Постанова

від 04.02.2021 по справі 640/4346/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4346/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Папір Україна до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення від 07 березня 2019 року №UA100070/2019/000026/2,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Папір Україна (далі - позивач, ТОВ Прем`єр Папір Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128; визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2019 року №UA100070/2019/000026/2; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Папір Україна суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 140 947,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості та прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128; визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2019 року №UA100070/2019/000026/2. В решті адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця Держмитслужби звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27 жовтня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підставами для відмови у митному оформленні товару стала відсутність можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що до митного оформлення позивачем не надано проформу-інвойс згідно підпункту 1 пункту ІV контракту від 14.12.2018 №14/12, по якій здійснено попередню оплату. В інвойсі від 03.01.2019 №КDCI190103 не вказано термін оплати за оцінюваний товар. З наданих документів не можливо встановити яким чином здійснюється оплата за дану поставку. Платіжне доручення від 19.12.2018 №9 не містить відміток банку. У коносаменті від 21.01.2019 №967444721 вказано в якості перевізника Zhejiang Simon International Logistics Co.Ltd, в той час як Договір з перевезення від 04.12.2018 №041218 складено з ТОВ ТГЛ Україна . Рахунок-фактура за морське перевезення вантажу від 19.02.2019 №СФ-8960 дійсний до сплати до 23.02.2019. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, до митного оформлення не надані. Страховий сертифікат від 23.01.2019 №33 є невід`ємною частиною Генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.10.2018 №800010/2701/0000269, який не надано для митного оформлення.

Також апелянт зазначає, що позивачем не забезпечено перекладу митної декларації країни відправлення.

Апелянт підкреслює, що під час розгляду поданих документів встановлено, що останні не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, у зв`язку з чим винесено оскаржувані картку відмови та рішення про коригування митної вартості товару.

Від ТОВ Прем`єр Папір Україна надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам, оскільки для перевірки надавався увесь обсяг документації, визначений обов`язковим для подання, при цьому відповідачем скорегована митна вартість товару до рівня 53 091,36 доларів США, проте вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації який саме товар використано в якості джерела інформації, які силові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які б впливали або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умов поставки, фактурної вартості, країни походження, методів визначення митної вартості, тощо.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні з 13 січня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції, 14 грудня 2018 року між ТОВ Прем`єр Папір Україна та компанією Хангжоу Фуянг Кеда Пекеджінг Фекторі укладено контракт №14/12, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець оплачує та приймає товар, а саме: сталеву рейку, на умовах FOB порт Шанхай. Додатком №1 врегульовано питання поставки партії товару у кількості 13 440 штук на суму 30 643,20 доларів США на умовах: 30% попередня оплата загальної вартості товару після отримання проформи-інвойсу та 70% попередня оплата перед відвантаженням.

Для здійснення митного оформлення товару - частини зубчастих передач: зубчаста рейка оцинкована 8х30х1005мм з кріпленням; кількість 13440 шт.; країна виробництва -CN; торгівельна марка- Keda Industry; виробник - Hangzhou Fuyang Keda Packaging Factory до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №UА100070/2019/232180 від 04.03.2019 року. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом з МД №UА100070/2019/232180 від 04.03.2019 року подані такі документи: рахунок-фактура (інвойс) KDCI190103 від 03.01.2019 року; коносамент №967444721 від 21.01.2019 року; накладна УМВС 41958885 від 26.02.2019 року; декларація про походження товару KDCI190103 від 03.01.2019 року; уніфікована митна квитанція МД-1 50017Н№0101339 від 26.02.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 1 від 09.01.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 9 від 19.12.2018 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-8960 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару TG004047 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість страхування; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) про перевезення; копія митної декларації країни відправлення.

Окрім того, декларант на вимогу митного органу надав ряд таких документів: копія проформи-інвойсу від 14.12.2018 року; копія комерційного інвойсу від 03.01.2019 року; копія платіжного доручення від 19.12.2019 року №9; копія листа ТОВ ТГЛ Україна від 05.03.2019 року; копія платіжного доручення від 20.02.2019 року №71; копія генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.10.2018 року № 800010/2701/0000269 між ТОВ ТГЛ Україна та ПРАТ Страхова компанія Уніка ; копія каталогу виробника з перекладом; копія офіційного листа від виробника від 05.03.2019 року №б/н з перекладом; копія технічного огляду товару з перекладом; копія перекладу експортної декларації країни відправлення, завірений печаткою бюро перекладів; копія звіту про оцінку майна №41 від 05 березня 2019 року, виконаний ТОВ Експертно-правове підприємство Асессор-Ем та інші документи.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100070/2019/000026/2 від 07 березня 2019 року.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською міською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00128.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 01.03.2019 року №UA125010/2019/3447 та від 02.03.2019 року №UA100030/2019/399420.

Також проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Під час здійснення Київською міською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; не забезпечено перекладу митної декларації країни відправлення.

Зазначені обставини стали передумовою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем лише зазначено про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного їх переліку. При цьому, суд зауважив що для здійснення митного оформлення поставлених товарів подано митну декларацію, в якій зазначено вартість товарів на загальну суму - 30 643,20 доларів США, яка розрахована з урахуванням вартості товарів та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 26.481142 грн. за 1 долар США.

Представником позивача надано документи, які підтверджують митну вартість товару за першим методом - щодо ціни договору, а саме: рахунок-фактура (інвойс) KDCI190103 від 03.01.2019 року; коносамент №967444721 від 21.01.2019 року, банківський платіжний документ, що стосується товару 1 від 09.01.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 9 від 19.12.2018 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги СФ-8960 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару TG004047 від 19.02.2019 року; документ, що підтверджує вартість страхування; прейскурант (прайс-лист) виробника товару, копія проформи-інвойсу від 14.12.2018 року; копія комерційного інвойсу від 03.01.2019 року; копія платіжного доручення від 19.12.2019 року №9, копія платіжного доручення від 20.02.2019 року №71; копія генерального договору добровільного страхування вантажів від 23.10.2018 року № 800010/2701/0000269 між ТОВ ТГЛ Україна та ПРАТ Страхова компанія Уніка , копія звіту про оцінку майна №41 від 05 березня 2019 року, виконаний ТОВ Експертно-правове підприємство Асессор-Ем та інші.

Окрім того, позивачем надано належним чином засвідчену копію звіту про оцінку майна (експертний висновок про вартість товарів) №41 від 05 березня 2019 року, в якому зазначено, що загальна ринкова вартість товару - сталевої рейки 8х30х1005 мм, у кількості 13 440 штук становить 30 643,20 доларів США.

В матеріалах справи, містяться платіжні доручення №1 від 09.01.2019 року та №9 від 19.12.2018 року про повну оплату за товар згідно Контракту та Додатку №1.

Вказані документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України.

Також, судом першої інстанції в частині доводів відповідача про не підтвердження позивачем витрат на транспортування зазначено, що супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 Митного кодексу України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому, правилами міжнародної торгівлі, Митного кодексу України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.

Таким чином, зазначення продавцем у вказаних специфікаціях та інвойсах ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого зазначення в специфікації та рахунку (інвойсі) числових складових таких витрат не суперечить та повністю відповідає умовам поставки FOB за правилами Інкотермс-2010, та не може трактуватись як розбіжність в поданих документах.

Також, проаналізувавши надані при митному оформленні платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає, що на наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення та картки відмови вказує також наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання до митного органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного документа, який відповідно до законодавства змінює митну декларацію.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Статтею 257 Митного Кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товар, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, зазначені положення чинного законодавства вказують на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі 826/27058/15.

З викладеного колегія суддів приходить до того висновку, що митниця має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вже зазначалося вище, позивачем надавався повний обсяг документів, які давали підстави для визначення митної вартості товару. Доводи апелянта про те, що позивачем не надано проформу-інвойс згідно підпункту 1 пункту ІV контракту від 14.12.2018 №14/12, по якій здійснено попередню оплату за товар, спростовуються матеріалами справи, у яких міститься копія проформи-інвойсу від 14.12.2018 року, яка подавалася також і до митного оформлення серед інших документів.

Окрім того, представник позивача надав за вимогою до митного органу переклад митної декларації країни відправлення, про що представник відповідача зазначав у відзиві.

Отже, в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України позивачем надано транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Встановлені судом першої інстанції, а також колегією суддів апеляційного суду фактичні обставини у цій справі вказують на те, що позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Оскаржуване рішення відповідача не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до договору та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Стосовно посилань апелянта на процесуальні порушення судом першої інстанції колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції упродовж розгляду справи належно оцінено як аргументи позивача, так і доводи відповідача, та надано їм належну і повну оцінку. Натомість апелянтом не конкретизовано які саме докази не досліджено судом першої інстанції, яким з них не надано правової оцінки. Аргументи апеляційної скарги повторюють доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, яким вже надано оцінку під час розгляду справи судом першої інстанції.

Оскільки в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, рішення від 27 жовтня 2020 року не оскаржується, колегія суддів не оцінює висновки суду першої інстанції в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко