Рішення

від 04.02.2021 по справі 916/3545/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3545/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Карімі про стягнення 43734,75грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Карімі 43734,75грн. у тому числі 35334,64грн. основного боргу, 859,65грн. 3% річних, 3533,40грн. штрафної санкції відповідно до п. 9.3. договору, 4007,06грн. пені відповідно до п.9.4. договору та ст.1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Карімі умов укладеного між сторонами договору поставки №1134/1 від 16.12.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2020р. відкрито провадження у справі №916/3545/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.01.2021р. о 11:20.

У судове засідання від 12.01.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.01.2021р. відкладено судове засідання на 02.02.2021р. о 12:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судове засідання від 02.02.2021р. представники сторін не з`явилися.

У судовому засіданні від 02.02.2021р. було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3545/20.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як вказує позивач, 16.12.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Карімі (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №1134/1 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування, визначені в п.2.1 договору, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у Додатках до договору, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору під Додатками до договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені Постачальником, замовлення Покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються Постачальником. Всі Додатки до даного договору становлять невід`ємну частину договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору сторони встановили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні Покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках. Фактична кількість (асортимент) товару, що підлягає поставці Покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент підписання відповідних Додатків.

Згідно п. 3.4. договору загальна кількість товару, поставляемого за цим договором, складається із загальної кількості товару, поставляемого за всіма Специфікаціями, оформленими до даного договору.

Пунктами 4.1., 4.2.,4.3. договору передбачено, що Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється частина товару за всією Специфікацією, поставка якої може бути здійснена за згодою сторін. Поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених сторонами в Специфікаціях та у відповідності до правил міжнародної інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Термін поставки товару вказується у Специфікаціях.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, яка поставляється за договором, визначається сторонами відповідно до специфікації договору та вказується у видаткових накладних. Ціна на товар є звичайною. Загальна сума договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними до Договору протягом терміну його дії. Будь які накладні в яких зазначений товар, який є предметом даного договору, поставляється виключно в рамках даного договору.

Розділом 6 договору сторони передбачили, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється Покупцем шляхом перерахуванням коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника. Розрахунок здійснюється в національній валюті - гривня. За письмової згодою сторін допускається інша форма розрахунку, яка не суперечить законодавству України. Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару не пізніше 77 календарних днів з дати приймання товару Покупцем, що вказана в накладній. Сторони гарантують точність зазначених у даному договорі своїх банківських реквізитів. У випадку зміни таких, протягом двох робочих днів, письмово (факсограмою), потрібно повідомити іншу сторону про це. Днем здійснення платежу за договором, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов`язання Покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п.п. 9.3. - 9.5. договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 10 календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Продукції. У випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом більше, ніж 20 календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 21 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 36 % річних від суми простроченного платежу за кожен день прострочення оплати.

Пунктами 12.1., 12.6. договору сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити співробітництво за даним договором, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії договору передбачається на кожний наступний термін його дії. Припинення дії цього договору не звільняє Покупця від зобов`язань по оплаті

поставленій Постачальником продукції та суми виставленої неустойки.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору за період з 23.12.2019р. по 14.03.2020р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 35334,64грн., що підтверджується видатковими накладними №18118 від 23.12.2019р., №18166 від 23.12.2019р., №361 від 09.01.2020р., №370 від 14.01.2020р., №555 від 16.01.2020р., №579 від 16.01.2020р., №727 від 20.01.2020р., №1465 від 31.01.2020р., №1997 від 10.02.2020р., №2375 від 14.02.2020р., №3755 від 06.03.2020р., №3655 від 06.03.2020р., №4066 від 12.03.2020р., №4189 від 14.03.2020р.

Позивач вказує, що розрахуватися за товар, відповідач повинен був відповідно до п. 6.4. договору протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару, однак відповідач за отриманий товар не розрахувався у зв`язку з чим на ним рахується заборгованість у сумі 35334,64грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач, на підставі п.9.3. договору, нарахував останньому штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару у сумі 3533,40грн., на підставі п.9.4 договору нарахував пеню у сумі 4007,06грн. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних у сумі 859,65грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 35334,64грн. основного боргу, 3533,40грн. штрафу, 4007,06грн. пені та 859,65грн. 3% річних.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1134/1 відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача продукти харчування, визначені в п.2.1 договору, а відповідач прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у додатках до договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, за період з 23.12.2019р. по 14.03.2020р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 35334,64грн., що підтверджується видатковими накладними №18118 від 23.12.2019р., №18166 від 23.12.2019р., №361 від 09.01.2020р., №370 від 14.01.2020р., №555 від 16.01.2020р., №579 від 16.01.2020р., №727 від 20.01.2020р., №1465 від 31.01.2020р., №1997 від 10.02.2020р., №2375 від 14.02.2020р., №3755 від 06.03.2020р., №3655 від 06.03.2020р., №4066 від 12.03.2020р., №4189 від 14.03.2020р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати залишку вартості отриманого товару не надав, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №1134/1 від 16.12.2019р. у сумі 35334,64грн. є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3533,40грн. штрафу та 4007,06грн. пені слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 10 календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії Продукції.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 3533,40грн. у тому числі за видатковою накладною №18118 від 23.12.2019р. у сумі 304,33грн., за видатковою накладною №18166 від 23.12.2019р. у сумі 320,04грн., за видатковою накладною №361 від 09.01.2020р. у сумі 210,03грн., за видатковою накладною №370 від 14.01.2020р. у сумі 62,01грн., за видатковою накладною №555 від 16.01.2020р. у сумі 178,60грн., за видатковою накладною №579 від 16.01.2020р. у сумі 762,38грн., за видатковою накладною №727 від 20.01.2020р. у сумі 120,21грн., за видатковою накладною №1465 від 31.01.2020р. у сумі 89,20грн., за видатковою накладною №1997 від 10.02.2020р. у сумі 94,21грн., за видатковою накладною №2375 від 14.02.2020р. у сумі 261,21грн., за видатковою накладною №3755 від 06.03.2020р. у сумі 242,47грн., за видатковою накладною №3655 від 06.03.2020р. у сумі 160,00грн., за видатковою накладною №4066 від 12.03.2020р. у сумі 552,49грн., за видатковою накладною №4189 від 14.03.2020р. у сумі 176,22грн., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 3533,40грн.

Відповідно до п. 9.4. договору у випадку несвоєчасної оплати Продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 4007,06грн. у тому числі за видатковою накладною №18118 від 23.12.2019р. у сумі 421,86грн. за період з 17.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №18166 від 23.12.2019р. у сумі 443,63грн. за період з 17.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №361 від 09.01.2020р. у сумі 265,66грн. за період з 03.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №370 від 14.01.2020р. у сумі 76,57грн. за період з 08.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №555 від 16.01.2020р. у сумі 218,42грн. за період з 10.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №579 від 16.01.2020р. у сумі 932,26грн. за період з 10.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №727 від 20.01.2020р. у сумі 144,11грн. за період з 14.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №1465 від 31.01.2020р. у сумі 101,04грн. за період з 25.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №1997 від 10.02.2020р. у сумі 101,05грн. за період з 06.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №2375 від 14.02.2020р. у сумі 273,90грн. за період з 10.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №3755 від 06.03.2020р. у сумі 225,98грн. за період з 31.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №3655 від 06.03.2020р. у сумі 149,16грн. за період з 31.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №4066 від 12.03.2020р. у сумі 496,86грн. за період з 06.04.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №4189 від 14.03.2020р. у сумі 156,56грн. за період з 08.04.2020р. по 07.12.2020р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 7007,06грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 859,65грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 859,65грн. у тому числі за видатковою накладною №18118 від 23.12.2019р. у сумі 84,04грн. за період з 07.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №18166 від 23.12.2019р. у сумі 88,38грн. за період з 07.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №361 від 09.01.2020р. у сумі 55,06грн. за період з 24.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №370 від 14.01.2020р. у сумі 16,00грн. за період з 29.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №555 від 16.01.2020р. у сумі 45,80грн. за період з 31.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №579 від 16.01.2020р. у сумі 195,50грн. за період з 31.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №727 від 20.01.2020р. у сумі 30,43грн. за період з 04.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №1465 від 31.01.2020р. у сумі 21,77грн. за період з 15.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №1997 від 10.02.2020р. у сумі 22,22грн. за період з 25.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №2375 від 14.02.2020р. у сумі 60,75грн. за період з 29.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №3755 від 06.03.2020р. у сумі 52,21грн. за період з 21.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №3655 від 06.03.2020р. у сумі 34,45грн. за період з 21.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №4066 від 12.03.2020р. у сумі 116,25грн. за період з 27.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №4189 від 14.03.2020р. у сумі 36,79грн. за період з 29.03.2020р. по 07.12.2020р., та здійснивши власний розрахунок, зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 857,41грн. у тому числі за видатковою накладною №18118 від 23.12.2019р. у сумі 83,82грн. за період з 07.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №18166 від 23.12.2019р. у сумі 88,14грн. за період з 07.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №361 від 09.01.2020р. у сумі 54,97грн. за період з 24.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №370 від 14.01.2020р. у сумі 15,96грн. за період з 29.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №555 від 16.01.2020р. у сумі 45,68грн. за період з 31.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №579 від 16.01.2020р. у сумі 194,97грн. за період з 31.01.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №727 від 20.01.2020р. у сумі 30,35грн. за період з 04.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №1465 від 31.01.2020р. у сумі 21,72грн. за період з 15.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №1997 від 10.02.2020р. у сумі 22,16грн. за період з 25.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №2375 від 14.02.2020р. у сумі 60,59грн. за період з 29.02.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №3755 від 06.03.2020р. у сумі 52,07грн. за період з 21.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №3655 від 06.03.2020р. у сумі 34,36грн. за період з 21.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №4066 від 12.03.2020р. у сумі 115,93грн. за період з 27.03.2020р. по 07.12.2020р., за видатковою накладною №4189 від 14.03.2020р. у сумі 36,69грн. за період з 29.03.2020р. по 07.12.2020р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері підлягають частковому задоволенню у сумі 43732,51грн. у тому числі 35334,64грн. основного боргу, 3533,40грн. штрафу, 4007,06грн. пені та 857,41грн. 3% річних, у позовних вимогах про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Карімі 2,24грн. 3% річних судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, відсутній акт виконаних адвокат робіт на суму 3000,00грн.

Враховуючи ненадання доказів в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Карімі про стягнення 43734,75грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карімі (65026, м. Одеса, вул. Катеринінська, 23, код ЄДРПОУ 41159267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 124, ув.55, код ЄДРПОУ 39819673) 35334,64грн. основного боргу, 3533,40грн. штрафу, 4007,06грн. пені та 857,41грн. 3% річних, 2102,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю Фудс Делівері про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Карімі 2,24грн. 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 04 лютого 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова