Постанова

від 26.01.2021 по справі 1704/297/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року

м. Рівне

Справа № 1704/297/12

Провадження № 22-ц/4815/159/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

особа, чиї дії оскаржуються - Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області

Таранко Дмитра Вікторович

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича на ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року у складі судді Фехи Т. С., постановлене в смт. Демидівка Рівненської області, повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Нечипорук Інну Сергіївну в його інтересах) звернувся до суду з скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича. В обґрунтування скарги зазначав, що 18 лютого 2020 року він звернувся до ЦНАП Володимир-Волинської міської ради Волинської області з запитом про надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і цього ж дня дізнався, що земельна ділянка, кадастровий номер 0725784604:04:001:0028, що належала йому на праві приватної власності, вибула з його володіння: 24 червня 2019 року була відчужена з торгів приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д. В.. 03 березня 2020 року ОСОБА_1 з особистих питань виїхав до Республіки Польща, звідки у зв`язку із запровадженими карантинними заходами, пов`язаними із коронавірусною інфекцією, повернувся до України лише 02 липня 2020 року, що підтверджується відміткою у його паспорті для виїзду за кордон. 23 липня 2020 року ОСОБА_1 уклав із адвокатом Нечипорук І. С. договір про надання правничої допомоги та здійснення представництва. 27 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нечипорук І. С. ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 55920199. 28 липня 2020 року адвокатом Нечипорук І. С. було підготовлено звіт за результатами виконання доручень ОСОБА_1 із вказівкою на виявлені порушення приватного виконавця Таранка Д. В., допущені при здійсненні ним виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55920199. Із звітом адвоката Сидорко І. В. ознайомився 29 липня 2020 року, про що свідчить його підпис на звіті. Лише після отримання звіту адвоката Нечипорук І. С. та фотокопій матеріалів виконавчого провадження № 55920199, ОСОБА_1 дізнався про виконавчі дії, що вчинялись приватним виконавцем Таранком Д. В. з метою виконання виконавчого листа Демидівського районного суду Рівненської області № 1704/297/12 від 9 лютого 2018 року. Просив суд визнати поважними причини пропуску ним строку на оскарження дій та рішення приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В., поновити строк на оскарження дій та рішень приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. та визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження № 55920199, а також визнати недійсним та скасувати звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2165 га (кадастровий номер 0725784604:04:001:0028), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні пропущенного строку звернення до суду з скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича щодо опису та арешту майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 55920199, а саму скаргу на рішення приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована належними та достовірними доказами на підтвердження того, що скаржник ОСОБА_1 про реалізацію належної йому земельної ділянки в межах виконавчого провадження № 55920199 знав та мав можливість дізнатися на час звернення до Міністерства юстиції України з заявою від 25 лютого 2020 року, а оскаржувана ОСОБА_1 постанова приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) надсилалась йому 26 липня 2018 року, повідомлення про вартість описаної та арештованої земельної ділянки - 17 квітня 2019 року, однак із заявою про оскарження дій приватного виконавця скаржник звернувся лише 10 серпня 2020 року, тобто після закінчення строку, визначеного ст. 449 ЦПК України, при цьому не навівши жодних поважних причин пропуску звернення до суду у зазначені в цій статті строки.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування фактичних обставин справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Матвіїв Вадим Миколайович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував за кордоном з 03 квітня 2018 року по 12 червня 2018 року, з 07 серпня 2019 року по 30 листопада 2019 року, а також з 03 березня 2020 по 02 липня 2020 року. Разом з тим, скаржник 25 лютого 2020 року звертався до Міністерства юстиції України та просив надати правову оцінку діям приватного виконавця Таранка Д. В. щодо реалізації з прилюдних торгів земельної ділянки в межах виконавчого провадження. При цьому вважає, що судом також надано помилкову оцінка щодо вручення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки на поштовому повідомленні немає відмітки про те, що лист вручений особисто ОСОБА_1 , та підпис на ньому належить не ОСОБА_1 , а будь-яких інших осіб на отримання поштової кореспонденції останній не уповноважував. Вказує, що в матеріалах виконавчого провадження наявні акти приватного виконавця від 28.12.18 тата від 24.07 2019 року, у яких зафіксовано, що приватний виконавець Таранко Д. В. здійснював виїзди за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена у виконавчому листі як адреса боржника, однак за цією адресою боржника не було. При цьому, приватний виконавець не звернувся з відповідним запитом до реєстру територіальної громади для встановлення адреси проживання скаржника. Вказує на порушення місцевим судом процесуальних норм, зокрема, не вирішено питання про поновлення строку на оскарження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. перебуває виконавчий лист Демидівського районного суду Рівненської області № 1704/297/12 від 09 лютого 2018 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. від 02 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55920199.

Згідно матеріалів виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження № 55920199 надсилалась боржнику ОСОБА_1 та була ним отримана 13 березня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302005822034 (а.с. 249).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В силу вимог ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положення ч. 1, ч. 2 ст. 449 ЦПК України визначають, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Звертаючись до суду із цією скаргою 10 серпня 2020 року (згідно поштового штемпеля на конверті), представник скаржника ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д .В., а також визнати протиправною та скасувати постанову від 12 липня 2018 року про опис та арешт майна (коштів) боржника в рамках виконавчого провадження № 55920199, на та підтвердження таких вимог зазначав, що про порушення свого права та прийняття приватним виконавцем оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався 29 липня 2020 року, коли ознайомився із звітом адвоката.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Як встановлено судом, постанова приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 липня 2018 року надсилалася приватним виконавцем боржникові у виконавчому провадженні ОСОБА_1 (а.с. 186-188). Також ОСОБА_1 приватним виконавцем надсилалось повідомлення про вартість описаної та арештованої земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2165 га (кадастровий номер 0725784604:04:001:0028), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 142).

Скаржник зазначає причинами пропуску строку, передбаченого ст. 449 ЦПК України своє перебування за межами України.

Дійсно, згідно паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 15, 16), ОСОБА_1 перебував за кордоном у 2018 році - з 03 квітня по 12 червня 2018 року, у 2019 році - з 07 серпня по 30 листопада 2019 року.

Поряд із цим, судом встановлено, що 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звертався до Міністерства юстиції України із заявою про наданням правової оцінки діям приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д.В. щодо реалізації з прилюдних торгів земельної ділянки, кадастровий номер 0725784604:04:001:0028.

З приводу реалізації з прилюдних торгів земельної ділянки, кадастровий номер 0725784604:04:001:0028 ОСОБА_1 також звертався в поліцію.

Наведені обставини безспірно вказують на те, що порушення своїх прав, зокрема, в частині реалізації належної йому земельної ділянки в межах виконавчого провадження № 55920199, ОСОБА_1 щонайпізніше дізнався на час звернення із заявою до Міністерства юстиції України - 25 лютого 20202 року, а тому, викладені у апеляційній скарзі доводи про те, що про порушення свого права він дізнався 29 липня 2020 року - після ознайомлення із звітом адвоката, є необґрунтованими та судом відхиляються.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 з скаргою на дії та рішення приватного виконавця щодо опису та арешту майна (коштів) від 12 липня 2018 року та складення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 0725784604:04:001:0028) звернувся 10 серпня 2020 року, тобто після закінчення строку, визначеного ст. 449 ЦПК України.

Суд також враховує, що оскаржувана постанова приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) надсилалась ОСОБА_1 26 липня 2018 року, а повідомлення про вартість описаної та арештованої земельної ділянки - 17 квітня 2019 року (а.с. 142, 185). Доводи апеляційної скарги пр те, що зазначені докумепнти ОСОБА_1 не отримував, і підпис на поштовому повідомленні про отримання належить іншій особі, судом оцінюються критично, як такі, що не підтверджені належними доказами.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з скаргою на дії та рішення приватного виконавця, оскільки причини для поновлення строку звернення до суду є неповажними.

Європейський суд з прав людини визначає, що право на звернення до суду не є абсолютним та у передбачених національним законодавством випадках може бути обмежене, в тому числі, встановленими строками звернення до суду.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа Олександр Шевченко проти України 26 квітня 2007 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до переконання, що зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження дій приватного виконавця є неповажними, його доводи про їх поважність спростовані встановленими обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим у задоволенні скарги в частині поновлення строку на оскарження дій та рішень приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. слід відмовити, а в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження № 55920199, а також визнання недійсним та скасування звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2165 га (кадастровий номер 0725784604:04:001:0028), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , слід залишити без розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Демидівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 рокузалишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Гордійчук С. О.