевезень. Так вартість перевезення 40 футового контейнера з портів КНР до порта Південий складає від 2 500-3 000 дол. США.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби нову ВМД у якій вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів якими скориговано мигну вартість товарів в сторону збільшення, та яка вплинула на збільшення відповідних платежів.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що підставою для прийняття спірного рішення були, зокрема обставини не надання до митного органу достовірних відомостей, а самн: підтверджуючих банківських документів про сплати по контракту № 063 від 11.01.2020р.; документального підтвердження виробника товарів, що може свідчити про посередницький характер угоди; витрат на транспортування на митну територію України згідно умов постановки, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сторони Контракту №063 від 11.01.2020р. домовились, що умови поставки Товару зазначаються у Додатках до даного Контракту.

Додатком 2 від 25.06.2020р. та Комерційним інвойсом №201083 від 22.07.2020р. до Контракту №063 від 11.01.2020р. визначені відповідні дані щодо асортименту товарів, ціни та вартості кожного окремого виду товарів, загальна вартість продукції, що відвантажується та унормована загальна вартість Товару, що постачається за цим інвойсом - 29730,80 USD.

Згідно розділу 6 Контракту №063 від 11.01.2020р. умови оплати Товару зазначаються у відповідних Додатках до даного Контракту.

Проформою-інвойс №202083 від 24.07.2020р., Додатком №2 від 25.06.2020р. до Контракту №063 від 11.01.2020р. встановлені терміни оплати: передоплата - 30% протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем виставленого Продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем від Продавця рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Техмамонтаж" у повній відповідності до умов Контракту №063 від 11.01.2020р. здійснило оплату товару платіжними дорученнями від 01.07.2020р. у сумі 8 920,00 USD та від 27.07.2020р. у сумі 20 810,80 USD (копії додано до матеріалів справи).

Загальна сума сплачених на основі передоплати грошових коштів становила 29 730,80 USD у відповідності до приписів Додатку №2 від 25.06.2020р. до Контракту №063 від 11.01.2020р. щодо встановленої дати остаточного розрахунку за товари, що відвантажується Продавцем.

Надані банківські платіжні документи в форматі SWIFT, за платіжними реквізитами повністю відповідають реквізитам контракту №063 від 11.01.2020р. та додаткової угоди до нього, тотожні з наданими до митного оформлення платіжними дорученнями (витяг з електронної платіжної системи клієнт-банк ).

Таким чином, суд вважає, що доводи митного органу щодо відсутності підтвердження сплати по Додатку №2 від 25.06.2020р. до контракту № 063 від 11.01.2020р. є безпідставними.

Щодо відсутності документального підтвердження виробника товарів, суд зазначає наступне.

Статею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, в значній мірі вплив на ціну мають саме комерційні фактори: обсяги придбання, різноманітність номенклатури, зацікавленість постачальника в подальшій співпраці з покупцем, конкретна ситуація на ринку зазначених товарів на конкретну дату, зміна умов транспортних та інших супутніх витрат, ділова репутація покупця, тощо.

Цінова політика постачальника це суто особисте право особи на встановлення вільних комерційних цін для своїх покупців. На цю політику не впливає факт того, чи є постачальник виробником цієї продукції, чи вона вироблена іншим учасником ринку подібних товарів.

Відповідач не має повноважень порушувати це право іноземного постачальника, який керується правовими нормами, наданими йому законодавством саме його держави, а тому суд вважає, що доводи митного орану проте, що виробник товару не є його продавцем, та договірні відносини з яким не встановлені, що може свідчити про посередницький характер угоди є безпідставними.

Також, згідно Комерційного Інвойсу №2 від 25.06.2020р. поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FOB, покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару.

Суд зазначає, що Позивачем укладений Договір транспортно-експедиційного обслуговування №19112019 від 19.11.2019р. з ТОВ ЄВРОФОРВАРД СЕРВІС (ЄДРПОУ 41749181).

Договором транспортно-експедиційного обслуговування передбачено оформлення окремого додатку обслуговування на кожну окрему партію товару або заявку яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування.

Рахунком №424 від 21.09.2020р. була визначена сума оплати за послуги транспортування, в т.ч.: компенсація вартості перевезень виконаних нерезидентом за межами України - 46145,41грн.; комплекс послуг з ТБО, організація послуг залізничного перевезення на митній території України - 26537,84грн.; експедиторська винагорода - 845,15грн.; компенсація вартості послуг зважування - 1355,94грн.

Вартість транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів за рахунком №424 від 21.09.2020р. до Договору №19112019 від 19.11.2019р. була сплачена позивачем на користь постачальника ТОВ ЄВРОФОРВАРД СЕРВІС (ЄДРПОУ 41749181) платіжним дорученням №221860 від 20.10.2020р. у сумі - 37442,17грн.

Таким чином, доводи митного органу про не підтвердження позивачем витрат на транспортування на митну територію України задекларованого товару згідно умов постановки суд оцінює критично.

А тому надані позивачем до митного органц документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на Дніпровській митниці Держмитслужбі.

Відповідачем під час розгляду справи, у відповідності до норм ст. 73 - 77 КАС України, не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.

Таким чином, здійснені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням № UA110160/2020/800106/1 від 12.10.2020р.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

При прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 13 592,19 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 3403 від 23.11.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 102 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 242-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" (вул.Челябінська, б.1, м.Дніпро, 49052 ЄДРПОУ 32139706) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б.22, м.Дніпро, 49038 ІК в ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110160/2020/800106/1 від 12.10.2020р.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б.22, м.Дніпро, 49038 ІК в ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмамонтаж" (вул.Челябінська, б.1, м.Дніпро, 49052 ЄДРПОУ 32139706) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 лютого 2021 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков