Рішення

від 28.01.2021 по справі 910/15947/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

28.01.2021Справа № 910/15947/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15947/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфапром Плюс (код 40098214; 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12/213)

до Державного підприємства Національна компанія енергогенеруюча компанія Енергоатом (код 24584661; 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3)

про стягнення заборгованості у розмірі 590 517,77 грн.

за участю представників:

позивача: Куприянський Б.О., довіреність № 20/1009-3 від 09.10.20;

відповідача: Мариніч Н.В., довіреність № б/н від 02.09.19

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Альфапром Плюс (далі - Товариство) до Державного підприємства Національна компанія енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі -Підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 590 517,77 грн, у тому числі: 486 822,72 грн - основного боргу, 88 601,72 грн. пені, 10 247,18 - 3% річних та 4 846,15 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки товару № 561(3)19УК/53-121-01-19-08775 від 20.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 позовну заяву ТОВ Альфапром Плюс прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15947/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.11.2020.

11.11.2020 від Позивача надійшли Пояснення по справі, на виконання ухвали про відкриття провадження у справі.

Також, 11.11.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання ТОВ Альфапром Плюс про витребування доказів.

Ухвалою суду від 12.11.2020 клопотання про витребування доказів повернуто без розгляду.

17.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП НАЕК "Енергоатом" заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що позивачем невірно визначено розмір заборгованості за договором поставки. Зокрема, ураховуючи, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ в договорі не встановлено, відповідно у відповідача не виник обов`язок щодо сплати суми у розмірі 72 977,12 грн, оскільки позивачем не направлено відповідної ь

18.11.2020 Позивачем до суду подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою про повідомлення від 23.11.2020 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 10.12.2020.

10.12.2020 Відповідачем через відділ діловодства суду подано Клопотання про залучення третьої особи до розгляду справи.

Розглянувши у підготовчому засіданні 10.12.2020 подані сторонами клопотання про витребування доказів та залучення третьої особи, суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні останніх з підстав їх необґрунтованості.

За наслідками підготовчого засідання 10.12.2020 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 28.01.2020.

Суд, у судовому засіданні 28.01.2021 після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в якому посилались на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альфапром Плюс (далі - постачальник) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) укладено договір поставки продукції № 561(3)19УК/53-121-01-19-08775, за умовами якого:

- п.1.1., постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар визначений у п. 1.1. договору.

- п. 1.3., строк поставки товару: - грудень 2019 року.

- п. 3.1., вартість договору без ПДВ становить - 418 360,00 грн, крім того ПДВ - 83 672,00 грн. Загальна сума по договору складає 502032,00 грн.

- п. 3.2., розрахунок за продукцію, поставлену відповідно до п. 1.1. договору, здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки всієї продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

- п. 11.1, Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

На виконання умов цього договору за період з 10.12.2019 р. по 12.12.2019 р., згідно видаткових накладних підписаних Сторонами, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 486 822,72 гривень 72 коп. (видаткова накладна № 121001 від 10.12.2019 р.- 437862,72 грн. та видаткова накладна № 121202 від 12.12.2019 р.- 48960 грн.)

Відповідач поставлений товар не оплатив.

Станом на день подання даного позову, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 486 822,72 гривень 72 коп.

Прийняття товару Відповідачем підтверджується видатковими накладними та експрес - накладною про відправку Товару № 59998087726030, однак Відповідач не погасив заборгованість у встановлений Договором строк та станом на час розгляду справи у суді.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ДП НАЕК "Енергоатом" суму боргу у розмірі 590 517,77 грн, у тому числі: 486 822,72 грн - основного боргу, 88 601,72 грн. пені, 10 247,18 - 3% річних та 4 846,15 грн - інфляційних втрат

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки продукції № 561(3)19УК/53-121-01-19-08775 від 20.11.2019, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 486 822,72 гривень що підтверджується видатковими накладними № 121001 від 10.12.2019 р.- 437862,72 грн. та № 121202 від 12.12.2019 р.- 48960 грн.

Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ДП НАЕК "Енергоатом" виникла заборгованість в сумі 486 822,72, що також не заперечується відповідачем.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за продукцію, поставлену відповідно до п. 1.1. договору, здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки всієї продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Як встановлено вище, в порушення умов договору відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо ненастання строку виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ з посиланням на відсутність вимоги позивача щодо здійснення такої оплати з огляду на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо оплати всієї суми боргу за поставлений товар, в тому числі в частині вартості товару у розмірі суми ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в силу наведеної норми, ДП НАЕК "Енергоатом" для належного виконання свого обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, не позбавлений права в тому числі самостійно отримати інформацію щодо зареєстрованих позивачем податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що ДП НАЕК "Енергоатом" порушено умови договору поставки продукції № 561(3)19УК/53-121-01-19-08775 від 20.11.2019 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 486 822,72грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 247,18 - 3% річних та 4 846,15 грн - інфляційних втрат, нараховані на суму боргу.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 247,18 - 3% річних та 4 846,15 грн - інфляційних втрат.

Також, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 88 601,72грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1 , 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України , штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України , у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України , як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України )

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Проте, Суд зазначає, що у Договорі поставки продукції № 561(3)19УК/53-121-01-19-08775 від 20.11.2019 року, зокрема, у п.7.1, 7.2, на які посилається Позивач Сторони не визначили випадки, розмір та порядок застосування відповідальності саме Покупця у вигляді сплати пені за порушення грошового зобов`язання.

При зверненні до суду з позовом Позивач посилався на абзац 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України .

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України , можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України , застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Проте, в даному випадку Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором поставки у вигляді прострочення здійснення оплати отриманого товару, що виключає застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альфапром Плюс в частині стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом пені у розмірі 88601,72 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альфапром Плюс до Державного підприємства Національна компанія енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості у розмірі 590 517,77 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна компанія енергогенеруюча компанія Енергоатом (код 24584661; 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфапром Плюс (код 40098214; 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12/213) 486 822,72 (чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять дів) грн. основної заборгованості, 10 247,18 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 3 % річних, 4 846,15 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. інфляційних втрат та 7 528,74 (сім тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.02.2021

Суддя І.Д. Курдельчук