Рішення

від 29.01.2021 по справі 908/3032/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/166/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2021 справа № 908/3032/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/3032/20

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсервіс 2019» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26, кв. 198)

про стягнення 12149,52 грн.,

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсервіс 2019» 12149,52 грн., які складаються з 4162,02 грн. пені та 7987,50 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором №115(5)20УК від 01.04.2020 (підписаний сторонами 16.04.2020).

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки продукції № 115(5)20УК від 01.04.2020 щодо дотримання обумовлених договором строків поставки, що є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді пені та штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 530, 549, 551, 611, 655, 712 ЦК України та статті 230, 231, 265 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 справу № 908/3032/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3032/20; присвоєно справі номер провадження 18/166/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 23.12.2020. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Позивач повідомлений про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 04.12.2020 (за адресою відокремленого підрозділу).

Відповідач не отримав копію ухвали суду від 30.11.2020 про відкриття провадження у справі. Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка надіслана відповідачу 01.12.2020, повернута поштовою установою з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Ухвала надсилалася відповідачу за адресою, зазначеною в позові та за місцезнаходженням, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (які збігаються): 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26, кв. 198.

Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 30.11.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 30.12.2020 та закінчити 29.01.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 29.01.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсервіс 2019» (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупцем, відповідачем у справі) 01.04.2020 укладений договір поставки продукції № 115(6)20УК/53-121-11-20-09267 (дата підписання договору відповідачем 16.04.2020) (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно специфікації (перелік у наведеній в зазначеному пункті договору таблиці).

Строк поставки товару: квітень - травень 2020 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість товару, що поставляється, складає 240830,60 грн., крім того ПДВ 20%: 48166,12 грн., загальна вартість договору складає 288996,72 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі сум ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК випадках та порядку.

За визначенням пунктів 4.1-4.3 Договору, поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» , вул. Промислова, 133, (склад). Поставка товару відбувається в строк згідно з п. 1.2. Товар, що поставляється повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна, б) документ з якості, згідно п. 2.1 - оригінал або копія завірена Постачальником; в) рахунок-фактура.

За визначенням п. 7.2 Договору, за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 9.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору поставлено позивачу передбачений договором товар на загальну суму 288996,70 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000003 від 28.05.2020 на суму 17490,00 грн.;

- № РН-0000005 від 02.07.2020 на суму 91774,32 грн.;

- № РН-0000006 від 30.07.2020 на суму 14988,00 грн.;

- № РН-0000007 від 30.07.2020 на суму 7334,40 грн.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Як зазначає у позові позивач, зобов`язання з поставки товару відповідачем виконано, але з простроченням визначеного договором строку: 02.07.2020 поставлено товар з простроченням на 31 к/дн на суму 91774,32 грн., 30.07.2020 поставлено товар з простроченням на 59 к/дн на суму 22332,40 грн.

На адресу відповідача направлялись претензії № 28-22/17153 від 11.08.220 та № 128-03/20191 від 18.09.2020 (повторна) про сплату 12149,52 грн. штрафних (господарських) санкцій. Вручення повторної претензії відповідачу 05.10.2020 підтверджується Витягом з офіційного сайту Укрпошти.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором щодо дотримання визначених договором строків поставки та несплата нарахованих у зв`язку з допущеним ним порушенням пені та штрафу стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 1.2 Договору визначено строки поставки товару: квітень - травень 2020 року, отже, граничний термін поставки товару - 31.05.2020, включно.

Матеріали справи свідчать що частина товару поставлена відповідачем з порушенням встановленого договором терміну, а саме, за видатковою накладною від 02.07.2020 на суму 91774,32 грн. з простроченням на 31 к/дн, за видатковими накладними від 30.07.2020 на загальну суму 22332,40 грн. на 59 к/дн.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.2 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення зобов`язання - строків поставки товару, у вигляді пені із визначенням відсоткового співвідношення від вартості товару по якому допущено прострочення виконання: 0,1% за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.

Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за період з 01.06.2020 по 01.07.2020 (31 к/дн прострочення, без урахування дня поставки) за поставкою від 02.07.2020 та за період з 01.06.2020 по 29.07.2020 (59 к/дн прострочення, без урахування дня поставки) за поставкою від 30.07.2020.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, виходячи з встановленої судом суму вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок позивача правильним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі 4162,02 грн.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7987,520 грн. штрафу за допущене прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.2 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 7987,50 грн. штрафу, виходячи з вартості товару, по якому допущене прострочення (91774,32 грн. х 7%; 22322,40 х 7%).

Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання ним строків поставки товару або наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Снабсервіс 2019» 4162,02 грн. пені та 7987,50 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Снабсервіс 2019» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26, кв. 198; ідентифікаційний код 42761313) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) 4162,02 грн. (чотири тисячі сто шістдесят дві грн. 02 коп.) пені, 7987,50 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 50 коп.) штрафу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 03.02.2021.

Суддя В.В. Левкут