Постанова

від 03.02.2021 по справі 640/13400/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13400/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг в якому просило:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 20516,67 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1120,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно зі ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце, згідно зі ст. 19 вищевказаного Закону, відповідачем не виконаний, у зв`язку з чим, ТОВ Компанія Про-Консалтінг зобов`язано сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Натомість, відповідач наголошував на тому, що ТОВ Компанія Про-Консалтінг не порушувало вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , оскільки на підприємстві створено робочі місця для інвалідів та протягом 2018 року на підприємстві була працевлаштована одна особа з інвалідністю, що відповідає вимогам законодавства в частині встановленого нормативу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на допущення судом першої інстанції невідповідності висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 03.02.2021.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Компанія Про-Консалтінг було подано до Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ, (поштова-річна), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики № 42 від 10 лютого 2007 року.

Відповідно до вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 особа.

Фондом за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

На підставі викладеного, Фонд розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею. За розрахунком Фонду розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з позивача, становить 20516,67 грн. та пеня 1120,21 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- у штаті підприємства відповідача у 2018 році працювала одна особа зі встановленою інвалідністю, водночас, враховуючи той факт, що така особа працювала на підприємстві менше 6 місяців, законодавчо визначений норматив відповідачем не було дотримано;

- доводи відповідача про те, що при заповненні рядка Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність було допущено описку, оскільки вірним значенням такого рядка є 1 , суд першої інстанції відхилив;

- суд першої інстанції, за наслідком розгляду спору, дійшов висновку про те, що відповідачем не було дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що передбачений ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а тому, наявні підстави для нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції, при розгляді та вирішенні спору, вийшов за межі позовних вимог;

- апелянт наголошує на тому, що підприємством було виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві, адже у 2018 році в штаті працював ОСОБА_1 , що підтверджується первинними документами по підприємству та бухгалтерського обліку, а допущення помилки у поданому Фонду звіту, не може автоматично спричиняти негативні для товариства наслідки у вигляді застосування фінансових санкцій;

- щодо того, що вказана особа працювала не повний рік, апелянт вказує на те, що товариством створювались відповідні умови для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві, однак, не будь-яка особа, яка має намір працевлаштуватись, може відповідати вимогам роботодавця та допомагати виконувати поставлені суб`єктом господарювання цілі - отримання прибутку;

- додатково, апелянт наголошує на тому, що товариством не було порушено жодної норми Закону, за що можна його притягнути до відповідальності.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. (ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні )

Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України . (ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні )

Колегія суддів зазначає, що позивач при зверненні до суду з даним позовом стверджував про порушення відповідачем приписів ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . (а.с. 6)

Так, згідно з нормами ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

За ч. 1 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Тож, виходячи з наведеного, а також фактичних обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг мало обов`язок у 2018 році працевлаштувати 1 особу з встановленою інвалідністю, у разі невиконання чого, можливе застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій зі сторони позивача.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 01.02.2019 ТОВ Компанія Про-Консалтінг подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік , згідно якого, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 особа.

Отже, в частині обов`язку подати відповідну звітність до ФСЗІ, товариство відповідача його виконало. Водночас, аналізуючи дані звітності, Фонд дійшов висновку про недотримання відповідачем встановлених Законом нормативів - необхідності працевлаштування однієї особи з встановленою інвалідністю.

При цьому, при вирішенні спору суд першої інстанції встановив, що особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 працевлаштований на підприємство відповідача 01.08.2018, що сумарно за 2018 рік складає 5 місяців звітного 2018 року. Вказане підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 , відомостями розподілу виплат, довідкою сер. КИО - І № 019284 щодо встановлення групи інвалідності, наказом по ТОВ Компанія Про-Консалтінг від 01.08.2018 № 28к/2018 Про прийняття ОСОБА_1 .

Водночас, суд першої інстанції врахував роз`яснення, які містяться в листі Фонду соціального захисту інвалідів від 26 березня 2007 року № 1/6-172, у яких зазначено, що норми щодо працевлаштування інвалідів вважатимуться виконаними, якщо інвалід пропрацював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівника відповідатимуть цим шести місяцям звітного року.

Колегія суддів вважає вказані посилання суду першої інстанції на роз`яснення невизначальними, адже останні не носять зобов`язального характеру, а норми ст. 18-19 Закону, вказаних у роз`ясненнях вимог не визначають.

Також, слід врахувати, що перш за все те, що кожний суб`єкт господарювання переслідує основну мету - стабільну роботу та відповідний економічний ефект від її здійснення, з огляду на що, самостійно визначає напрями роботи, розвитку, вимог до працівників та їх кваліфікації/навичок.

За період роботи протягом 2018 р. у штаті ТОВ Компанія Про-Консалтінг перебувало 12 працівників, у тому числі працівник, що мав інвалідність, а саме: ОСОБА_1 , на підтвердження чого відповідач надав відповідні докази.

При цьому, за даних обставин, на переконання колегії суддів, не може бути визначальним той факт, що вказаний працівник у 2018 році працював на підприємстві відповідача 5 місяців, адже, трудові відносини мають різний характер, побудовані на взаємовигідній співпраці роботодавця та працівника, до того ж, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був звільнений з ініціативи роботодавця, чи ним не було створено належних умов для праці.

Чинне законодавство України не лише зобов`язує суб`єкта господарювання працевлаштовувати осіб з інвалідністю - у кількості одного робочого місця, якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб, а й гарантує такому суб`єкту господарювання право вільного найму підприємцем працівників та можливість вести підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, з огляду на що, працевлаштування особи з інвалідністю, яка не може виконувати завдання підприємства, також не є правильним, а пошук нового працівника може займати певний час.

З урахуванням того, що позивачем не було надано доказів того, що відповідач ухилявся від виконання покладеного на нього Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні обов`язку по працевлаштуванню осіб з інвалідністю згідно встановленого нормативу, колегія суддів дійшла висновку про те, що, у даному випадку, ТОВ Компанія Про-Консалтінг не було порушено ст. 19 Закону, з огляду на що, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

У частині тверджень сторони відповідача щодо того, що при заповненні рядка Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність було допущено описку, оскільки вірним значенням такого рядка є 1 , колегія суддів приймає до уваги, адже вказане підтверджується матеріалами справи (наказом по підприємству, бухгалтерською звітністю тощо), а також тим, що товариство листом від 22.08.2019 повідомляло Фонд про допущену в звіті помилку. (а.с. 55-118)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг .

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для розгляду справи та порушено норми матеріального прав, що стало підставою для неправильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Про-Консалтінг про стягнення заборгованості відмовити .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко