Ухвала

від 04.02.2021 по справі 760/2514/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №760/2514/21

Провадження №1-кс/760/889/21

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про арешт

04лютого 2021року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

представника власника майна про арешт на яке ставиться питання: адвоката

ОСОБА_4 (ордер від 03.02.2021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_3 про накладення арештуна майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12021100090000166 від 22.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 325 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

01.02.2021 до Солом`янського районного суду надійшло вказане клопотання в якому ставиться питання про арешт майна.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 01.02.2021 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 . Клопотання фактично передано слідчому судді по реєстру 01.02.2021 о 17 год 59 хв.

У вказані клопотанні прокурор просить: накласти арешт на майно вилучене 22.01.2021 в ході проведення обшуку приміщення кафе-бару «Блок 47» за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 47, орендарем якого являється ТОВ "Брейкін Бар» (код ЄДРПОУ 40079144), а саме:

-монітор серійний номер 612СО14679;

-системний блок Gjc 00581 серійний номер НОМЕР_1 ;

-торгову касу серійний номер НОМЕР_2 ;

-ноутбук «Asus» (без акомуляторної батареї) модель U31s, U31SG- RX030V;

-чековий (фіскальний) апарат «міні/фп56».

В обґрунтування клопотання вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.01.2021 близько 22:15 годин за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа порушила привила відповідних нормативних актів, створюючи небезпеку для поширення інфекційних захворювань, а саме організувала відпочинок 40 осіб в приміщенні кафе-бару «Блок 47», належного ТОВ «Брейкін Бар» (код ЄДРПОУ 40079144).

22.01.2021 слідчим відділом Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021100090000166 від 22.01.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 325 КК України (порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним та масовим отруєнням).

В клопотання зазначається, що 22.01.2021 допитана в якості свідка ОСОБА_5 виявлена працівниками поліції в приміщенні кафе-бару "Блок 47", показала, що 22.01.2021 приблизно о 20:30 годині, вона прийшла до вказаного закладу на дискотеку про яку дізналась з мережі «Інстаграм». Вказаний розважальний захід був «закритого» типу тому остання завчасно зареєструвалась мережі «Інстаграм» на сторінці даного закладу. Крім цього, зазначила, що зайшовши до вказано закладу в приміщенні знаходилось близько 50 відвідувачів, без захисних медичних масок, які під гучну музику розважались та вживали спиртні напої. За вхід до вказаного закладу остання заплатила кошти у розмірі 150 гривень.

22.01.2021 допитана в якості свідка ОСОБА_6 виявлена працівниками поліції в приміщенні кафе-бару "Блок 47", показала, що 22.01.2021 приблизно о 20:30 годині, прийшла до закладу "Блок 47", про який дізналась з мережі Інтернет. Про те, що даний заклад порушує правила карантину не знала.

22.01.2021 допитана в якості свідка ОСОБА_7 виявлена працівниками поліції в приміщенні кафе-бару "Блок 47", показала, що 22.01.2021 приблизно о 21:00 годині, завітала до вказаного закладу «закритого» типу, попередньо зареєструвавшись мережі «Інстаграм». За прохід на вечірку остання сплатила грошові кошті в сумі 100 гривень. В приміщенні закладу гучно грала музика, відвідувачі танцювали, розважались та вживали алкогольні напої.

22.01.2021 допитана в якості свідка ОСОБА_8 виявлена працівниками поліції в приміщенні кафе-бару "Блок 47", показала, що приблизно 22.01.2021 приблизно о 20:00 годині, вона разом із знайомим, прийшла до вказаного закладу на вечірку. У вказаному закладі знаходились інші відвідувачі, гучно грала музика, був наявний «діджей» та здійснювався продаж алкогольних напоїв.

Прокурор зазначає, що у зв`язку із викладеним, з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення відшукання знаряддя кримінального правопорушення, 22.01.2021 старшим слідчим слідчого відділу Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 у порядку ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), проведено обшук приміщення кафе-бару "Блок 47" за адресою: АДРЕСА_1 , орендарем якого являється ТОВ "Брейкін Бар" (код ЄДРПОУ 40079144), в ході якого, виявлено та вилучено наступне:

-монітор серійний номер 612С014679;

-системний блок Gjc 00581 серійний номер НОМЕР_1 ;

-принтер «pos thermal recespt printer» серійний номер НОМЕР_3 ;

-принтер «міні-фп54» серійний номер НОМЕР_4 ;

-торгова каса серійний номер НОМЕР_2 ;

-п`ять пляшок алкогольних напоїв;

-ноутбук «Asus» (без акумуляторної батареї) модель U31s, U31SG- RX030V;

-два підсилювачі звуку;

-чековий (фіскальний) апарат «міні/фп56».

При цьому прокурор вказує, що зазначені речі визнано речовимдоказом у кримінальному провадженні № 12021100090000166 від 22.01.2021, про що 22.01.2021 винесена постанова слідчим слідчого відділу про визнання речовим доказом.

В клопотанні стверджується, що враховуючи вже зібрану сукупність матеріалів, в ході проведення досудового розслідування, у органу досудового розслідування виникла необхідність з метоюпроведення експертнихдосліджень в накладенні арешту на майно, вилучене 22.01.2021 в ході обшуку приміщення кафе-бару "Блок 47" за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: монітор серійний номер 612С014679; системний блок Gjc 00581 серійний номер НОМЕР_1 ; торгова каса серійний номер НОМЕР_2 ; ноутбук «Asus» (без акомуляторної батареї) модель U31s, U31SG-RX030V; чековий (фіскальний) апарат «міні/фп56».

При цьому прокурор наголошує, що зазначене вилучене майно, має значення речового доказу в рамках даного кримінального провадження, незастосування арешту на вказане майно перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що воно може бути приховане, відчужене. Зазначені речі, самостійно та в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами мають суттєве значення для з`ясування обставин вчинення злочину, встановлення осіб причетних до його вчинення, а тому орган досудового розслідування звертається до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про їх арешт.

Враховуючи викладене, зазначаючи, що відповідні речі, самостійно та в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами мають суттєве значення для з`ясування обставин вчинення злочину, встановлення осіб причетних до його вчинення, а орган досудового розслідування звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про їх арешт.

До клопотання додані копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Про дату, час та місце судового засідання прокурора, який підписав відповідне клопотання, та власника майна повідомлено належним чином (що підтверджується телефонограмами суду від 02.02.2021, 03.02.2021 та розпискою від 03.02.2021).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізнішедвох днівз дняйого надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У судове засідання заявились прокурор та адвокат власника майна, про накладення арешту на яке ставиться питання.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у судовому засіданні здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, зазначивши, що майно було вилучено під час обшуку здійсненого 22.01.2021, який наразі легалізовано ухвалою слідчого судді від 03.02.2021, однак тексту такої ухвали ще немає.

Крім того прокурором у судовому засіданні надано додаткові пояснення згідно яких обшук проводився в ніч з 22 (п`ятниця) на 23 (субота) січня 2021 року. Первинно клопотання про арешт вилученого майна була подана 25 січня 2021 року (понеділок), проте ухвалою від 26.01.2021 первинне клопотання про арешт було повернуто прокурору з встановленням строку для усунення недоліків 72 години. Прокурор зазначив, що прокуратурою ухвала від 26.01.2021 була отримана 01.02.2021 і в цей же день було усунуто визначені в ній недоліки та внесено клопотання, яке є предметом розгляду. Враховуючи наведене та вимоги ч. 5 ст. 172 КПК України прокурор просив поновити строк для внесення відповідного подання.

Адвокат власника майна, про накладення арешту на яке ставиться питання, проти клопотання заперечувала. Зокрема, наголошувала, що відповідне майно підлягає поверненню, оскільки пропущено строк подання клопотання про арешт такого майна. після вилучення. У судовому засіданні надала свої письмові заперечення, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом п.п. 1, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Главою 10 розділу ІІ КПК України визначено заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування. Згідно зі ст. 131 цього Кодексу одним із таких заходів, що застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження, є арешт майна.

За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 10 ст. 170 КПК передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому ч. 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2ст.173КПК Українипередбачено,що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використаннямайна якдоказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеженняправа власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому у ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2ст. 167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 5ст. 171 КПКклопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Системний аналізуказаних нормдає підставидля висновкупро те,що поновленнястроку наподання клопотанняпро арешттимчасово вилученогомайна кримінальнимпроцесуальним законодавствомне передбачено,оскільки зазмістом ч.5ст.171 КПК Україниклопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. По суті пропуск такого строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, враховуючи, що спеціальними нормами, якими регламентовано саме порядок розгляду питання про вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна (глава 17 КПК України), поновлення строку не допускається, слідчий суддя вважає, що пропущений строкзвернення до суду, що відповідно охоплює і проміжок часу, протягом якого клопотання повторно направлено до слідчого судді після повернення слідчим суддею, поновленню не підлягає.

При цьому слідчий суддя враховує, що як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень ухвала від 26.01.2021 була оприлюднена в реєстрі 27.01.2021.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку ЄСПЛ застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись простан відомого їмсудового провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України»).

Подавши відповідне клопотання 25.01.2021 прокурор, будучі обізнаним, що в силу норм КПК України термін для його розгляду встановлено у 2 дні, на думку слідчого судді мав можливість вчинити дії щодо з`ясування результатів розгляду відповідного клопотання раніше за визначену прокурором дату отримання ухвали (01.02.2021).

Свідоме невчинення таких дій з боку органів обвинувачення не має негативно впливати на права осіб, щодо яких вносять клопотання, та не може трактуватись слідчим суддею на користь органу обвинувачення.

При цьому суд враховує, що за змістом положень КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судовогозахисту праві законнихінтересів учасниківкримінального провадження під час досудового розслідування.

Разом з тим, згідно з ст.ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею ст.41Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Згідно із ч. 5 цієї статті кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу до Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своі?м маи?ном. Ніхто не може бути позбавлении? свого маи?на, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу до Конвенціі? є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскаціі?, експропріаціі? та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своі?м маи?ном.

Європейський суд з прав людини у своі?х рішеннях нагадує: незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєі? власності, позбавлення останньоі?, навіть якщо воно має законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті першої Протоколу, якщо не була дотримана розумна пропорціи?ністьміж втручанняму права фізичноі?чи юридичноі? особи та інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення статті першої Протоколу и? у випадку, коли наявнии? істотнии? дисбаланс між тягарем, якии? довелося понести приватніи? особі, та цілями щодо інтересів суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу відсвавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» від

10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.Необхідність досягненнятакого балансувідображена вцілому вструктурі статті1Першого протоколудо Конвенції.Необхідного балансуне вдастьсядосягти,якщо навідповідну особубуде покладено індивідуальнийта надмірнийтягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддяповинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність іспівмірність обмеженняправа власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При цьому вимогистатті 1Першого протоколу до Конвенції зводяться до того, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу цієї статті надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтямКонвенції(рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, як вже зазначалось, накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися втому,що майно відповідаєкритеріям зазначениму ст.98КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використаннямайна якдоказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того вбачається, що у кримінальному провадженні наразі не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Надані матеріали клопотання не є достатніми для вжиття такого виду обмеження як арешт майна на даній стадії кримінального провадження.

В порушення вимог п. 1 ч. 2ст. 171 КПК Українине зазначено конкретні підстави та мету арешту вилученого майна, а тільки формально вказано, що вилучене майно має доказове значення, не зазначено які конкретні ризики існують, із посиланням на відповідні обставини, у разі не застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Враховуючи наведене та вимоги законодавства, що регулють питання відносно тимчасово вилученого майна та його арешту, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для арешту майна та відмову у задоволенні клопотання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бутиоскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема про арешт майна або відмову у ньому.

Керуючись ст.ст. 94, 170-173, 309, 310, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_3 про накладення арештуна майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100090000166 від 22.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 325 Кримінального кодексу України.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1