Ухвала

від 28.01.2021 по справі 369/1086/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1086/21

Провадження №1-кс/369/297/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , вивчивши клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12021115200000087, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду звернувся прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні за №12021115200000087, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання приходить до висновку про необхідність повернення даного клопотання прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Згідно вимог ч. 5ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Однак, зазначених вимог закону прокурор, який подав клопотання про арешт майна, не дотримався, так як з матеріалів клопотання вбачається, що прокурор просить накласти арешт на монтажні ліса у кількості 2 шт. та складові деталі 2-х сушарок для деревини GIPER 75/F/4-9/С2/Т/V (код за ДК 016:2010: 28.99.31-30.00, код УКТ ЗЕД: 8419320000), які були перевезені та наразі знаходяться за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна, 5-Д (кадастровий номер земельної ділянки 3222410300:02:009:0040) відповідно до договору поставки № СК-10/0719 від 01 липня 2019 року, проте в матеріалах клопотання відсутня будь-яка інформація про проведення огляду за вказаною вище адресою чи підтвердження того, що слідчий звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області із клопотанням щодо надання дозволу для проведення огляду за вказаною вище адресою.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

На підставі вище наведеного слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків, надавши для цього строк протягом 72 годин з моменту отримання копії цієї ухвали оскільки зазначене клопотання про арешт майна подано без додержання вимогст. 171 КПК України.

При повторному зверненні з клопотанням про арешт майна прокурору необхідно усунути вказані недоліки, та навести необхідне обґрунтування такого арешту.

Слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити прокурору право звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, відповідно до вимог ст. 171 КПК України у встановленому порядку.

На підставі викладеного і керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12021115200000087,за ознакамикримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.2ст.190КК України повернути для усунення недоліків, що зазначені у цій ухвалі протягом сімдесят двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1