Постанова

від 04.02.2021 по справі 420/4002/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 р. м.ОдесаСправа № 420/4002/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (суддя Вовченко О.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 04 листопада 2020 року) по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства ПЕРЕМОГА до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2020 року приватне акціонерне товариство ПЕРЕМОГА (далі - ПАТ ПЕРЕМОГА ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 17.04.2020 року №0011180508 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 231 733,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року адміністративний позов ПАТ ПЕРЕМОГА був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.04.2020 року №0011180508. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь приватного акціонерного товариства ПЕРЕМОГА судовий збір у розмірі 3 475,99 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року - без змін.

01 лютого 2021 року позивач звернувся до апеляційного суду із клопотанням про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року питання щодо витрат позивача на правову допомогу не вирішувалось, підчас судових дебатів 27 січня 2021 року представник позивача заявила про намір подати відповідні докази та 1 лютого 2021 року надала клопотання, що розглядається, існують підстави для ухвалення у даній справ додаткового судового рішення з даного питання.

При вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ч. ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Колегією суддів встановлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалась позивачу адвокатом Якимів О.М. на підставі договору №1906/20 від 19.06.2020 року про надання правової допомоги.

На підтвердження викладених у клопотанні про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом даної справи в апеляційному суді, заявником зокрема надано додаткову угоду від 30.12.2020 року №1 до договору про надання правової допомоги №1906/20 від 19.06.2020 року, якою визначено послуги, які були надані адвокатом Якимів О.М. позивачу у даній справі ПАТ ПЕРЕМОГА з приводу розгляду справи апеляційним судом та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 27.01.2021 року, акт про надання послуг від 27.01.2021 року.

Так, з додаткової угоди від 30.12.2020 року №1 та з розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, сторонами визначено надання наступних послуг: правовий аналіз апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, правовий аналіз оскаржуваного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року по справі №420/4002/20; складання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області; участь адвоката в судовому засіданні 27.01.2021 року в П`ятому апеляційному адміністративному суді.

Враховуючи середню складність справи, практичний досвід адвоката в податкових спорах, що стало підставою укладення Договору №1906/20 про надання правової допомоги від 19.06.2020 р, адвокатом та позивачем було визначено фіксований гонорар 3 000 (три тисячі гривень 00 копійок) грн., який включав витрати на представництво позивача в суді та іншої правової допомоги зі складення процесуальних документів.

Оплата наданих послуг підтверджується платіжним дорученням ПАТ БАНК ВОСТОК №1226 від 27.01.2021 року.

Оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, а також співмірність послуг категорії складності справи, об`єму наданих послуг, ціни позову, їх необхідності колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень, оскільки позивачем надано докази підтвердження розміру понесених витрат.

За таких обставин колегія суддів вважає, що клопотання представника позивача - адвоката Якимів О.М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139,143, 252, 322, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника приватного акціонерного товариства ПЕРЕМОГА адвоката Якимів Олени Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь приватного акціонерного товариства ПЕРЕМОГА (67832, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, буд. 19, Одеська область, Овідіопольський район, код ЄДРПОУ 00413239) судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов