Постанова

від 04.02.2021 по справі 200/7601/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року справа №200/7601/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/7601/20-а (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМВУГЛЕСЕРВИС до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМВУГЛЕСЕРВИС (далі - ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС , платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2020 № 0030995504 у розмірі 1020,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0030995504 від 19 травня 2020 року про застосування до ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1020 грн., яке позивач вважав протиправним, оскільки таким рішенням застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн. на підставі абз.3,4 п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тоді як попередньо до позивача протягом року не застосовувався штраф за аналогічне порушення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 29 жовтня 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку позивача з питань неподання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2018 року (акт перевірки № 341/05-99-55-04/41728125). За висновками перевірки ГУ ДПС у Донецькій області 04.11.2019 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005855504 про нарахування підприємству штрафних санкцій відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України у розмірі 170 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 200/1549/20-а адміністративний позов ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС до ГУ ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 № 0005855504 було задоволено. Рішення суду набрало законної сили лише 28.07.2020, після прийняття Першим апеляційним адміністративним судом постанови, відповідно до якої рішення місцевого суду у наведеній справі було залишено без змін, апеляційна скарга ГУ ДПС у Донецькій області - без задоволення. Таким чином, на думку апелянта, та з огляду на приписи ст. 60 ПК України, станом на 19.05.2020 - дату прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення № 0030995504, податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 № 0005855505, яким до платника застосовано штраф за таке саме порушення не було відкликаним, а відтак, у відповідача підстави для не нарахування позивачу штрафних санкцій відповідно до ч. 2 п. 120.1 ст. 120 ПК України були відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

11.07.2017 ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС зареєстровано в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про що свідчить виписка з даного реєстру. В якості платника податків товариство зареєстровано 01.05.2018 та перебувало на обліку в Слов`янсько-Лиманському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області до 31.12.2018, з 01.01.2019 року - у Слов`янській ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2020 року на адресу ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС виписано та зареєстровано податкові накладні на придбання товарів на загальну суму ПДВ 670,22 грн.

ГУ ДПС у Донецькій області проведена камеральна перевірка ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС щодо дотримання граничних термінів надання податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2020 року, якою встановлено порушення позивачем п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України в частині не подання до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ за березень 2020 року (граничний термін подання - 21.04.2020 року) (акт перевірки від 27.04.2020 року № 976/05-99-55-04/41728125). За висновками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 № 0030995504, про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн.

22 травня 2020 року позивачем на адресу ДПС України подано адміністративну скаргу на спірне податкове повідомлення-рішення № 0030995504 від 19.05.2020.

21 липня 2020 року Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, за яким скарга платника залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Обов`язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів передбачено нормами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України.

Відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно пункту 49.1 та пункту 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлених цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Таким чином, законодавець визначає наявність однієї з двох підстав для обов`язкового надання платником податків податкової декларації: наявність об`єкту оподаткування або наявність показників, які підлягають декларуванню.

Згідно з підпунктом а та б пункту 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операція платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу з користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами встановлено, що 29 жовтня 2019 року відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС з питань дотримання граничних термінів надання податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2018 року, висновки якої викладені в акті № 341/05-99-55-04/41728125 від 29.10.2019.

04 листопада 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняте та вручене позивачу податкове повідомлення-рішення № 0005855504 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170 грн.

Проте, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 № 200/1549/20-а податкове повідомлення-рішення № 0005855504 від 04.11.2019 про застосування до ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС штрафу у розмірі 170 грн. визнано протиправним та скасовано.

В квітні 2020 року ТОВ РЕМВУГЛЕСЕРВИС не подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 року.

Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач визнає допущене ним порушення з неподання податкової звітності з ПДВ за березень 2020 року та погоджується сплатити штраф, але у розмірі 170 грн., як то передбачалося приписами абзаців 1 і 2 пункту 120.1 статті 120 ПК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин).

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 цього Кодексу).

З дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про скасування рішення контролюючого органу, яким визначені грошові зобов`язання, останнє вважається відкликаним та не створює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року по справі № 803/669/17, адміністративне провадження № К/9901/50353/18 (ЄДРСРУ № 76165454).

Відтак, з врахуванням приписів вище наведених норм поняття протягом року було застосовано штраф у трактуванні пункту 120.1 статті 120 ПК України передбачає наявність попередньо (в межах року) визначеної та узгодженої (без спору) між контролюючим органом і платником стосовно останнього суми штрафу, а у випадку існуючого між платником та контролюючим органом спору щодо такої суми штрафу - наявність рішення контролюючого органу вищого рівня за результатами адміністративного оскарження та/чи чинного судового рішення, за якими спірне рішення контролюючого органу щодо застосування попередньо визначеного (в межах року) штрафу до платника залишено в силі.

В той же час, з аналізу вищевикладених норм ПК України слідує, що попередньо (в межах року) винесена податковим органом сума штрафу за несвоєчасне подання (неподання) платником податкової звітності, яка є неузгодженою в силу наявної процедури її адміністративного та/чи судового оскарження з боку платника, не може бути підставою для кваліфікації подібних (аналогічних) дій платника в подальшому, як повторне вчинення таких дій протягом року в розумінні абзацу 2 пункту 120.1 статті 120 ПК України та виключає можливість застосування до платника штрафу в розмірі 1020 грн. за повторне вчинення таких дій.

Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що податковим органом безпідставно враховано відкликане в трактуванні п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення № 0005855504 від 04.11.2019 в якості чинного факту попереднього застосування до платника штрафу протягом року та безпідставно застосовано абзац 2 пункту 120.1 ПК України при визначенні розміру штрафу у спірному податковому повідомленні-рішенні, що призвело до неправильного застосування відповідачем до платника приписів пункту 120.1 статті 120 ПК України та штрафу 1020 грн., замість 170 грн.

Отже, оскільки в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 0030995504 від 19.05.2020 було покладено акт перевірки, де встановлено порушення на підставі податкового повідомлення-рішення, яке вважається відкликаним і таким, що не породжує правових наслідків для платника податків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 75 КАС України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в справі № 200/7601/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 04 лютого 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук