Постанова

від 21.01.2021 по справі 640/19722/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19722/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Тукалової О.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з`явились,

від відповідача (апелянта): Гайдай В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Продакшн" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Продакшин" з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Продакшин" по взаємовідносинам з TOB "Семитрелер";

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 00008591402;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення 27.06.2019 № 00008601402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказу про проведення перевірки позивачу не направлялось та не вручалось, а тому проведення перевірки є незаконною, а викладені висновки за її наслідками - протиправними. Крім цього позивач зазначає, що висновки по суті по суті встановлених порушень є необґрунтованими, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обставини аналогічні тим, що були викладені в акті перевірки на підставі висновків якого податковим органом було прийнято оскаржувані позивачем рішення. Та разом з цим, наголошує, що за результатами проведеного аналізу діяльності ТОВ Віннер Ком згідно з даними ЄРПН, на підставі інформації наявної в ІС Податковий Блок встановлено, що враховуючи основний вид діяльності (комплдексне обслуговування об`єктів, оптова торгівля харчовими продуктами) та кількість трудових ресурсів (2 особи) ТОВ Віннер Ком не мало можливості самостійно надавати послуги на користь позивача. Проведеним аналізом ланцюга походження послуг за даними ЄРПН не встановлено реального джерела походження таких послуг (монтаж рекламного відеоролика, зйомка рекламного відеоролика, розробка макету рекламного відеоролику, розробка макету рекламного логотипу), відсутній фактичний виконавець послуг, який реально міг надавати вказані послуги. Отже, апелянт стверджує, що у ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів та послуг ТОВ Віннер Ком та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями, у тому числі з ТОВ "Медіа Продакшин". Разом з цим, апелянт зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ Медіа Продакшин при взаємовідносинах з контрагентом-покупцем ТОВ Семитрелер не підтверджено реальність здійснення документально оформлених операцій із постачання послуг, оскільки проведеним аналізом встановлено фізичну неможливість ТОВ Медіа Продакшин здійснити такий об`єм господарських операцій без наявності , відповідних трудових та матеріальних ресурсів. Перевіркою встановлено використання ТОВ Медіа Продакшин фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. З огляду на зазначене, контролюючий орган за результатом проведеної перевірки дійшов висновку, що ТОВ Медіа Продакшин безпідставно виписало податкові накладні на адресу контрагента ТОВ Семитрелер на суму ПДВ 674 127,52 гривень.

Таким чином, апелянт стверджує, що ТОВ Медіа Продакшин здійснено транзитні операції, спрямовані на надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

За наведених обставин, відповідач наголошує, що з огляду на виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства податковим органом було правомірно прийнято оскаржувані рішення, у той час як прийняте судом першої інстанції рішення є незаконним та необґрунтованим, відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги викладені у апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, колегією суддів ухвалено рішення про здійснення апеляційного розгляду справи за даною явкою.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 15.05.2019 № 801/26-15-14-02-01, № 802/26-15-14-02-01, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 13.05.2019 № 5803, у період з 22 по 28 травня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Продакшин" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з TOB "Віннер Ком" за лютий 2019 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість.

За результатами даної перевірки контролюючим органом 28 травня 2019 було складено акт від №356/26-15-14-02-01-14/42674903.

У висновках вказаного акту зазначено про порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст. 44, пп. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 181 п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 1 187 079 грн; податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 1 187 912 грн та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2019 року в сумі 833 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки та з урахуванням листа про розгляд заперечення від 27 червня 2019 року № 662324/10/26-15-14-02-01 ГУ ДФС у м. Києві 27 червня 2019 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00008591402, яким зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V ПК України в сумі 1 187 079 грн. та зменшено суму податкового кредиту у сумі 1 187 912,00 грн;

- № 00008601402, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 833,00 грн.

Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення протиправними, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем необґрунтовано здійснено вихід за межі предмету перевірки, а саме проведено аналіз та складено висновки за результатами проведеної перевірки господарської діяльності ТОВ "Медіа Продакшин" з ТОВ"Семитрелер", оскільки копію наказу контролюючого органу з направленнями на право проведення перевірки по взаємовідносинах із вказаним контрагентом позивачем не отримувалось. Разом з цим, судом зазначено, що вказане порушення процедури проведення перевірки є достатньою підставою для скасування результатів цією перевірки в частині що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Семитрелер . Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Віннер Ком" є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з визначеннями, передбаченими підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, вставлений Законом № 996-ХІV, при цьому до уваги беруться лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як було встановлено судом та вбачається зі змісту акту перевірки та підтверджується доводами апеляційної скарги, підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок податкового органу, що ТОВ Медіа Продакшин здійснено транзитні операції, спрямовані на надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Так, зокрема, в Акті перевірки відповідачем зазначається, що 04 лютого 2019 року між ТОВ Медіа Продакшн (замовник) та ТОВ Віннер Ком (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 04/02-19, предметом якого визначено надання наступних послуг: зйомка рекламного відеоролика, розробка макету рекламного відеоролику, розробка рекламного логотипу.

В ході проведення перевірки встановлено, що документальне оформлення надання ТОВ Віннер Ком послуг на користь ТОВ Медіа Продакшин на загальну суму 7127473, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1187912, про що свідчать надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт.

Водночас, контролюючим органом було встановлено, що наведені акти здачі-прийняття робіт не містять інформації, яка надає можливість ідентифікувати та підтвердити фактичний обсяг здійснених робіт, з урахуванням того, що загальна вартість робіт 7127473, 00 грн., а також інформації стосовно здійснення оплати послуг за рахунок власних коштів.

До перевірки не надано передбачених умовами вказаного договору замовлень, а також затверджених сторонами тарифів якими встановлено вартість послуг, що мали надаватись.

За результатами проведеного відповідачем аналізу діяльності TOB Віннер Ком , згідно з даними ЄРПН, на підставі інформації наявної в 1С Податковий Блок встановлено, що враховуючи основний вид діяльності (комплексне обслуговування об`єктів, оптова торгівля хімічними продуктами) та кількість трудових ресурсів (2 особи) контрагент не мав можливості самостійно надавати послуги на користь позивача.

Проведеним аналізом ланцюга походження послуг за даними ЄРПН не встановлено реального джерела походження таких послуг (монтаж рекламного відеоролика, зйомка рекламного відеоролика, розробка макету рекламного відеоролику, розробка макету рекламного логотипу), відсутній фактичний виконавець послуг, який реально міг надавати вказані послуги.

Отже, з огляду на зазначені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість TOB Віннер Ком надавати послуги на адресу ТОВ Медіа Продакшин .

У свою чергу, позивачем на спростування зазначених висновків контролюючого органу та підтвердження реального змісту господарських операцій з TOB Віннер Ком було надано до суду наступні первинні документи:

- відповідно до умов 1.1. Договору № 04/02-19 завдання на розробку та дизайн рекламного логотипу: Магістраль-А від 04.02.2019, Avis 1 від 05.02.2019, Avis 2 від 05.02.2019, Автострада від 12.02.2019, Цементовоз Dyckerhoff Cement Ukraine від 12.02.2019, upg від 12.02.2019;

- макети рекламних логотипів, що узгоджені між сторонами: Магістраль-А , Avis 1 , Avis 2 , Автострада , Цементовоз Dyckerhoff Cement Ukraine upg ;

- видаткові накладні на макети рекламних логотипів: від 08.02.2019 № РН-0000021, від 11.02.2019 № РН-0000024, від 14.02.2019 № РН-0000027;

- довіреності на отримання цінностей (макети рекламних логотипів): від 08.02.2019 № , від 11.02.2019 № 2, від 14.02.2019 № 3;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 08.02.2019 № ОУ-0000015, від 11.02.2019 № ОУ-0000016, від 14.02.2019 № ОУ-0000017;

- платіжні доручення про сплату коштів від позивача на TOB Віннер Ком : від 04.02.2019 № 4, від 05.02.2019 № 5, від 12.02.2019 № 13;

- фотографії, на яких зображено вантажні напівпричіпи з нанесеними логотипами, що виготовлені спірним контрагентом для позивача.

Також до матеріалів справи надано відеоролики з робочими назвами: SemiTrailer , бітумовоз Nursan , напівпричіп для сипучих матеріалів ALI RIZA USTA , самоскид OZGUL , виставка OZGUL , цементовоз сипучі матеріали ALI RIZA USTA , бензовоз ALI RIZA USTA , Семитрелер , PETROL БЕНЗОВОЗ NURSAN .

На підтвердження виконання виготовлення відеороликів долучено наступні докумети:

- технічні завдання: SemiTrailer від 04.02.2019, бітумовоз Nursan від 06.02.2019, напівпричіп для сипучих матеріалів ALI RIZA USTA від 07.02.2019, самоскид OZGUL від 07.02.2019, виставка OZGUL від 08.02.2019, цементовоз сипучі матеріали ALI RIZA USTA від 11.02.2019, бензовоз ALI RIZA USTA від 13.02.2019, СЕМИТРЕЛЕР від 14.02.2019, PETROL БЕНЗОВОЗ NURSAN від 15.02.2019;

- видаткові накладні: від 15.02.2019 № РН-0000029, від 18.02.2019 № РН-0000032, від 20.02.2019 № РН-000033, від 20.02.2019 № РН-0000034, від 22.02.2019 № РН-0000035, від 22.02.2019 № РН-0000036, від 26.02.2019 № РН-0000037, від 26.02.2019 № PH-0000038, від 26.02.2019 № РН-0000039;

- довіреності на отримання цінностей: від 15.02.2019 № 5, від 18.02.2019 № 6, від 20.02.2019 № 7, від 20.02.2019 № 8, від 22.02.2019 № 9, від 22.02.2019 № 10, від 26.02.2019 № 11, від 26.02.2019 № 12 p., від 26.02.2019 № 13;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 15.02.2019 № ОУ-0000018, від 15.02.2019 № ОУ-0000020, від 15.02.2019 № ОУ-0000022, від 18.02.2019 № ОУ-0000026, від 18.02.2019 № ОУ-0000027, від 18.02.2019 № ОУ-0000028, від 21.02.2019 №ОУ-0000030, від 28.02.2019 № ОУ-0000031, від 28.02.2019 № ОУ-0000032, від 28.02.2019 № ОУ-0000033, від 28.02.2019 № ОУ-0000034, від 28.02.2019 № ОУ-0000035, від 28.02.2019 № ОУ-0000036, від 28.02.2019 № ОУ-0000037, від 28.02.2019 № ОУ-0000038;

- платіжні доручення про сплату коштів від позивача на рахунки на TOB Віннер Ком : від 01.02.2019 № 2, від 04.02.2019 № 3, від 06.02.2019 № 6, від 06.02.2019 № 7, від 07.02.2019 № 8, від 07.02.2019 № 9, від 08.02.2019 № 10, від 11.02.2019 № 11, від 11.02.2019 № 12, від 12.02.2019 № 14, від 13.02.2019 № 15, від 13.02.2019 № 16, від 14.02.2019 № 17, від 15.02.2019 № 18, від 15.02.2019 № 19;

- податкові накладні, виписані TOB Віннер Ком на адресу TOB Медіа Продакшин : від 01.02.2019 № 117; від 04.02.2019 № 120, від 04.02.2019 № 124, від 05.02.2019 № 118, від 06.02.2019 № 113, від 06.02.2019 № 128, від 07.02.2019 № 114, від 07.02.2019 № 129, від 08.02.2019 № 119, від 11.02.2019 № 121, від 11.02.2019 № 126, від 12.02.2019 № 115, від 12.02.2019 № 130, від 13.02.2019 № 116, від 13.02.2019 № 127, від 14.02.2019 № 123, від 15.02.2019 № 122, від 15.02.2019 № 125.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ Віннер Ком послуг позивачем було надано до матеріалів справи договір про надання послуг № 1/10-19, укладений 10 січня 2019 року між ТОВ Семитрелер (замовник) та ТОВ Медіа Продакш (виконавець). Предметом вказаного договору є рекламні та інші супутні послуги, які визначені у пунктах 1.2.1-1.2.12, але не обмежуються такими.

На виконання цього договору позивачем було також надано до матеріалів справи:

- податкові накладні;

- завдання на розробку та дизайн рекламного логотипу: Магістраль-А від 28.01.2019, Avis 1 від 05.02.2019, Avis 2 від 05.02.2019, Автострада від 05.02.2019, Цементовоз Dyckerhoff Cement Ukraine від 05.02.2019, upg від 05.02.2019;

- макети рекламних логотипів, що узгоджені між TOB Семитрелер та TOB Медіа Продакшин : Магістраль-А , Avis 1 , Avis 2 , Автострада , Цементовоз Dyckerhoff Cement Ukraine upg ;

- видаткові накладні на макети рекламних логотипів;

- довіреності на отримання цінностей (макети рекламних логотипів);

- технічні завдання на виготовлення відеороликів: SemiTrailer від 01.02.2019, бітумовоз Nursan від 05.02.2019, напівпричіп для сипучих матеріалів ALI RIZA USTA від 06.02.2019, самоскид OZGUL від 06.02.2019, виставка OZGUL від 07.02.2019, цементовоз сипучі матеріали ALI RIZA USTA від 08.02.2019, бензовоз ALI RIZA USTA від 11.02.2019, СЕМИТРЕЛЕР від 13.02.2019, PETROL БЕНЗОВОЗ NURSAN від 14.02.2019;

- видаткові накладні;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- платіжні дорученнями про сплату коштів від TOB Семитрелер на TOB Медіа Продакшин .

Отже, наявні у матеріалах справи первинні документи у повній мірі відображають зміст господарських операцій по взаємовідносинах між ТОВ Медіа Продакшин та TOB Віннер Ком .

Разом з цим, колегія суддів критично оцінює посилання апелента, що TOB Віннер Ком не мало фізичної можливості виконати зазначені договірні зобов`язання, оскільки є можливим залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). При цьому, як вірно було зауважено судом першої інстанції, позивач не зобов`язаний перевіряти контрагентів на наявність власних або орендованих ресурсів.

Також, колегія суддів з висновком суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу про те, що вказаний контрагент позивача не мав фізичної можливості виконати договірні зобов`язання є припущенням відповідача, а не достовірно встановленим фактом, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента.

Щодо тверджень контролюючого органу про формування TOB Віннер Ком сум ПДВ по широкій номенклатурі товарів (послуг), які знаходяться в різних категоріях та сегментах ринку, то колегія суддів зазначає, що в Україні діє система електронного адміністрування податку на додану вартість, в рамках якої здійснюється контроль за господарською діяльністю платників податків шляхом блокування реєстрації податкових накладних (господарської діяльності) за відповідними критеріями ризиків. Податкові накладні, виписані спірним контрагентом, були зареєстровані, а отже перевірені податковим органом за всіма, передбаченими чинним законодавством, критеріями ризиків.

Щодо посилання відповідача на ненадання інформації, яка надає можливість ідентифікувати та підтвердити фактичний обсяг здійснених робіт, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 30.05.2019 по справі №820/1009/17.

За наведених обставин, судом першої інстанції було правильно встановлено, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Віннер Ком є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що подання платником контролюючому органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо доводів апелянта про встановлення відсутності реального змісту господарських операцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ Семитрелер , то колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта до уваги та відповідно не надає їм правової оцінки, оскільки у ході розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено протиправність дій Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо проведення перевірки ТОВ відповідальністю "Медіа Продакшин по взаємовідносинам з TOB "Семитрелер" та апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування щодо помилковості зазначеного висновку суду першої інстанції. Тобто, фактично, відповідач погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції було встановлено протиправність дій Державної фіскальної служби України у м. Києві щодо проведення перевірки ТОВ відповідальністю "Медіа Продакшин по взаємовідносинам з TOB "Семитрелер", що не заперечується апелянтом, то відповідні висновки контролюючого органу за результатом проведеної перевірки по взаємовідносинам із цим контрагентом позивача є незаконними.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 00008591402 та від 27.06.2019 № 00008601402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про правомірність прийнятих ним рішень у межах спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача, не відповідають критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними та таким, що прийняті відповідачем необґрунтовано.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 313, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О.Беспалов

В.Ю. Ключкович