Постанова

від 04.02.2021 по справі 420/6846/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 420/6846/19

адміністративне провадження № К/9901/26580/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у складі судді Токмілової Л.М. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Танасогло Т.М., Димерлія О.О., Єщенка О.В. у справі №420/6846/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛВ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТ ЛВ (далі - позивач, ТОВ КОМФОРТ ЛВ ) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області, контролюючий орган), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003861407 від 07.11.2019 на суму 157 055 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ КОМФОРТ ЛВ вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року адміністративний позов ТОВ КОМФОРТ ЛВ задоволено.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. У період з 03.10.2019 до 09.10.2019 ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО за період з 01.03.2019 до 31.03.2019.

4.2. За результатами перевірки складено акт № 165/15-32-05-08/1920423 від 17.10.2019, відповідно до якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ КОМФОРТ ЛВ пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 104 703 грн, в тому числі за березень 2019 року в сумі 104 703 грн.

4.3. Такий висновок контролюючого органу обґрунтовано тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО щодо придбання щебню гранітного фракції 5-20 мм фактично не відбувалися з огляду на відсутність у контрагента позивача матеріально-технічних, а також трудових ресурсів.

4.4. На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003861407 від 07.11.2019, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 157 055 грн, у тому числі 104 703 грн - за основним платежем, 52 352 грн - за штрафними санкціями.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ КОМФОРТ ЛВ приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями із ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО , а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким направити справу на новий розгляд.

7. На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що господарські операції позивача з ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО відповідають ознакам нереальності господарської операції, а саме: неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності; згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено декларування ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО будь-яких витрат на водо-, тепло- постачання, зв`язок, придбання канцелярських засобів, послуг оренди, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності; директор та головний бухгалтер в одній особі; підприємство здійснювало господарську діяльність протягом незначного періоду; працювала за штатом 1 особа. Також контролюючий орган зазначив, що транспортування товару здійснювалося залізничним транспортом, відповідно до залізничних накладних відправником товару являється ТОВ Бантишівський щебінь , який і здійснював оплату залізничних послуг. Натомість згідно із зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що за період березень 2019 року ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО не задекларовано придбання послуг по зберіганню щебню гранітного фракції 5-20 мм у ТОВ Бантишівський щебінь , не встановлено послуг оренди площадок та приміщень, де міг би зберігатися щебінь, не встановлено відшкодування залізничного тарифу ТОВ Бантишівський щебінь у сумі 162 777,79 грн.

8. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

9. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

10. Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

11. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

12. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

13. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

14. За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

15. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

16. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

17. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

18. Отже, у податковому обліку операції з придбання товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

25. За результатами дослідження господарських операцій між позивачем та його контрагентом судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26. 15 лютого 2019 року між позивачем (покупець) та ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО (постачальник) укладено договір поставки щебню фракції 5-20 мм, власником якого є ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО . За умовами договору доставка товару здійснюється залізничним транспортом, у вартість товару включено, зокрема, витрати залізничного тарифу.

27. 01 березня 2019 року до вказаного договору поставки між сторонами підписано специфікацію № 1.

28. У період з 01.03.2019 до 31.03.2019 позивач зробив три заявки ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО на відвантаження щебню гранітного фракції 5-20 мм. По кожній заявці виставлено рахунок, відправлено та отримано заявлений обсяг товару, що підтверджується наступними документами: заявки на відвантаження товару: № 05/03 від 04.03.2019, № 07/03 від 06.03.2019, № 09/03 від 07.03.2019; рахунки на оплату: № 3 від 13.03.2019 на суму 157 731,00 грн, № 4 від 15.03.2019 на суму 156 829,68 грн, № 5 від 18.03.2019 на суму 313 659,36 грн; видаткові накладні: № 3 від 15.03.2019 на загальну суму 156 379,02 грн, № 4 від 17.03.2019 на загальну суму 63 092,40 грн, № 5 від 18.03.2019 на загальну суму 95 089,26 грн, № 6 від 19.03.2019 на загальну суму 126 184,80 грн, № 7 від 20.03.2019 на загальну суму 187 474,56 грн; залізничні накладні: № 42602979 від 15.03.2019, №42672949 від 17.03.2019, № 42703108 від 18.03.2019, № 42749416 від 19.03.2019, № 42783704 від 20.03.2019, № 42789669 від 20.03.2019, № 42783720 від 20.03.2019; податкові накладні: № 3 від 15.03.2019 на загальну суму 156 379,02 грн, № 4 від 17.03.2019 на загальну суму 63 092,40 грн, № 5 від 18.03.2019 на загальну суму 95 089,26 грн, № 6 від 19.03.2019 на загальну суму 126 184,80 грн, № 7 від 19.03.2019 на загальну суму 187 474,60 грн.

29. У березні 2019 року позивач здійснив повну оплату поставленого товару згідно з вищезазначеними документами, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6487 від 18.03.2019 на суму 157 731,00 грн; № 6499 від 20.03.2019 на суму 200 000,00 грн; № 6505 від 22.03.2019 на суму 100 000,00 грн; № 6558 від 27.03.2019 на суму 100 000,00 грн, № 6612 від 29.03.2019 на суму 70 489,04 грн.

30. Як встановили суди попередніх інстанцій, надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО згідно із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

31. Доказів порушення відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

32. Щодо доводів контролюючого органу про відсутність можливості дослідити та перевірити, від кого ТОВ КОМФОРТ-ЛВ отримувало товар, оскільки відправка товару та оплата залізничних послуг здійснювалася ТОВ Бантишівський щебінь з міста, де знаходиться ТОВ Бантишівський щебінь , а ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО за березень не задекларовано придбання послуг по зберіганню щебню гранітного фракції 5-20мм у зазначеного підприємства та не відшкодовано залізничний тариф у сумі 162 777,79 грн, колегія суддів зазначає наступне.

33. Так, судами попередніх інстанцій досліджено договір поставки № 242 від 11.03.2019, укладений між ТОВ Бантишівський щебінь та ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО , відповідно до якого ТОВ Бантишівський щебінь поставив та передав у власність ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО щебінь, що підтверджується карткою-рахунком 631 ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО за березень 2019 року, яка свідчить про отримання щебню від ТОВ Бантишівський щебінь та його повну оплату. Якість товару підтверджується сертифікатом відповідності №UA1.059.000961 9-17, дійсний з 26.06.2017 до 25.06.2019, виданий органом сертифікації ДП Кривбасстандартметрологія на щебінь гранітний та суміші з природнього каміння; паспорт якості № 230119/04 від 23.01.2019, виданий ТОВ Бантишівський щебінь , згідно з яким доставлена проба щебню гранітного відповідає фр. 5-20 мм.

34. Тобто із матеріалів справи вбачається, що товар на замовлення ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО фактично поставлявся ТОВ Бантишівський щебінь на адресу позивача (покупця ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО ), що не заборонено вимогами цивільного законодавства.

35. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доводи відповідача про неможливість дослідити та перевірити, від кого ТОВ КОМФОРТ-ЛВ отримувало товар є необгрунтованими.

36. Крім того, до матеріалів справи долучені позивачем докази використання придбаного товару у його господарській діяльності: виробничі звіти про витрати сировини і матеріалів на випуск готової продукції за березень 2019 року, з яких вбачається, що щебінь фр.5-20 мм використано для виготовлення бетону; договір поставки № 01/02/01 від 01.02.2012, укладений між ТОВ КОМФОРТ-ЛВ та КП БУДОВА , відповідно до якого позивачем поставлено та передано у власність КП БУДОВА бетонну суміш (вироблену з поставленого щебню); виписка з банківського рахунку ТОВ КОМФОРТ-ЛВ у АТ ПрокредитБанк у період з 01.03.2019 по 31.03.2019, яка підтверджує повну оплату КП БУДОВА коштів за бетонну суміш згідно з договором поставки № 01/02/01 від 01.02.2012.

37. Інші доводи скаржника щодо неможливості ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО здійснити господарські операції з позивачем за договором поставки від 15.02.2019 Суд не бере до уваги, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та наявні в матеріалах справи докази.

38. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

39. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

40. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

41. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ГРАНБУД-ЕКСПО . Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

42. Отже, при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

43. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, та яким суди попередніх інстанцій вже надали правову оцінку в контексті встановлених обставин справи.

44. Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

45. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX.

47. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

48. Касаційну скаргу Головного управління ДПС залишити без задоволення.

49. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі №420/6846/19 залишити без змін.

50. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко