Постанова

від 04.02.2021 по справі 916/1080/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1080/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників сторін:

від Одеської міської ради - Цвігун О.Ю.,

від Одеського національного політехнічного університету - не з`явився,

від КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації - не з`явився,

від Міністерства освіти і науки України - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2019

за позовом Одеського національного політехнічного університету

до Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства освіти і науки України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради

про визнання права постійного користування на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2019 року Одеський національний політехнічний університет (далі - Університет, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації (далі - Підприємство, відповідач) в якому просило (з врахуванням заяви про зміну предметом позову від 14.05.2019) визнати за Університетом право постійного користування земельними ділянками державної власності, які розташовані по пров. Шампанський,11 та проспект Шевченко, 1-3 в м.Одесі.

Позов обґрунтований тим, що з метою відновлення меж земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача, Університет звернувся до землевпорядної організації з метою проведення відповідних геодезичних вишукувань. Внаслідок чого було складено технічний звіт з кадастрової зйомки земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні позивача і визначено їх площі, з наступною розбивкою цієї площі по угіддям.

Також, позивач зазначив, що земельними ділянками (пров. Шампанський,11, загальною площею 2,3477 га та проспект Шевченко, 1-3, площею 0,3000 га, м. Одеса) Університет користується з моменту їх надання останньому. Форма власності на земельні ділянки - державна.

З метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо перебування вищевказаних земельних ділянок в користуванні Університету, позивач звернувся до відповідача, однак останній відмовив у державній реєстрації права користування земельною ділянкою. В якості підстав зазначено, що подані документи не відповідають вимогам та не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Додатково повідомлено, що основним ідентифікатором земельної ділянки є кадастровий номер, його відсутність позбавляє можливості внести дані щодо ділянки до Реєстру речових прав на нерухоме майно, та дає підстави вважати, що реєстрація сформованої ділянки не була проведена, відповідно, право власності та похідне від нього право постійного користування не виникли, тобто, право державної власності та право постійного користування юридично відсутні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2019 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що Університет як станом на 01.01.2002 - дату набуття Земельним кодексом України чинності, так і станом на дату вирішення судом даного спору, належить до переліку суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування із земель державної та комунальної власності. При цьому, господарський суд, приймаючи до уваги положення Земельного кодексу Української РСР, а також наявні в матеріалах справи рішення Одеської міської ради депутатів трудящих та акти про встановлення меж земельних ділянок в натурі, дійшов висновку про надання Університету земельних ділянок у користування в порядку відведення, а, отже, про передання таких ділянок у безстрокове (постійне) користування, яке відповідає праву постійного користування, закріпленому у поточній редакції Земельного кодексу України.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність в Університету законних сподівань як на здійснення користування земельною ділянкою, так і на офіційне визнання державною факту набуття позивачем права постійного користування в результаті включення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, з огляду на обставини справи, які склались між сторонами, господарський доходить висновку, що відмова відповідача від проведення державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем було доведено суду як факт виникнення права постійного користування, так і факт оспорювання та не визнання іншими особами його прав, що має наслідком неможливість засвідчення виникнення у позивача відповідного права.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , Одеська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваним рішенням суд визнав за позивачем право постійного користування несформованих земельних ділянок, які не мають кадастрових номерів і чітких граничних меж, не зареєстровані у Державному земельному кадастрі, чим порушив питання про законні права та інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради як власника вказаних земельних ділянок, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Скаржник зазначає, що міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-яким особам у власність або користування спірних земельних ділянок,1 а тому суд першої інстанції здійснив втручання у дискреційні повноваження Одеської міської ради щодо формування земельних ділянок та розпорядження ними.

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих не є юридично завершеним фактом надання земельних ділянок у користування шляхом їх відведення, не підтверджують оформлення відповідного речового права та не є правовстановлюючим документом на спірні земельні ділянки.

На думку апелянта, господарський суд, вирішуючи питання про надання землям комунальної власності статусу державних та передачу їх у постійне користування, безпідставно не залучив Одеську міську раду до участі у справі, чим порушив її права як власника земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Одеська міська рада вважає, що суд першої інстанції, не маючи відповідних повноважень фактично здійснив від імені територіальної громади м. Одеси правомочності власника земель.

Крім цього, апелянт зазначив, що Підприємство не є належним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові. На думку скаржника, Підприємство не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, щодо яких заявлено позовні вимоги про визнання право постійного користування, не оспорює та не претендує на таке право, тому не може вважатись належним відповідачем у спорі про визнання права власності користування земельними ділянками.

Разом з апеляційною скаргою, Одеською міською радою до суду були надані додаткові документи, які не були предметом розгляду в судів першої інстанції, однак враховуючи, що скаржник не приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції з підстав, які не залежали від останнього, судова колегія долучає додаткові документи до матеріалів справи.

08.12.2020 до суду від Університету надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що підставою для позовної заяви стало невизнання державним реєстратором права постійного користування земельною ділянкою державної власності, враховуючи правовстановлюючі документи. Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції не стосується та не порушує будь-яких прав, інтересів або обов`язків апелянта у зв`язку з вже існуванням у позивача права користування, яке підтверджено документами та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

21.12.2020 до суду від Міністерства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє вважає, що суд першої інстанції з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов вірних висновків та відповідно правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим просить суд відмовити міській раді в задоволенні апеляційної скарги.

19.01.2021 до суду від Університету надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що у зв`язку з проведенням реорганізації та карантинних обмежень особа, яка має представляти інтереси позивача не знаходиться на робочому місці.

Також, 19.01.2021 до суду від Одеської міської ради надійшла заява про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 19.01.2021 залучено Одеську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідача, повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 04.02.2021 та зобов`язано позивача надіслати Одеській міській раді копію позовної заяви (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) та доданих до неї документи.

01.02.2021 до суду від позивача на виконання ухвали від 19.01.2021 надійшли докази надсилання Одеській міській раді копії позовної заяви (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) та доданих до неї документів.

03.02.2021 до суду від Університету надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що у зв`язку з проведенням реорганізації та карантинних обмежень є організаційні складності в призначені особи, яка має представляти інтереси позивача під час судового засідання, тому необхідно деякий час для вирішення зазначеного питання.

З`ясувавши думку представника Одеської міської ради, що вказаного клопотання, судова колегія відмовила у його задоволенні, оскільки останнє не обґрунтоване та не підтверджено жодними належними доказами.

Представники КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації та Міністерства освіти і науки України в судове засідання 04.02.2021 не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. ст. 42, 46 ГПК України, не скористались.

Проте, така неявка представника сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представників Одеського національного політехнічного університету, КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації, Міністерства освіти і науки України.

В судовому засіданні 04.02.2021 представник Одеської міської ради надала пояснення, в яких підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню, рішення суду першої інстанції - скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.1959 року на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 45 Про закріплення земельних ділянок в зв`язку з передачею будівель і про відведення земельних ділянок під будівництво державним організаціям Одеському політехнічному інституту було відведено 2 земельні ділянки площею до 3,37 га по Ново-Аркадійській дорозі, 1 (нині пр-т Шевченка), та площею 2,03 га по Ново-Аркадійській дорозі, 5 з виходом на Ботанічну вулицю №6а (нині пр-т Гагарина), з усіма будівлями, які були передані інституту (т. 1, а.с. 25-27).

09.03.1959 представником Управління головного архітектора міста було складено акт про відведення Політехнічному інституту в натурі земельної ділянки загальною площею 69005 кв. м., яка розташована у Приморському районі міста Одеси по вул. Ново-Аркадійській, 1-5. Межі земельної ділянки були закріплені в натурі геодезичними знаками та передані представнику Політехнічного інституту. Акт про відведення земельної ділянки в натурі був складений на підставі рішення виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 22.01.1959 № 45 (т. 1,а.с. 22).

21.03.1961 рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 181 Про відведення Одеському політехнічному інституту додатково земельної ділянки по Ново-Аркадійській дорозі інституту було відведено земельну ділянку площею до 0,7 га (т.1, а.с. 24).

27.08.1965 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 632 Про відведення Політехнічному інституту та Одеському військовому округу земельних ділянок під будівництво було відведено Політехнічному інституту земельну ділянку площею до 4,0 га по 1-му Артилерійському провулку (нині вул. М. Говорова). Крім того, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №239 від 04.04.1968 Політехнічному інституту було відведено додаткову земельну ділянку площею до 0,3 га в районі 1-го Артилерійського провулку та парку імені Леніна (т. 1, а.с. 28-31).

24.11.1969 представником Управління головного архітектора міста на підставі рішення виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 04.04.1968 № 239 було складено акт про відведення у користування Одеському політехнічному університету в натурі земельної ділянки загальною площею 5 229 кв. м., яка розташована в районі 1-го Артилерійського провулка і парку ім. Леніна (т.1 ,а.с. 23).

15.04.2009 виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво САС №629317 про право власності на нежитлові будівлі та споруди Університету, яким посвідчується, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 1-3, в цілому, дійсно належить державі Україна в особі Міністерства освіти і науки Україна, на праві державної власності. Загальна площа будівель складає 92 911,0 кв.м. (т.1, а.с. 111).

20.10.2011 виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на будівлю спортивного комплексу Університету САЕ №5360, яким посвідчується, що об`єкт, який розташований за адресою м. Одеса, пров. Шампанський, 11 дійсно належить державі Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на праві державної власності. Об`єкт в цілому складається з будівлі літ. А , загальною площею 7804,9 кв. м., відображеної у технічному паспорті від 21.02.2008 (т.1, а.с. 110).

Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради №424 від 28.12.2018 первинні документи на землекористування за адресою м. Одеса, провулок Шампанський, 11 в архіві Управління були втрачені. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради трудящих № 632 від 27.08.1965 земельна ділянка площею 30 600 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, 1-й Артилерійський провулок, була відведена Політехнічному університету.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Геодезична компанія було розроблено технічний звіт з кадастрової зйомки земельних ділянок Університету у 2019 році, які розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченко, 1-3 та провулок Шампанський, 11, відповідно до якого було встановлено, що площа земельної ділянки за адресою: м. Одеса, пр.-т Шевченко, 1-3, за фактичним користуванням складає 0,3000 га., та використовуються за цільовим призначенням: Секція В 02.07 для іншої житлової забудови. Площа земельних ділянок Університету по пров. Шампанський, 11, за фактичним користуванням: ділянка 1 - 1,1949 га (фактичне цільове використання: секція Е 07.02 для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту), ділянка 2 - 1,1528 га. (фактичне цільове використання: секція В 02.07 для іншої житлової забудови) (т. 1, а.с. 34-60).

Як стверджує позивач, з метою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо перебування у користуванні Університету спірних земельних ділянок, позивачем було подано до КП Регіональне бюро державної реєстрації заяву про проведення державної реєстрації прав.

29.01.2019 державним реєстратором КП Регіональне бюро державної реєстрації було відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку з відсутністю кадастрових номерів, документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, в рішенні № 45264834 від 29.01.2019 державним реєстратором було вказано, що рішеннями виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих від 21.03.1961 №181, від 22.01.1959 №45 лише закріплено дві земельні ділянки за Університетом та зобов`язано Управління Головного архітектора міста оформити відводи цих земельних ділянок у безстрокове користування. Проте, зазначені документи не є документами, на підставі яких може бути зареєстровано ані право власності, ані право постійного користування.

В рішенні №45288213 від 29.01.2019 державним реєстратором було вказано, що з рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих від 04.04.1963 № 239 вбачається, що ним лише відведено земельну ділянку площею 0,3 га, а згідно рішення виконкому ОМР депутатів трудящих від 27.08.1965 №632 відведено земельну ділянку площею до 4,0 га та зобов`язано головного архітектора міста оформити відвід вказаної земельної ділянки (т.1, а.с. 32-33).

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та, органи державної влади.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, заклади освіти незалежно від форми власності (п. п. а , ґ , ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України ).

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок державної або комунальної власності юридичним особам урегульований у ст. 123 Земельного кодексу України, якою встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських, селищних, сільських рад, як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З огляду на зазначене, передача земельної ділянки комунальної власності у постійне користування відноситься до виключної компетенції Одеської міської ради, як органу місцевого самоврядування і власника земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що разом з апеляційною скаргою Одеською міською радою було надано до суду лист (клопотання) Університета від 23.01.2015 №125/09-05 до Одеського міського голови, в якому позивач для експлуатації та обслуговування студентського містечка, просив надати дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, орієнтованою площею 5,7651 га (серед яких будівля спортивного комплексу (0,5229 га), пров. Шампанський,11), які розташовані в Приморському районі м. Одеси.

Розглянувши клопотання Університету, рішенням Одеської міської ради 000333 (проект) було вирішено надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 5,7651 га, серед яких, пров. Шампанський,11, для експлуатації та обслуговування будівель закладів освіти.

22.07.2016 за №4650-з/вих Юридичним департаментом Одеської міської ради були зроблені зауваження до вищевказаного проекту рішення Одеської міської ради, в яких зазначено, що до проекту рішення ОМР необхідно додати документи, що підтверджують реєстрацію права оперативного управління Університету майном, що розташовано на зазначеній земельній ділянці.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач усунув виявлені недоліки та надав на розгляд міської ради повний пакет необхідних документів.

Разом з тим позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що Університет звертався до міської ради з клопотання про передачу позивачу у постійне користування спірних земельних ділянок та прийняття Одеською міською радою відповідних рішень.

Однак, в порушення визначеної законодавством процедури визнання права постійного користування земельними ділянками, Університет звернувся до суду з відповідним позовом, тобто позивач фактично просить суд вирішити питання, яке віднесене до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, а саме Одеської міської ради, не довівши при цьому порушення свого права, яке можна відновити у зазначений ним спосіб.

Крім цього, судова колегія зазначає, що рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.01.1959 року № 45, від 21.03.1961 № 181, від 27.08.1965 №, на які посилається позивач, Університету було лише відведені спірні земельні ділянки, при цьому, у жодному з рішень не зазначено, що земельні ділянки відведені позивачу на праві постійного користування . З моменту вказаних рішень протягом всього періоду, у тому числі відповідно до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, позивачем не оформлене права постійного користування на спірні земельні ділянки, хоча Університет підтверджує та інші сторони не спростовують, що з 60-х років позивач відкрито і сумлінно користується спірними земельними ділянками.

Так, аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду.

Відтак, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Вказане зумовлює відмову у задоволенні позову щодо визнання за позивачем права постійного користування спірними земельними ділянками.

Проте, задовольняючи позов у даній справі, суд першої інстанції порушив права та законні інтереси Одеської міської ради та не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.12.2018 у справі № 372/5635/13-ц (провадження (14-122цс18), відповідно до якої суд не може підміняти собою інші органи, уповноважені законом вирішувати питання оформлення прав землекористування.

Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №496/2866/16-ц та постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №916/1117/18 та від 05.08.2019 у справі №920/691/18.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що КП Новоселівська сільська рада Регіональне бюро державної реєстрації є неналежним відповідачем, судова колегія зазначає наступне.

Позивач заявив вимогу до КП Новоселівська сільська рада Регіональне бюро державної реєстрації . Суд першої інстанції вважав останнього належним відповідачем. Натомість апелянт зазначає, що КП Новоселівська сільська рада Регіональне бюро державної реєстрації є неналежним відповідачем у цій справі.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно відповідача в цій справі, з огляду на таке.

Відповідно до положень ГПК, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорювала його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у господарській справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Однак, відповідач, відмовивши у державній реєстрації права постійного користування земельними ділянкам, не оспорював саме право позивача, а лише вказав , що подані документи не відповідають вимогам та не надають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

З матеріалів справи вбачається, що КП Новоселівська сільська рада Регіональне бюро державної реєстрації не перебуває з позивачем правовідносинах щодо здійснення ним володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, щодо яких заявлено позовні вимоги про визнання права постійного користування, не оспорює та не претендує на таке право, тому не може вважатися належним відповідачем у спорі про визнання права постійного користування земельними ділянками. Державна реєстрація не є способом набуття права постійного користування, вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення відповідного речового права.

Натомість, як було встановлено судовою колегіє, що визнати право постійного користування земельними ділянками законодавством віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, тобто Одеської міської ради, а не КП Новоселівська сільська рада Регіональне бюро державної реєстрації .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18).

Отже, з огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковими, оскільки визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (п. 31, постанови ВП Верховного Суду від 13.10.2020, справа №640/22013/18).

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Університету не підлягають задоволенню, оскільки по-перше у суду відсутні повноваження визнавати право постійного користування земельними ділянками, оскільки таке право належить до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а по-друге, позов пред`явлено до неналежного відповідача.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до хибних та помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2019, як прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати у справі покладаються на Одеський національний політехнічний університет .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 288 ГПК України,

апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2019 - скасувати, у задоволенні позову Одеського національного політехнічного університету - відмовити.

Стягнути з Одеського національного політехнічного університету на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір за подану та розглянуту апеляційну скаргу в розмірі 8 644,50 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.02.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.