Рішення

від 04.02.2021 по справі 916/2486/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2486/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фірми ,,КИЇВ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про стягнення 6972633,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2020 р. позовну заяву Фірми ,,КИЇВ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2486/20, призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні з повідомленням учасників справи на 27.10.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.11.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2020 р. за усним клопотанням представника позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.12.2020 р. та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.12.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.12.2020 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 25.01.2021 р.

Сторони повідомлені про час і місце проведення судового засідання, в якому ухвалено рішення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 25.01.2021 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.

Фірма ,,КИЇВ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) (далі - Фірма ,,КИЇВ» ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Рада) 8109835,00 грн за проведення робіт з поліпшення стану земельної ділянки з кадастровим номером 5122783900:02:001:0423.

В обґрунтування позовних вимог Фірма ,,КИЇВ» посилається на існування в неї права вимагати відшкодування відповідачем шкоди у вигляді вартості берегоукріплювальних робіт земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 р. б/н. Кошти в розмірі ціни позову Фірма ,,КИЇВ» називає майном, якого її позбавлено незаконними діями та бездіяльністю органу місцевого самоврядування всупереч ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

На стадії усунення недоліків позову, про які вказано в ухвалі про залишення його без руху, Фірмою ,,КИЇВ» подано позовну заяву (виправлену), відповідно до якої просить стягнути з Ради відшкодування за проведення робіт з поліпшення стану земельної ділянки з кадастровим номером 5122783900:02:001:0423 в розмірі 6972633,96 грн, з яких 6244635,00 грн витрат, понесених на поліпшення стану земельної ділянки відповідача, та 727998,96 грн сплаченої відповідачу орендної плати.

В ухвалі Господарського суду Одеської області від 30.09.2020 р. про відкриття провадження у справі, серед іншого, повідомлено Фірму ,,КИЇВ» , що подана нею позовна заява (виправлена) не приймається судом до розгляду, оскільки право на зміну предмету та/або підстав позову, зміну розміру ціни позову реалізується на стадії підготовчого провадження, а не на стадії усунення недоліків позовної заяви.

У відзиві на позов Рада просить у задоволенні позову відмовити, оскільки з аналізу положень договору оренди від 21.11.2005 р., Закону України ,,Про оренду землі» та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 916/1118/18, вбачається, що Фірма ,,КИЇВ» як орендар має право на отримання відшкодування за проведення берегоукріплювальних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5122783900:02:001:0423 за сукупності наступних умов: узгодження між сторонами та затвердження у встановленому законом порядку проектної документації щодо будівництва орендарем берегоукріплювальних та протизсувних споруд; укладення між сторонами угоди щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи; фактичне проведення орендарем робіт з будівництва берегоукріплювальних та протизсувних споруд; припинення права користування земельною ділянкою, тобто припинення дії договору оренди. Однак станом на сьогоднішній день відсутні всі вищевказані умови.

Фірма ,,КИЇВ» звернулась до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просить стягнути з Ради відшкодування у розмірі 6972633,96 грн за понесення витрат по проведенню робіт з поліпшення стану земельної ділянки з кадастровим номером 5122783900:02:001:0423. У підготовчому засіданні 01.12.2020 р. подану позивачем заяву судом кваліфіковано як зменшення розміру позовних вимог та прийнято її до розгляду.

Крім того, Фірмою ,,КИЇВ» подано письмові пояснення з посиланнями на норми законодавства, які регулюють правовідносини щодо стягнення заявленої в позові шкоди, а саме ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України, ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» .

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з такого.

21.11.2005 р. між Радою як Орендодавцем та Фірмою ,,КИЇВ» як Орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п.1 якого Орендодавець на підставі рішення Ради від 11.10.2005 р. № 319 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку під розміщення протизсувних та берегоукріплювальних споруд, яка знаходиться на території Ради в селі Нова Дофінівка по вул. Морській, 25. Вказаний договір 22.11.2005 р. зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040552400005.

В оренду передається земельна ділянка площею 2,800 га інших земель без рослинного покриву. Згідно реєстраційної картки земельної ділянки серії АББ № 908272… кадастровий номер земельної ділянки 5122783900020010423. Згідно витягу № 13-04-6364 від 14.11.2005 р., виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 567143,00 грн. Вказаний договір укладено на 49 років… (п.п.2,4,5 договору оренди від 21.11.2005 р.).

Земельна ділянка передається в оренду під розміщення протизсувних та берегоукріплювальних споруд із земель рекреаційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки: землі рекреаційного призначення. Орендодавець надає згоду на поліпшення орендованої земельної ділянки, шляхом встановлення та будівництва Орендарем берегоукріплювальних та протизсувних споруд згідно з належно отриманою узгодженою проектною документацією згідно з законодавством України (п.п.9,10,12 договору оренди від 21.11.2005 р.).

Здійснені Орендарем без згоди Орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій земельній ділянці, не підлягають відшкодуванню (п.16 договору оренди від 21.11.2005 р.).

Поліпшення стану земельної ділянки, проведені Орендарем за письмовою згодою з Орендодавцем, підлягають відшкодуванню при припиненні права користування земельної ділянки. Умови, обсяги і строки відшкодування Орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п.п.17,27 договору оренди від 21.11.2005 р.).

В тексті позову зазначено, що, отримавши в оренду земельну ділянку та дозвіл на берегоукріплювальні роботи, Фірма ,,КИЇВ» відкрито проводила останні, виконуючи свої зобов`язання. Роботи велись протягом 2005 - 2019 рр., їх вартість дорівнює ціні уточненого позову.

На виконання п.17 договору оренди від 21.11.2005 р. та ст.15 Закону України ,,Про оренду землі» 16.05.2018 р. Фірма ,,КИЇВ» звернулась до Ради з метою укладення угоди про процедуру компенсації витрат, проте рішенням Ради від 15.06.2018 р. № 563-VI в укладанні угоди відмовлено без зазначення будь-яких причин.

У подальшому Фірма ,,КИЇВ» звернулась з позовною заявою до Господарського суду Одеської області, рішенням якого від 17.10.2018 р. по справі № 916/1118/18, залишеним без змін постановами Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 р. та Верховного Суду від 09.04.2019 р., відмовлено у задоволенні позову про укладення договору на компенсацію.

Погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що, враховуючи положення чинного законодавства в сфері оренди землі, відсутні правові підстави для укладення додаткової угоди до договору оренди від 21.11.2005 р. з метою вирішення питання відшкодування поліпшень об`єкта оренди, оскільки зі змісту п.п.12,17 цього договору оренди чітко вбачається, що необхідною передумовою для укладення цієї угоди є узгодження між сторонами та затвердження у встановленому законом порядку проектної документації щодо будівництва Орендарем берегоукріплювальних та протизсувних споруд, без якої (проектної документації) умови, обсяги і строки відшкодування Орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки не можуть бути визначені окремою угодою.

Подаючи позов у рамках провадження у даній справі, Фірма ,,КИЇВ» вважає, що в неї є право на відшкодування Радою шкоди, адже протягом кількох років позивач відкрито і законно витрачав свої кошти на берегоукріплювальні роботи земельної ділянки в розрахунку на компенсацію витрат відповідачем, як це і було передбачено договором оренди, однак внаслідок незаконних дій Ради всю відповідальність, індивідуальний і надмірний тягар покладено тільки на Фірму ,,КИЇВ» .

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як зазначено в п.п.5.9 та 5.10 постанови Великої Палати Верхового Суду від 12.03.2019 р. по справі № 920/715/17, зроблені в якій висновки враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України.

Аналіз наведених приписів законодавства та їх тлумачення Великою Палатою Верховного Суду дає підстави для висновку, що норми ст.56 Конституції України та ч.1 ст.1173 ЦК України на спірні правовідносини не розповсюджуються, т.я. вони закріплюють право особи на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх управлінських повноважень, в той час як у даному випадку Рада виступає як контрагент за договором, який, на думку Фірми ,,КИЇВ» , ухиляється від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Крім того, суд зазначає про те, що для відшкодування шкоди позивач має довести, серед іншого, факт існування такого елементу складу цивільного правопорушення як неправомірні дії (бездіяльність) відповідача.

Вказуючи на неправомірність поведінки Ради, Фірма ,,КИЇВ» посилається на її безпідставну відмову в укладанні угоди, передбаченої п.17 договору оренди від 21.11.2005 р., та, як наслідок, нездійснення компенсації витрат Орендаря на берегоукріплювальні роботи.

Господарський суд зауважує, що з наявних у справі доказів, а також зі змісту рішень по справі № 916/1118/18, встановлені в яких обставини не потрібно доводити при розгляді цієї справи за правилами ч.4 ст.75 ГПК України, вбачається, що, відмовляючи в укладанні угоди про відшкодування витрат, Орендодавець діяв цілком законно, адже достатніх передумов для її укладання немає, в т.ч. з вини Орендаря, котрим не надано для затвердження проектну документацію, без якої умови, обсяги і строки відшкодування Орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки не можуть бути визначені окремою угодою.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову потрібно відмовити.

Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а, відтак, в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права…

Посилаючись на приписи ст.1 Першого протоколу до Конвенції та практику ЄСПЛ, Фірма ,,КИЇВ» вказує на те, що результатом незаконних діянь органу місцевого самоврядування стало позбавлення її майна, з чим господарський суд не погоджується, оскільки відносини сторін ґрунтуються на договорі, на виконання якого Рада, по-перше, користуючись своїми управлінськими повноваженнями, не впливала, а, по-друге, діяла в межах чинного законодавства, яке унеможливлює компенсацію за рахунок територіальної громади витрат, які з нею не узгоджувались.

Решта доводів учасників справи на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких суд відмовляє у задоволенні позову, ніяким чином не впливають, тому залишаються без правової оцінки.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені Фірмою ,,КИЇВ» , покладаються на неї.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 лютого 2021 р.

Суддя Л.В. Лічман