Рішення

від 01.02.2021 по справі 804/6781/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Справа № 804/6781/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: Колінко Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Октябрь-А Плюс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000341402, №0000351402 від 21.06.2016р., -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2016р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю Октябрь-А Плюс звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) та просить:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016р. №0000341402, №0000351402.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наведені вище оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача за період з 01 вересня 2014р. по 31 березня 2015р. за наслідками якої був складений акт перевірки від 27.05.2016р. за висновками якого було встановлено нереальність здійснення господарських операцій позивача по його взаємовідносинах з ПП Орім у рамках укладених договорів про надання маркетингових послуг на адресу позивача на підставі отриманої податкової інформації від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 18.05.2015р., аналізу бази даних ДФС, опитування директора ПП Орім , наявного відкритого кримінального провадження щодо створення ПП Орім без мети фактичного здійснення господарської діяльності, а для надання податкової вигоди третім особам. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню посилаючись на те, що господарські операції позивача із вищевказаним контрагентом по наданню позивачеві маркетингових послуг підтверджені первинними та іншими документами, які були досліджені у ході перевірки та описані у вищенаведеному акті перевірки, а податкова інформація про відсутність ПП Орім за податковою адресою не підтверджена даними з ЄДРПОУ, опитування директора ПП Орім не може бути доказом будь-яких порушень з боку вказаного контрагента чи позивача, оскільки є лише суб`єктивною оцінкою невідомих співробітників податкової міліції та в акті відсутні посилання на підписання директором ПП Орім будь-яких документів. В той же час, реальність здійснення наведених господарських операцій підтверджується, договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, розрахунковими документами, тощо, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо невідповідності наданих копій первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства, а відтак, на думку позивача, його висновки є протиправними. Окрім того, позивач вказує і на те, що у Єдиному реєстрі судових рішень не міститься жодних даних про винесені вироки по відношенню до посадових осіб ПП Орім , у тому числі у наведеному в акті кримінальному провадженні, а також і відсутня в акті перевірки інформація про донарахування вказаному контрагенту податкових зобов`язань або наявність судових рішень за якими угоди даного підприємства були визнані фіктивними, в тому числі угоди на користь позивача. Також позивач посилається і на правові позиції, висловлені в ухвалах Вищого адміністративного Суду України та у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (справа №21-47а10) за якими встановлено, що чинне законодавства України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, а тому, виходячи з наведеного, позивач просить оспорювані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

22.12.2020р відповідачем (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю посилаючись на те, що порушення вимог податкового законодавства підтверджується актом перевірки від 27.05.2016р. на підставі якого і були сформовані оспорювані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем у ході перевірки не було доведено отримання маркетингових послуг від ПП Орім на суму ПДВ 46927 грн. Окрім того, від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було отримано податкову інформацію по ПП Орім за якою було встановлено відсутність посадових осіб за податковою адресою вказаного контрагента, відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, що свідчить про неможливість здійснення вказаним приватним підприємством господарської діяльності, а відповідно, ПП Орім проводило свою діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди без фактичного вчинення господарських операцій. Також відповідач вказує і на те, що контролюючим органом була отримана у тому числі і інформація з приводу того, що у провадженні ГУ СБУ у м. Києві та Київської області перебуває кримінальне провадження за №220112000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.200 КК України у ході досудового розслідування якого було встановлено створення ПП Орім та інших суб`єктів господарювання, які використовуються для мінімізації ПДВ та податку на прибуток реальних платників податків, фактично ж господарські операції не виконуються, послуги не надаються, ТМЦ не реалізовуються. Окрім того, відповідач посилається і на те, що акти здачі-прийняття робіт/послуг складені позивачем та його контрагентом - ПП Орім не містять інформації щодо змісту та обсягу господарських операцій, одиниць виміру господарських операцій (у натуральному та/або вартісному виразі), зокрема, у разі проведення залишків не вказано їх кількість, місце проведення, а у разі визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі не зазначено, яка саме продукція мається на увазі та у якій торгівельній мережі (назва). За викладеного, відповідач вважає, що зазначені документи втрачають силу первинних документів та не можуть бути належними для підтвердження права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки такі операції не породжують наслідків, обумовлених ними (а.с.192-201 том 2).

Ухвалою суду від 11.11.2016р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами, встановленими, Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла до 15.12.2017р. (а.с.2 том 1).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. у даній справі у задоволенні позову позивачеві було відмовлено (а.с.60-65 том 2).

Надалі, за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017р. вищенаведена постанова суду першої інстанції була скасована, позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016р. №0000351402, №0000341402 (а.с.129-132 том 2).

04.09.2020р. постановою Верховного Суду у цій справі вищенаведені постанови суду першої та апеляційної інстанції були скасовані, а дану справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.159-168 том 2).

20.10.2020р. згідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ, дана справа була передана на новий розгляд судді Конєвій С.О. (а.с.170 том 2).

У період з 23.10.2020р. по 30.11.2020р суддя Конєва С.О. перебувала на лікарняному та у щорічній відпустці згідно довідок управління персоналом №201, №226, наявних у справі (а.с.171-172 том 2).

Надалі, ухвалою суду від 01.12.2020р. дану справу було прийнято до свого провадження, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23.12.2020р., при цьому, здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с.183-184 том 2).

23.12.2020р. розгляд даної справи був відкладений на 22.01.2021р. через неявку відповідача у судове засідання, що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.102 том 3).

22.01.2021р. розгляд даної справи знову було відкладено на 01.02.2021р. через неявку відповідача в судове засідання та подання необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом визнається зловживаннями відповідачем процесуальними правами, направленими на затягування строків розгляду справи, встановлених ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до вимог ст.45 наведеного Кодексу, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 22.01.2021р. (а.с.77-78 том 3).

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2021р. не з`явився без поважної причини, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином засобами електронного зв`язку 22.01.2021р., що підтверджується змістом відповідного електронного повідомлення та довідкою секретаря судового засідання, складеною в порядку ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.81 том 3).

У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки за умови, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, систематичні неявки представника відповідача у судові засідання (жодного разу представники відповідача упродовж всього розгляду справи не з`явилися у судові засідання), строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОКТЯБРЬ-А ПЛЮС 03.02.2014р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Героїв Сталінграда, будинок 227, офіс 1, перебуває на обліку як платник податків та зборів у Головному управління ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області ), у тому числі як платник податку на додану вартість, видами діяльності підприємства за кодами КВЕД є 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.34 - оптова торгівля напоями (основний); 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується змістом Витягів з ЄДРПОУ та інформацією, наведеною в акті перевірки від 27.05.2016р., яка сторонами не оспорюється (а.с.10-11, 15 том 1).

У період з 16.05.2016р. по 20.05.2016р. на підставі направлень за №№617,618 від 16.05.2016р. та наказу №578 від 16.05.2016р. згідно з п.п.78.1.4 п.78.1, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.82.2 ст.82 ПК України посадовими особами контролюючого органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Орім за період з 01 вересня 2014р. по 31 березня 2015р. за результатами якої був складений акт №1675/04-62-14-62/39071987 від 27.05.2016р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.п14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7 ст.201 ПК України у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 20604,00 грн. та завищено від`ємне значення ПДВ по рядку 24 декларації в сумі 26 323,00 грн. (а.с.15-23 том 1).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки, 21.06.2016р. посадовою особою контролюючого органу були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми Р №0000341402 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 25755,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 20604 грн., за штрафними санкціями 5151 грн., що підтверджується його копією та відповідним розрахунком (а.с.12 том 1);

- податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000351402 за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДЗ за декларацією з ПДВ за липень 2015р. за №9161149188 від 30.05.2015р. на 26 323,00 грн., що підтверджується копією відповідного наведеного рішення та розрахунком до нього (а.с.13 том 1).

Позивач оспорює вказані вище податкові повідомлення-рішення, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а реальність господарських операцій позивача з ПП Орім підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які були складені з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту та витрат, від`ємного значення, між платниками податку та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні № 996-ХІУ від 16.07.1999р. у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин (ІУ квартал 2014р. І квартал 2015р.).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, було визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій формі, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні №996-ХІУ від 16.07.1999р. (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частити першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту та витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних та складених первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також і доказів сплати продавцю товарів, робіт (послуг) грошових коштів.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку учасників відповідної операції.

Аналізуючи наведені вище норми, можна дійти висновку, що господарські операції для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту, формування від`ємного значення мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, в той же час, відсутність реально вчиненої господарської операції, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, не дозволяє формувати витрати та податковий кредит, від`ємне значення, а, відповідно, і податок на прибуток.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру (мети)).

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу, у тому числі і досліджує також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій та господарської діяльності.

Довести правовірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість ( ч.1 ст.77 наведеного Кодексу).

Аналогічний правовий висновок узгоджується із висновком, який було викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020р. у цій справі, якою були скасовані попередні судові рішення (а.с.159-168 том 2) та наведені у ній висновки є обов`язковими для виконання учасниками справи та судом згідно до вимог ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та Конституції України.

При цьому, зміст наведеної постанови суду касаційної інстанції містить вказівки на те, що при новому розгляді справи необхідно з`ясування таких питань, а саме:

- які саме послуги надавалися позивачу на виконання умов зазначених вище договорів;

- необхідність з`ясування обставин, які свідчать про те, яким чином надані послуги були використані позивачем у своїй господарській діяльності;

- необхідність дослідження питання достатності наявних у контрагента позивача трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів (виконання робіт та надання послуг) у передбачених угодами обсягах та у встановлені договорами строки або залучення до їх виконання третіх осіб;

- необхідність встановлення обставин про те, ким сам надавалися обумовлені договорами послуги та чи проводився з працівниками, які безпосередньо їх надавали розрахунок;

- необхідність дослідження економічної доцільності здійснення відповідних господарських операцій та економічної доцільності залучення зазначеного контрагента;

- необхідність надання правової оцінки доводам податкового органу про відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів для виконання умов цих договорів та доводам податкового органу про наявність кримінального провадження за №220112000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.200 КК України та встановлення обставин чи є такі, що набрали законної сили рішення суду у відповідному кримінальному провадженні (а.с.167 том 2).

Так, з метою з`ясування всіх вищенаведених обставин у справі на виконання вимог вищенаведеної постанови Верховного Суду, адміністративним судом було витребувано від учасників справи наступні копії первинних документів згідно до ухвали суду від 01.12.2020р., зокрема, у позивача:

- докази на підтвердження реального характеру господарських операцій за договорами з ПП Орім , а саме: наявність у позивача та/або у контрагента позивача (ПП Орім ) необхідних трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів (виконання робіт та надання послуг) у передбачених угодах послугах та у встановлені договорами строки або залучення до виконання умов зазначених договорів третіх осіб;

- надати докази того, ким саме надавалися обумовлені договорами послуги, чи проводився з працівниками, які безпосередньо їх надавали розрахунок;

- надати докази отримання підприємством доходу від виконання зазначених господарських операцій за даний період та обґрунтувати необхідність та економічну доцільність залучення контрагента - ПП Орім до здійснення відповідних господарських операцій з урахуванням вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2020р., які є обов`язковими до виконання учасниками справи;

- окрім того, запропоновано забезпечити участь в судовому засіданні з метою допиту в якості свідка - директора ПП Орім ОСОБА_1 виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у відповідача - витребувано було відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України;

- окрім того, додатково надати суду докази відсутності у позивача та/або у контрагента позивача (ПП Орім ) необхідних трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів (виконання робіт та надання послуг) у передбачених угодах обсягах та у встановлені договорами строки або залучення до виконання умов зазначених договорів третіх осіб;

- надати докази не отримання підприємством позивача доходу від виконання зазначених господарських операцій за даний період;

- надати докази щодо допиту директора ПП Орім ОСОБА_1 про що зазначено в акті перевірки від 27.05.2016р. з урахуванням вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2020р., які є обов`язковими до виконання учасниками справи;

- окрім того, запропоновано забезпечити участь в судовому засіданні з метою допиту в якості свідка директора ПП Орім ОСОБА_1 виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.183-184 том 2).

Також на виконання вимог вищенаведеної постанови Верховного Суду від 04.09.2020р. у цій справі у ході судового розгляду справи при дослідженні адміністративним судом наданих копій первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача із його контрагентом - ПП Орім , які мали місце у вересні 2014р., грудні 2014р. та у січні-березні 2015р. (згідно актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг)) (а.с.54,96,117,138,177 том 1), судом встановлені наступні обставини у цій справі.

01 вересня 2014р. між ТОВ ОКРЯБРЬ-А ПЛЮС (Замовником) та ПП Орім в особі заступника директора Перепелці А.В. (Виконавцем) був укладений договір №155 на надання маркетингових послуг за умовами якого Виконавець (ПП Орім ) зобов`язувався надати Замовнику (позивачу) послуги, які зазначаються в Додатку 1 (Таблиця №1 до цього договору), які є невід`ємною частиною договору, а Замовник (позивач) зобов`язувався прийняти належно надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, зазначеному у цьому договорі (а.с.44-46 том 1).

За змістом Додатку 1 (Таблиці 1) до вказаного вище договору вбачається надання переліку послуг з 19 питань (а.с.47 том 1).

До вказаного вище договору між позивачем та ПП Орім були укладені ряд наступних Додатків до наведеного договору 10.09.2014р., 01.11.2014р. та 01.12.2014р., а саме:

10.09.2014р. між вищенаведеними суб`єктами господарювання був складений та підписаний Додаток до договору на надання послуг №155 від 1 вересня 2014р. за змістом п.1 наведеного Додатку до договору було встановлено, що Виконавець відповідно до вказаного в Додатку 1 до Договору переліку, видам і вартості послуг, зобов`язується надати Замовникові наступні послуги:

1) On-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань;

2) визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі;

3) визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні;

4) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Вартість послуг по даному Додатку складає 41700 грн. в ПДВ, що підтверджується копією відповідного Додатку до договору (а.с.53 том 1).

Окрім того, 01.11.2014р. між позивачем та ПП Орім укладено Додаток до договору на надання послуг №155 від 1 вересня 2014р. за змістом п.1 наведеного Додатку було визначено, що Виконавець відповідно до вказаного в Додатку 1 до Договору переліку, видам і вартості послуг зобов`язувався надати Замовникові наступні послуги:

1) On-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань;

2) визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі;

3) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Вартість послуг по даному Додатку складає 44020 грн. в ПДВ, що підтверджується копією відповідного Додатку до договору (а.с.74 том 1).

01.12.2014р. між позивачем та ПП Орім укладено Додаток до договору на надання послуг №155 від 1 вересня 2014р. за змістом п.1 наведеного Додатку було визначено, що Виконавець відповідно до вказаного в Додатку 1 до Договору переліку, видам і вартості послуг зобов`язувався надати Замовникові наступні послуги:

1) On-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань;

2) визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі;

3) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Вартість послуг по даному Додатку складає 34160 грн. в ПДВ, що підтверджується копією відповідного Додатку до договору (а.с.190 том 1).

Також установлено, що 01 січня 2015р. між ТОВ ОКРЯБРЬ-А ПЛЮС (Замовником) та ПП Орім в особі заступника директора Перепелці А.В. (Виконавцем) був укладений договір №155 на надання маркетингових послуг за умовами якого Виконавець (ПП Орім ) зобов`язувався надати Замовнику (позивачу) послуги, які зазначаються в Додатку 1 (Таблиця №1 до цього договору, які є невід`ємною частиною договору, а Замовник (позивач) зобов`язувався прийняти належно надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, зазначеному у цьому договорі (а.с.49-50 том 1).

За змістом Додатку 1 (Таблиці 1) до вказаного вище договору вбачається надання переліку послуг з 19 питань (а.с.51 том 1).

До вказаного вище договору між позивачем та ПП Орім були укладені ряд наступних Додатків до наведеного договору 01.01.2015р, 01.02.2015р. та 01.03.2015р., а саме:

01.01.2015р. між позивачем та ПП Орім укладено Додаток до договору на надання послуг №155 від 1 січня 2015р. за змістом п.1 наведеного Додатку було визначено, що Виконавець відповідно до вказаного в Додатку 1 до Договору переліку, видам і вартості послуг зобов`язувався надати Замовникові наступні послуги:

1) проведення телефонного опитування респондентів;

2) визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі;

3) визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні;

4) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Вартість послуг по даному Додатку складає 23280,00 грн. в ПДВ, що підтверджується копією відповідного Додатку до договору (а.с.116 том 1).

01.01.2015р. між позивачем та ПП Орім укладено Додаток до договору на надання послуг №155 від 1 січня 2015р. за змістом п.1 наведеного Додатку було визначено, що Виконавець відповідно до вказаного в Додатку 1 до Договору переліку, видам і вартості послуг зобов`язувався надати Замовникові наступні послуги:

1) дослідження ставлення споживачів до упаковки товару;

2) проведення телефонного опитування респондентів;

3) визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі;

4) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні;

5) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні;

Вартість послуг по даному Додатку складає 95410,00 грн. в ПДВ, що підтверджується копією відповідного Додатку до договору (а.с.137 том 1).

01.03.2015р. між позивачем та ПП Орім укладено Додаток до договору на надання послуг №155 від 1 січня 2015р. за змістом п.1 наведеного Додатку було визначено, що Виконавець відповідно до вказаного в Додатку 1 до Договору переліку, видам і вартості послуг зобов`язувався надати Замовникові наступні послуги:

1) On-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань;

2) визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні;

3) визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні.

Вартість послуг по даному Додатку складає 42980,00 грн. в ПДВ, що підтверджується копією відповідного Додатку до договору (а.с.176 том 1).

На підтвердження реальності виконання контрагентом позивача (ПП Орім ) вищенаведених маркетингових послуг для позивача за наведеними договорами та додатків до них надані наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: копії Звітів про проведення маркетингових досліджень Ситуація на ринку мінеральної води за вересень, листопад, грудень 2014р., січень 2015р. та березень 2015р.; копія Дослідження відносно мешканців до упаковки то (мінеральної води); копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №001054 від 30.09.2014р., №005247 від 30.11.2014р., №008269 від 31.12.2014р., №007677 від 31.01.2015р., №021270 від 28.02.2015р., №030012 від 31.03.2015р., копії податкових накладних та квитанції про їх реєстрацію у ЄРПН; копії витягів з ЄДРПОУ відносно ПП Орім , копії пояснення директора ПП Орім ОСОБА_2 ; копії листів ПП Орім від 31.08.2016р. за вих. №31-08-1; від 19.01.2021р. за вих.№19-01-1; копія Витягу з реєстру платників ПДВ ПП Орім ; копії податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих та сплачених на користь платників податку за 4 квартал 2014р. та 1 квартал 2015р.; копія договору №68259 на надання послуг від 01.09.2014р. укладений між ТОВ АТБ-маркет та ПП Орім та копії додаткової угоди до вказаного договору, копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на вказаним договором між ПП Орім та ТОВ АТБ-маркет ; копії Штатного розкладу ПП Орім на 01.10.2014р., на 01.02.2015р.; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 11Місця зберігання, Необоротні активи за 01.10.14 - 31.03.15; копія договору оренди нежитлового приміщення ПП Орім №774 від 01.10.2014р.; копія договору №415-2014-Н оренди нерухомого майна від 19.08.2014р. (торгового приміщення площею 12,0 кв.м.) за адресою м. Вишневе, вул. Святоюр`ївська, б.11 Київська область); копії оборотно-сальдових відомостей по рахунках 361; копії Фінансових звітів позивача на 31.12.2014р. та на 31.03.2015р., а на підтвердження факту проведення позивачем оплати за надані вказані вище маркетингові послуги на користь ПП Орім надані копії платіжних доручень, проведених банком у період з листопада 2014р. по квітень 2015р. (а.с.53-252 том 1, а.с.23-36 том 2, а.с.12-72 том 3).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання маркетингових послуг за вищенаведеними договорами по взаємовідносинах позивача з ПП Орім у ІУ кварталі 2014р. та у І кварталі 2015р., суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій по виконанню маркетингових послуг саме для позивача, з огляду на наступне.

Так, зі змісту вищенаведених договорів та первинних бухгалтерських документів видно, що у вказаний вище період ними оформлені маркетингові послуги, які замовлялися позивачем у ПП Орім та стосувалися дослідження та встановлення відносної динаміки продажу продукції - мінеральної води Ессентуки целебная в торговій мережі АТБ-Маркет , розташованих в м. Дніпрі, що підтверджується змістом відповідних копій Звітів про проведення маркетингових досліджень, наявних у справі.

Як видно зі змісту Витягу із ЄДРПОУ стосовно позивача вбачається, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля напоями (основний) - код за КВЕД 46.34 (а.с.10-11 том 1).

Разом з тим, позивачем у ході судового розгляду справи на підтвердження того, що позивачем вказана продукція - мінеральна вода Ессентуки целебная поставлялася у торгівельні мережі ТОВ АТБ-маркет м. Дніпра жодних доказів надано не було (ні договорів, ні видаткових накладних, ні платіжних доручень та інших первинних документів суду не надано).

При цьому, судом не можуть бути визнані як належні та допустимі докази наявності у позивача взаємовідносин з постачання вищенаведеної продукції у торгівельні мережі магазинів АТБ-маркет у м. Дніпрі надані копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361, сформовані 23.01.2017р. а.с.65-67 том 3), з огляду на те, що по-перше, зазначені первинні бухгалтерські документи жодних посилань на постачання позивачем до ТОВ АТБ-маркет у м. Дніпрі продукції, а саме: мінеральної води Ессентуки целебная не містять; по друге, вказані копії документів не підписані жодною з посадових осіб позивача (ні бухгалтером, ні директором) в порушення вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відповідно, такі копії документів втрачають силу первинних документів у розумінні вищенаведеного Закону та виходячи з вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи представник позивача на питання суду хто саме із посадових осіб позивача готував вищенаведені документи, хто несе відповідальність за їх достовірність та з якого саме оригіналу документу нею було зроблено дані копії пояснити суду не змогла.

Також і досліджені судом змісти вищенаведених договорів про надання маркетингових послуг та додатки до них не містять жодних посилань на те, що метою маркетингових послуг за цими договорами є саме постачання вказаної продукції (мінеральної води) позивачем в торгівельні мережі АТБ м. Дніпра та не містить посилань на взаємозв`язок між необхідністю надання таких маркетингових послуг саме позивачеві та постачанням цієї мінеральної води саме позивачем до вказаних магазинів та необхідністю (економічною доцільністю) надання таких маркетингових послуг по дослідженню динаміки продажу такої продукції саме позивачеві.

У ході судового розгляду справи представником позивача на підтвердження економічної доцільності здійснення вищенаведених господарських операцій по наданню саме позивачеві маркетингових послуг щодо дослідження динаміки продажу вищенаведеної продукції в магазинах ТОВ АТБ-маркет у м. Дніпрі та економічну доцільність залучення ПП Орім до зазначених досліджень жодних доказів суду не надано.

В усних поясненнях про необхідність економічної доцільності виконання умов договорів про наданню маркетингових послуг саме для позивача та залучення до їх здійснення ПП Орім представник позивача також пояснити не змогла.

Окрім того, у ході судового розгляду справи представником позивача не було і надано жодних доказів яким саме чином надані послуги (маркетингові послуги) були використані позивачем у його господарській діяльності в порушення вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, надані копії фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва на 31.12.2014р. та на 31.03.2015р. (а.с.69-72 том 3) не містять інформації про те, яким чином вищенаведені маркетингові послуги за вказаними вище договорами, які були надані позивачеві його контрагентом - ПП Орім були використані у його господарській діяльності, а отже, такі документи не можуть бути належними та достатніми доказами у розумінні ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи представника позивача у частині того, що вказані фінансові звіти підтверджують отримання прибутку позивачем у спірний період саме від продажу у магазинах АТБ-маркет у м. Дніпрі вищенаведеної продукції (мінеральної води) яка поставлялася позивачем, постачання якої збільшилося після проведення маркетингових послуг за наведеними договорами ПП Орім для позивача, оскільки наведеної інформації згадані вище фінансові звіти не містять, а, відповідно, не можуть бути належними доказами на підтвердження наведеного.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що укладення позивачем договорів про надання маркетингових послуг не мало економічної доцільності та не мало на меті отримання прибутку за такими договорами, а також і використання цих послуг у своїй господарській діяльності, оскільки позивачем фактично не було надано доказів постачання вказаної продукції до торгової мережі магазинів ТОВ АТБ-маркет (таких доказів суду не надано), як і не надано доказів зростання кількості продажу такої продукції у торгівельних мережах АТБ-маркет у м. Дніпрі та збільшення прибутку позивача після проведення таких маркетингових досліджень для позивача, а надані вище досліджені документи не є належними доказами, оскільки не містять жодної інформації щодо предмету доказування виходячи з вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також досліджуючи питання, які саме послуги надавалися позивачу на виконання умов зазначених договорів; питання достатності наявних у контрагента позивача - ПП Орім трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів у передбачених обсягах та у встановлені строки, залучення до їх виконання третіх осіб; питання щодо того, ким саме надавалися обумовлені договорами послуги та чи проводилася з працівниками, які безпосередньо їх надавали відповідні розрахунки, судом встановлено наступне.

На підтвердження вищенаведених обставин, позивачем суду надані копії листів ПП Орім від 31.08.2016р. за вих. №31-08-1; від 19.01.2021р. за вих.№19-01-1 про наявність матеріально-технічної бази у підприємства, наявності орендованого приміщення, наявності на балансі підприємства основних засобів, що на думку, директора ПП Орім ОСОБА_3 (яка підписала вказані листи) дозволяло надавати маркетингові послуги позивачеві у спірний період; на підтвердження наявності трудових ресурсів у ПП Орім надані копії Штатного розкладу ПП Орім на 01.10.2014р., на 01.02.2015р. зі змісту якого видно, що на підприємстві ПП Орім , зокрема, було створено службу маркетингу із такими посадами, а саме: провідний маркетолог 1 штатна посада; маркетолог - 10 штатних посад, діловод - 1 штатна посада, кур`єр - 2 штатні посади; на підтвердження проведення оплати працівникам, які проводили обумовлені договорами маркетингові послуги надані копії Податкових розрахунків форми №1ДФ за 4 квартал 2014р. та за 1 квартал 2015р. (а.с.19-29 том 3).

Разом з тим, зміст досліджених судом копії Звітів про проведення маркетингових досліджень за вересень 2014р., листопад 2014р., грудень 2014р., Звітів про проведене дослідження - телефонне опитування споживачів мінеральної води за січень 2015р., Звіту про дослідження відношення мешканців до упаковки то (мінеральної води), Звіту про проведення дослідження - телефонне опитування споживачів мінеральної води ТМ Есентуки за лютий 2015р., Звіту про проведення маркетингових досліджень Ситуація на ринку мінеральної води за березень 2015р. (а.с.118-136,139-175,178-195 том 1) свідчить про те, що всі звіти кожного місяця у період з вересня 2014р. по березень 2015р. готувалися ОСОБА_4 , тобто, вказані маркетингові послуги виконувалися однією особою, яким був заступник директора ПП Орім ОСОБА_4 , що і підписував відповідні договори на надання маркетингових послуг (а.с.44-46, 49-50 том 1).

Таким чином, з аналізу вищенаведених звітів, суд приходить до висновку, що фактично всі маркетингові послуги були проведені та виготовлялися самим заступником директора ПП Орім ОСОБА_4 самостійно, без залучення працівників, які мали маркетингові послуги (маркетологів), або інших осіб (третіх осіб), оскільки будь-яких доказів, хто саме із 10 маркетологів виконував маркетингові послуги вказані вищенаведені звіти не містять.

В той же час, суд вважає, що проведення в таких об`ємах робіт по маркетинговому дослідженню однією особою - заступником директора ПП Орім ОСОБА_4 та виготовлення ним таких звітів фізично є неможливим, а надання таких маркетингових послуг посадовими особами ПП Орім (маркетологами) у штаті 10 осіб жодними доказами не підтверджено, оскільки така інформація у складених звітах взагалі відсутня.

Представник позивача у ході судового розгляду справи на питання суду про те, хто із працівників - маркетологів ПП Орім залучався до виконання вищенаведених маркетингових послуг, окрім заступника директора ПП Орім ОСОБА_4 , пояснити не змогла.

При цьому, судом відхиляються та не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції за договорами про надання маркетингових послуг у період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. інформація, викладена у листі ПП Орім від 19.01.2021р. за вих. №19-01-1 (а.с.19-20 том 3), яка була викладена і у листі від 31.08.2016р. за вих. №31-08-1 (а.с.230-231 том 2), які складені та підписані від імені ПП Орім директором ОСОБА_3 , з огляду на те, що вказаний директор не може підтверджувати реальність господарських операцій, які вчинялися у період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р., коли остання особа не була керівником даного підприємства, не працювала на підприємстві ПП Орім , а тому така інформація не може бути достовірною у відповідності до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин та враховуючи, що наведені вище листи ПП Орім , копії Штатного розкладу ПП Орім про наявність у штаті ПП Орім 10 штатних посад маркетологів та копії Податкових розрахунків про суми нарахованого та виплаченого доходу його працівникам, які надані позивачем (без зазначення у них прізвищ осіб, яким виплачений дохід), Звіти про маркетингові дослідження не містять інформації про те, ким із посадових осіб ПП Орім проводилися маркетингові послуги, а виготовлення цих звітів однією посадовою особою ПП Орім - заступником директора ПП Орім Перепелиця А.В. (про що зазначено у Звітах), який і підписував вищезазначені договори фізично у такий проміжок часу та у таких об`ємах є неможливим, суд приходить до висновку, що вищенаведені копії документів не є належними та достатніми доказами про підтвердження реальності господарських операцій за вищенаведеними договорами про надання маркетингових послуг та проведення розрахунків із працівниками, які проводили маркетингові послуги у розумінні вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом враховується і те, що зі змісту досліджених судом договорів та додатків до нього видно, що ПП Орім зобов`язувався надати маркетингові послуги, зокрема, з питань реалізації продукції - мінеральної води Ессентуки лечебная - у торгівельних мережах магазинів ТОВ АТБ-маркет, які розташовані у місті Дніпрі шляхом, зокрема:

1) On-Line опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань, проте, форми анкети не надані позивачем та в матеріалах справи відсутні;

2) дослідження ставлення споживачів до упаковки товару, проте, яким саме чином або на підставі якої інформації відбувалося дослідження ставлення споживачів до упаковки ні позивачем, ні контрагентом (ПП Орім ) відповідних доказів не надано;

3) проведення телефонного опитування респондентів, проте, жодних відомостей про номера телефонів респондентів, які опитувалися та їх відповіді жодним документами не було зафіксовано, таких доказів позивачем також не надано.

Також слід зазначити, що як вбачається із наданих копій документів, ПП Орім зареєстроване та здійснювало свою господарську діяльність за юридичною адресою : Київська область м. Вишневе, вул. Святоюр`ївська, буд.11, що підтверджується відповідними відомостями з ЄДРПОУ (а.с.224-228 том 1).

Згідно даних з Витягу з ЄДРПОУ підприємство позивача знаходиться та здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд.227, офіс 1 (а.с.10-11 том 1).

За змістом копій Звітів про проведення маркетингових досліджень видно, що такі дослідження проводилися в мережі магазинів ТОВ АТБ-маркет, які знаходиться у місті Дніпрі.

В той же час, жодних доказів, які б свідчили про те, що посадові особи ПП Орім були направлені у відрядження з м. Вишневе Київської області до м. Дніпра суду не надано, як і не надано документів, які б свідчили про те, що такі посадові особи ПП Орім подавали звіти про витрати у період перебування їх у відрядженні, на харчування та проживання на період виконання відповідних умов вищенаведених договорів у м. Дніпрі.

При цьому, судом критично надається оцінка копії договору №774 оренди нежитлового приміщення від 01.10.2014р. укладеного з ТОВ РЕК АЛЬФА та ПП Орім про передачу в оренду нежитлового приміщення останньому загальною площею 80,7 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кірова,82г строком дії до 31.12.2014р. (а.с.49-58 том 3) на підтвердження реальності виконання договорів на надання маркетингових послуг, з огляду на те, що зміст вказаного дослідженого договору жодним чином не пов`язується із предметом та умовами виконання договорів на надання маркетингових послуг № 155 від 01.09.2014р., №155 від 01.01.2015р., що є предметом даного спору, зміст його не містить посилань на те, що вказане приміщення використовувалося саме з метою виконання умов вказаних договорів на надання маркетингових послуг, а отже, вказаний договір оренди нежитлового приміщення не може бути судом визнаний як належний доказ реальності виконання ПП Орім договорів про надання маркетингових послуг, з урахуванням строку його дії до 31.12.2014р. (а маркетингові послуги надавались і у період з січня по березень 2015р.) та не виключає необхідність направлення своїх працівників з м. Вишневе Київської області до м. Дніпра.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання позивача на те, що підтвердженням реальності господарських операцій по його взаємовідносинах з ПП Орім за договорами про надання маркетингових послуг є копія договору №68259 на надання послуг від 01.09.2014р., копії Додатків до нього, копії актів здачі-прийняття робіт та копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 11, укладеного між ТОВ АТБ-маркет та ПП Орім , з огляду на те, що зі змісту вказаного договору, а також Додатків до нього, вбачається надання маркетингових послуг (інформаційних послуг) у цей же спірний період ПП Орім фактично для ТОВ АТБ-Маркет (а.с.31-48 том 3),

При цьому, зміст наведеного договору не містить інформації про те, що інформаційні послуги надавалися ПП Орім з метою проведення маркетингового дослідження динаміки продажу продукції у магазинах АТБ-маркет м. Дніпра, яка поставляється саме позивачем, у зв`язку з чим вказані вищенаведені первинні документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження реальності надання ПП Орім позивачеві маркетингових послуг за вищезгаданими договорами на надання маркетингових послуг №155 від 01.09.2014р., №155 від 01.01.2015р. у відповідності до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що фактично встановлені судом обставини у даній справі щодо надання позивачеві маркетингових послуг з продажу продукції - мінеральної води Ессентуки целебная у період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. у торгівельний мережі АТБ-маркет у м. Дніпрі могли були бути виконані ПП Орім для ТОВ АТБ-маркет, а не для позивача, з урахуванням укладеного між ними договору на надання послуг №68259 від 01.09.2014р. (а.с.249-252 том 1), тому зазначені обставини не можуть свідчити про економічну доцільність укладення цих договорів з метою отримання будь-якого прибутку за договорами маркетингових послуг саме позивачем, а також з урахуванням того, що останнім не доведено жодними доказами постачання вказаної продукції у торгівельні мережі АТБ-маркет, розташовані у м. Дніпрі, а, відповідно, і не доведено економічну доцільність укладення договорів на надання маркетингових послуг саме позивачем з ПП Орім .

Також не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і заява директора ПП Орім (був керівником підприємства у період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р.) ОСОБА_2 , засвідчена приватним нотаріусом Рябих В.М. від 07.10.2016р., у якій останній повідомив про те, що дійсно він був директором даного підприємства та діяльність його підприємства полягала у наданні маркетингових послуг суб`єктам господарювання за рахунок власних трудових ресурсів та з залученням третіх осіб, посаду керівника він обіймав у період з дати реєстрації підприємства до 29.05.2015р. (а.с.64 том 3), оскільки вказана заява не містить посилань на підтвердження реальності здійснення господарських операцій саме за договорами на надання маркетингових послуг № 155 від 01.09.2014р. та №155 від 01.01.2015р.

В той же час, з метою з`ясування реальності вчинених господарських операцій за вищенаведеними договорами про надання маркетингових послуг, судом були вжиті заходи для допиту в якості свідка у судовому засіданні директора ПП Орім у період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. ОСОБА_2 , зобов`язано позивача та відповідача забезпечити його явку в судове засідання шляхом вручення йому повістки, а також відповідну повістку направлено і судом на адресу вказаної особи, що підтверджується змістом такої повістки (а.с. 4 том 3).

Ні у судове засідання 22.01.2021р., ні 01.02.2021р. свідок ОСОБА_2 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відповідач взагалі не вжив жодних заходів для забезпечення участі даного свідка для його допиту в судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2020р., а направлена на його адресу повістка позивачем повернута поштою з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.14-17 том 3).

Таким чином, судом вжито всіх необхідних та залежних від суду заходів для допиту в якості свідка директора ПП Орім ОСОБА_2 у судовому засіданні з питань реальності здійснення господарських операцій за договорами на надання маркетингових послуг.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено жодними належними, достатніми та допустимими доказами реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ПП Орім за договорами на надання маркетингових послуг №155 від 01.09.2014р., №155 від 01.01.2015р., а сам факт складання позивачем та ПП Орім податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів на користь такого контрагента, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які проаналізовані вище.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення як обґрунтована підстава для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень посилання відповідача у акті перевірки на наявність інформації з приводу того, що у провадженні ГУ СБУ у м. Києві та Київської області перебуває кримінальне провадження за №220112000000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.200 КК України у ході досудового розслідування якого було встановлено створення ПП Орім та інших суб`єктів господарювання, які використовуються для мінімізації ПДВ та податку на прибуток реальних платників податків, фактично ж господарські операції не виконуються, послуги не надаються, ТМЦ не реалізовуються, з огляду на те, що, по-перше, відповідачем жодних доказів на підтвердження наведеного суду не надано; вироків суду, які б набрали законної сили щодо посадових осіб, ні ПП Орім , ні позивача не надано; по-друге, відкриття кримінального провадження ще не може слугувати доведенням вини посадових осіб ПП Орім у відповідності до вимог ст.61 Конституції України; по-третє, на вимогу суду відповідачем копії протоколу допиту директора ПП Орім (про що зазначено в акті перевірки) ОСОБА_2 суду не надано, а вжитими судом заходами шляхом перевірки відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень було встановлено, що станом на 30.11.2015р. досудове розслідування у кримінальному провадженні №220112000000000061 триває, що підтверджено копією ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/18098/15-к (а.с.189-191 том 2).

В той же час, зазначені обставини не можуть бути єдиними підставами для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням того, що у ході судового розгляду справи судом не встановлено, а позивачем реальність здійснення господарських операцій за договорами маркетингових послуг на користь позивача з метою отримання прибутку та використання цих послуг у своїй господарській діяльності жодними належними, достатніми та допустимими доказами не підтверджена у розумінні ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, представник позивача у ході судового розгляду справи на вимогу суду не навів жодних підстав та не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням проаналізованих судом наданих позивачем документів та аналізу чинних норм податкового та бухгалтерського законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні належні, достатні та достовірні первинні бухгалтерські документи, які фіксують факт реальності здійснення господарських операцій з наведеним контрагентом за договорами по наданню йому маркетингових послуг з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм податкового законодавства.

Щодо аргументів позивача про те, що позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а відповідно, не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту та витрат, слід зазначити, що при провадженні господарської діяльності до обох контрагентів у відповідній операції встановлюються вимоги щодо належного оформлення первинних документів. Також у пункті 65 рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009р., заява №3991/03 зазначено, що загальні інтереси спільноти полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування ПДВ разом із її сукупністю нормам щодо нарахування ПДВ. Основними елементами підтримання такої стабільності слід визнати повне і своєчасне виконання усіма платниками ПДВ своїх зобов`язань щодо декларування та сплати ПДВ та, в кінцевому результаті, запобігання будь-яких видів шахрайських зловживань у вказаній системі. Щодо цього Суд визнає, що необхідно покладати край спробам зловживання у сфері оподаткування і що з метою попередження таких зловживань може бути розумним передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників ПДВ.

На переконання суду, у разі нехтування платником податків своїм обов`язком щодо ретельної перевірки наданих йому від продавця (виконавця робіт, надання послуг) первинних документів, останній не може претендувати на формування податкового кредиту та витрат за таких обставин.

Таким чином, наведене у своїй сукупності не дає підстав вважати, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , розцінювати їх як належні та достатні докази для користування позивачем податковим кредитом на законних підставах.

Аналогічна правова позиція узгоджується такою із позицією Верховного Суду, викладена у постанові від 09.12.2019р. у справі №804/729/17, яка і підлягає врахуванню при застосуванні норм матеріального права у даних правовідносинах згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про те, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 205, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Октябрь-А Плюс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000341402, №0000351402 від 21.06.2016р. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 04.02.2021р.

Суддя С.О. Конєва