Рішення

від 27.01.2021 по справі 922/3524/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3524/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""Кварц-2008", м. Заводське, Полтавської області до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 634808,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - Білокінь О.О., ордер № ПТ 107447 від 07.12.2020 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ""Кварц-2008", м. Заводське, Полтавської області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за договором №238-13/172-ВК від 05 липня 2018 року у розмірі 496311,84 грн. основного боргу, 127959,40 грн. пені, 10537,58 грн. 3% річних. Також у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також, разом з позовом позивач надав клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час судового засідання: Кременчуцький районний суд Полтавської області (39600, м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 31) або Крюківський районний суд міста Кременчука (39600, м. Кременчук, вул. Троїцька, 37/49).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 07 грудня 2020 року на 11 годин.

01 грудня 2020 року через канцелярію суду, Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" подано відзив (вхідний № 28079) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 07 грудня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовчого засідання на 23 грудня 2020 року на 14:40 годин.

14 грудня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю ""Кварц-2008" подано відповідт (вхідний № 29160) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

21 грудня 2020 року через канцелярію суду, Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" подано заперечення (вхідний № 29805) на відповідь на відзив, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 23 грудня 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 січня 2021 року на 15:00 годин.

Протокольною ухвалою суду від 18 січня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27 січня 2021 року на 14:30 годин.

Представник позивача у судовому засіданні, у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву, у запереченні на відповідь на відзив проти заявлених позовних вимог заперечує частково.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ""Кварц-2008" (позивачем, постачальником) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідачем, замовником) було укладено договір № 238-13/172-ВК.

Між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору № 238-13/172-ВК на постачання продукції на суму 5559996,00 грн. з ПДВ.

Між сторонами підписано специфікацію № 1/1 до договору № 238-13/172-ВК на постачання продукції на суму 1610292,23 грн. з ПДВ.

18 лютого 2019 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 238-13/172-ВК про внесення змін до пункту 1.2. договору, специфікації № 1/1, специфікації № 1, пункту 3.1. договору, пункту 7.3. договору, розділу 7 договору, пункту 15.7 договору та розділу 15 договору.

18 лютого 2019 року між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору № 238-13/172-ВК на постачання продукції на суму 4190488,68 грн. з ПДВ.

22 жовтня 2019 року між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору № 238-13/172-ВК про внесення змін до пункту 14.1 договору та розділу 15 договору.

18 березня 2020 року між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору № 238-13/172-ВК про внесення змін до пункту 14.1 договору та розділу 16 договору.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити продукцію, у власність замовника партіями, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника та оплатити її в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору та додаткової угоди № 1 найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749, зазначаються у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення письмового листа або заявки замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника.

Відповідно до пункту 3.1. договору та додаткової угоди № 1 загальна вартість цього договору складає 5800780,91 грн. у тому числі ПДВ 966796,82 грн.

Умови оплати продукції сторони погодили у розділі 4 договору.

Згідно пункту 4.1. договору замовник здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Відповідно до пункту 4.2. договору рахунок виставляється постачальником протягом 1 дня на підставі письмової заявки замовника.

Згідно пункту 4.3. договору при відвантаженні партії продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів, оплата замовником не проводиться, документи повертаються постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених докумнтів замвоник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату замовник в даному випадку не несе.

Відповідно до пункту 5.1. договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції на умовах цього договору.

Разом з цим, пунктом 10.4. договору встановлено, що за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Згідно пункту 10.5. договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфцяційних втрат.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач здійснив постачення продукції згідно: видаткової накладної № 144 від 25 липня 2018 року на загальну суму 113877,41 грн.; видаткової накладної № 177 від 21 серпня 2018 року на загальну суму 110241,41 грн.; видаткової накладної № 192 від 05 вересня 2018 року на загальну суму 115644,91 грн.; видаткової накладної № 203 від 18 вересня 2018 року на загальну суму 115392,41 грн.; видаткової накладної № 214 від 03 жовтня 2018 року на загальну суму 115745,90 грн.; видаткової накладної № 235 від 16 жовтня 2018 року на загальну суму 115392,41 грн.; видаткової накладної № 256 від 24 жовтня 2018 року на загальну суму 115139,90 грн.; видаткової накладної № 266 від 07 листопада 2018 року на загальну суму 115745,90 грн.; видаткової накладної № 282 від 14 листопада 2018 року на загальну суму 115139,90 грн.; видаткової накладної № 288 від 21 листопада 2018 року на загальну суму 115240,91 грн.; видаткової накладної № 292 від 05 грудня 2018 року на загальну суму 115947,91 грн.; видаткової накладної № 295 від 12 грудня 2018 року на загальну суму 115644,91 грн.; видаткової накладної № 298 від 20 грудня 2018 року на загальну суму 115493,41 грн.; видаткової накладної № 4 від 23 січня 2019 року на загальну суму 115644,91 грн.; видаткової накладної № 10 від 19 лютого 2019 року на загальну суму 123848,32 грн.; видаткової накладної № 19 від 12 березня 2019 року на загальну суму 123740,24 грн.; видаткової накладної № 24 від 19 березня 2019 року на загальну суму 124280,59 грн.; видаткової накладної № 36 від 02 квітня 2019 року на загальну суму 121578,84 грн.; видаткової накладної № 48 від 16 квітня 2019 року на загальну суму 124172,52 грн.;видаткової накладної № 73 від 14 травня 2019 року на загальну суму 123740,24 грн.; видаткової накладної № 78 від 21 травня 2019 року на загальну суму 118444,81 грн.; видаткової накладної № 88 від 04 червня 2019 року на загальну суму 118877,09 грн.; видаткової накладної № 103 від 18 червня 2019 року на загальну суму 124010,41 грн.; видаткової накладної № 121 від 09 липня 2019 року на загальну суму 124172,52 грн.; видаткової накладної № 133 від 24 липня 2019 року на загальну суму 124280,59 грн.; видаткової накладної № 145 від 07 серпня 2019 року на загальну суму 123740,24 грн.; видаткової накладної № 156 від 14 серпня 2019 року на загальну суму 124172,52 грн.; видаткової накладної № 164 від 03 вересня 2019 року на загальну суму 124280,59 грн.; видаткової накладної № 169 від 11 вересня 2019 року на загальну суму 124820,94 грн.; видаткової накладної № 176 від 23 вересня 2019 року на загальну суму 124172,52 грн.; видаткової накладної № 186 від 09 жовтня 2019 року на загальну суму 124820,94 грн.; видаткової накладної № 200 від 04 листопада 2019 року на загальну суму 123848,32 грн.; видаткової накладної № 203 від 12 листопада 2019 року на загальну суму 125361,29 грн.; видаткової накладної № 212 від 19 листопада 2019 року на загальну суму 124064,45 грн.; видаткової накладної № 225 від 26 грудня 2019 року на загальну суму 124010,41 грн.; видаткової накладної № 24 від 11 лютого 2020 року на загальну суму 123794,28 грн.; видаткової накладної № 29 від 19 лютого 2020 року на загальну суму 124172,52 грн.; видаткової накладної № 44 від 06 березня 2020 року на загальну суму 124064,45 грн.; видаткової накладної № 50 від 20 березня 2020 року на загальну суму 124226,56 грн.; видаткової накладної № 62 від 02 квітня 2020 року на загальну суму 123740,24 грн.; видаткової накладної № 77 від 15 квітня 2020 року на загальну суму 124280,59 грн.

Розрахунки за отриману продукцію Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" здійснило не в повному обсязі. Товариству з обмеженою відповідальністю ""Кварц-2008" перераховано кошти в загальній сумі лише в розмірі 4452697,39 грн. Операції з розрахунку проведено за період з 27 серпня 2018 року по 27 травня 2020 року, що підтверджується виписками, а саме: 27 серпня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 113877,41 грн.; 21 вересня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 110241,41 грн.; 04 жовтня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115644,91 грн.; 17 жовтня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115392,41 грн.; 01 листопада 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115745,90 грн.; 19 листопада 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115392,41 грн.; 22 листопада 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115139,90 грн.; 11 грудня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115745,90 грн.; 17 грудня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115139,90 грн.; 21 грудня 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115240,91 грн.; 09 січня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115947,91 грн.; 16 січня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115644,91 грн.; 28 січня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115493,41 грн.; 26 лютого 2018 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 115644,91 грн.; 21 березня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 123848,32 грн.; 16 квітня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 123740,24 грн.; 25 квітня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124280,59 грн.; 07 травня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 121578,84 грн.; 28 травня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124172,52 грн.; 19 червня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 123740,24 грн.; 27 червня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 118444,81 грн.; 09 липня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 118877,09 грн.; 24 липня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124010,41 грн.; 13 серпня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124172,52 грн.; 29 серпня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124280,59 грн.; 17 вересня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 123740,24 грн.; 24 вересня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124172,52 грн.; 17 жовтня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124280,59 грн.; 25 жовтня 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124820,94 грн.; 20 листопада 2019 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124172,52 грн.; 11 лютого 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124820,94 грн.; 18 лютого 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 123848,32 грн.; 05 березня 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 125361,29 грн.; 18 березня 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124064,45 грн.; 18 березня 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124010,41 грн.; 25 березня 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 123794,28 грн.; 10 квітня 2020 року на банківський рахунок постачальника надійшли кошти в сумі 124172,52 грн.

Фактично неоплаченою станом на 08 жовтня 2020 року є продукція, яку Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" отримало від позивача за чотирма останніми видатковими накладними, а саме: за видатковою накладною № 44 від 06 березня 2020 року на суму 124064,45 грн., з яких 20677,41 грн. сума з ПДВ, продукція - скло натрієве рідке М.2, 55-2, 7 в кількості 22, 96 т (отримано продукцію від імені відповідача провідним інженером Гайворонською О.В., за довіреністю від 06 березня 2020 року № 177, товарно-транспортна накладна № 19 від 06 березня 2020 року); за видатковою накладною № 50 від 20 березня 2020 року на суму 124226,56 грн., з яких 20704,43 грн. сума з ПДВ, продукція - скло натрієве рідке М.2, 55-2, 7 в кількості 22, 99 т (отримано продукцію від імені відповідача провідним інженером Гайворонською О.В., за довіреністю від 20 березня 2020 року № 248, товарно-транспортна накладна № 23 від 20 березня 2020 року); за видатковою накладною № 62 від 02 квітня 2020 року на суму 123740,24 грн., з яких 20623,37 грн. сума з ПДВ, продукція - скло натрієве рідке М.2, 55-2, 7 в кількості 22, 9 т (отримано продукцію від імені відповідача провідним інженером Гайворонською О.В., за довіреністю від 02 квітня 2020 року № 305, товарно-транспортна накладна № 28 від 02 квітня 2020 року) та за видатковою накладною № 77 від 15 квітня 2020 року на суму 124280,59 грн., з яких 20713,43 грн. сума з ПДВ, продукція - скло натрієве рідке М.2, 55-2, 7 в кількості 23 т (отримано продукцію від імені відповідача провідним інженером Гайворонською О.В., за довіреністю від 10 квітня 2020 року № 346, товарно-транспортна накладна № 37 від 15 квітня 2020 року).

Таким чином основна сума заборгованості Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" перед позивачем складає 496311,84 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за своєю правовою природою договір №238-13/172-ВК від 05 липня 2018 року є договором поставки.

Частиною 1 статті 172 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором №238-13/172-ВК від 05 липня 2018 року виконав належним чином та у строк встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 172 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 496311,84 грн. основної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача 127959,40 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, статті 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно пункту 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами у договорі договору №238-13/172-ВК від 05 липня 2018 року було встановлено, що за порушення строку оплати постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені до 5 %.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначає, що відповідач є державним комерційним підприємством, яке на даний час знаходиться в скрутному матеріальному становищі, коли Державне підприємство вживає всіх можливих заходів задля збереження тисяч робочих місць, повноцінного функціювання енергетичної галузі України, відновлення виробничої діяльності підприємства та погашення кредиторської заборгованості в тому числі, яка виникла перед позивачем. Також періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли Державне підприємство, змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Згідно частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до пункту 13 постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року по справі №910/1005/19).

Так, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з оплати продукції у встановлений строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.

При цьому, як встановлено судом та вбачається з наданої відповідачем довідки №244/549 від 12 листопада 2020 року, відповідач має заборгованість із заробітної плати, причиною якої є тяжкий фінансовий стан підприємства, а відтак суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Зваживши на фактичні обставини спору, поведінку відповідача у спірних правовідносинах, взявши до уваги інтереси обох сторін, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, з метою уникнення зупинення підприємства відповідача, яким виготовляється електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 5 %, а саме до суми у розмірі 2628,73 грн. у зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Щодо стягнення з відповідача 10537,58 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що в порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляції.

Суд здійснив перерахунок щодо нарахування 1% річних за формулою: сума санкцій = C x Z x Д : 365 : 100, де C - сума заборгованості, Z - відсоток річних, зазначений в договорі. За період прострочення грошового зобов`язання з 24 жовтня 2019 року по 19 листопада 2019 року 1% річних складає суму у розмірі 91,85 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 09 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року 1% річних складає суму 181,25 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 01 січня 2020 року по 10 лютого 2020 року 1% річних складає суму 139,83 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 05 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року 1% річних складає суму 91,61 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 01 січня 2020 року по 17 лютого 2020 року 1% річних складає суму 162,42 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 13 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року 1% річних складає суму 65,26 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 01 січня 2020 року по 04 березня 2020 року 1% річних складає суму 219,21 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 20 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року 1% річних складає суму 40,79 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 01 січня 2020 року по 17 березня 2020 року 1% річних складає суму 261, грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 07 квітня 2020 року по 08 жовтня 2020 року 1% річних складає суму 627,10 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 21 квітня 2020 року по 08 жовтня 2020 року 1% річних складає суму 580,40 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 05 травня 2020 року по 08 жовтня 2020 року 1% річних складає суму 530,80 грн.; за період прострочення грошового зобов`язання з 16 травня 2020 року по 08 жовтня 2020 року 1% річних складає суму 495,76 грн.

Таким чином, здійснивши перерахунок 1 % річних за допомогою програмного забезпечення "Ліга-Закон", з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд зазначає, що сумою до стягнення є 3487,30 грн. 1% річних.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістомстатті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 7536,42 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц-2008" (37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Панаса Мирного, 4, код ЄДРПОУ 36194692) грошові кошти за договором №238-13/172-ВК від 05 липня 2018 року у розмірі 496311,84 грн. основного боргу, 2628,73 грн. пені, 3487,30 грн. 1% річних та 7536,42 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "04" лютого 2021 р.

Суддя П.В. Хотенець