Постанова

від 04.02.2021 по справі 813/1451/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2021 року

Київ

справа №813/1451/16

адміністративне провадження №К/9901/61820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №813/1451/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захист-Пром до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (головуючий суддя - Улицький В.З., судді: Гулид Р.М., Запотічний І.І.),-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Захист-Пром (далі за текстом - позивач, ТОВ Захист-Пром ) звернулося до суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі за текстом- відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказував, що реальність господарських операцій з ТОВ Агросмарт-70 та ПП Проект-Інвест підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вироки Сихівського районного суду м. Львова щодо засновників та директорів ТОВ Джанго-будсервіс , ТОВ Інтеграллогістик , ТОВ Стеко Інвест-79 , ТОВ Октавія ЛТД , що згадуються в акті перевірки, жодним чином не впливають на правомірність формування податкового кредиту позивачем, оскільки із вказаними підприємствами ТОВ Захист-Пром ніколи не мало господарських відносин Досудове розслідування, що здійснюється щодо посадових осіб ПП Проект-Інвест , не може бути свідченням вини позивача у неправильності здійснення розрахунку податкового кредиту.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 134925 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 33732 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ДПІ на підставі ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 6 листопада 2015 року у справі №464/8958/15-к згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Захист Пром з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Проект-інвест , ТОВ ККМ-Схід , ТОВ Проект-інвест2 , ТОВ Натура Ексім , ПП Ромо , ПП Ігор та Фабіо , ТОВ Інтеграл менеджмент , ТОВ Агрологістик , ТОВ Сантехніка та механізація , ТОВ Агросмарт-70 , ТОВ Стеко Інвест-79 , ТОВ Октавія-ЛТД , ТОВ Неаполітана-16 , ТОВ Немо Етієне , ПП Джанго Будсервіс , ПП Львівавторем , ТОВ БК Інстал Плюс , ТзОВ Відпочинок в Карпатах , ТОВ Асфалті Тре Б.Н. , ТОВ Будівельне управління Карпатспецбуд , ПП Метінвест-80 , ТОВ Каскад Карпати-44 за період з 1 січня 2014 року по 31 жовтня 2015 року, за наслідками якої складено акт від 23 грудня 2015 року №424/22-04/13795892.

Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 224590 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.

У ході перевірки встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини лише з ПП Проект-Інвест та ТОВ Агросмарт-70 . Стосовно посадових осіб зазначених контрагентів порушені кримінальні провадження за статтями 205, 212 КК України. На підтвердження господарських операцій з ПП Пром-Інвест позивач не надав до перевірки документального підтвердження транспортування (перевезення) придбаних матеріалів, кошторисів на проведення будівельно-ремонтних робіт в загальноосвітніх школах, документального підтвердження ведення складського обліку. Податкові накладні на продаж товарів позивачу ПП Проект-Інвест у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були. Надаючи оцінку наданим до перевірки документам за наслідками господарських операцій з ТОВ Агросмарт-70 , контролюючий орган зауважив на ненаданні кошторисних розрахунків примірних витрат на проведення капітального ремонту. Згідно з податковою інформацією, наявною в ДПІ, ТОВ Агросмарт-70 відсутнє за місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби та трудові ресурси для виконання задекларованого обсягу робіт та поставки товарів.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 280738 грн, в тому числі за основним платежем 224590 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 56148 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції врахував, що відповідно до вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року у справі № 464/4809/16-к засновника та директора ТОВ Агросмарт-70 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України. Оскільки злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання ТОВ Агросмарт-70 виключно з метою здійснення злочинної діяльності. Відтак, позивач безпідставно сформував податковий кредит на суму 89664 грн за наслідками господарських операцій з указаним контрагентом.

Водночас, вирок Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року у справі 464/2014/16-к, яким керівника ПП Проект-Інвест ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205 КК України, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки згадана у вироку особа здійснила реєстрацію зазначеного підприємства у грудні 2014 року, тоді як господарські операції між позивачем та ПП Проект-Інвест мали місце до указаного часу. Суд не взяв до уваги викладену в акті перевірки інформацію щодо діяльності вказаного контрагента позивача з огляду на те, що остання містить лише загальну оцінку господарської діяльності останнього. Складення сертифікатів якості, пакувальних ярликів, специфікацій тощо не є обов`язковим, тому їх ненадання до перевірки не впливає на реальність досліджуваних господарських операцій.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з наведеними висновками суду першої інстанції.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що у наданих до перевірки первинних документах, складених за наслідками господарських операцій з ПП Проект-Інвест (видаткових накладних, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання робіт) відсутні прізвище та ініціали осіб, які їх підписали. Скаржник акцентує увагу на існуванні вироку Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року у справі 464/2014/16-к щодо керівника ПП Проект-Інвест ОСОБА_2 , яку визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205 КК України. Крім того, відповідач наголошує, що за наслідками досудового розслідування в межах кримінального провадження №32015140000000115 від 29 травня 2015 року встановлено, що впродовж 2014 року по березень 2015 року групою невстановлених осіб здійснювалась незаконна діяльність, що полягала у реєстрації, використанні та придбанні на підставних осіб суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, серед яких вказано і ПП Проект Інвест , через яких співвиконавцями знімались готівкові кошти з банківських рахунків фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_3 .

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ Іствуд Груп скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що за поясненнями ОСОБА_4 , наданими в якості свідка в судовому засіданні по справі №826/15382/17, остання як директор указаного підприємства ніяких документів не підписувала. Такі ж покази про непричетність до діяльності ТОВ Іствуд Груп ОСОБА_4 надала і під час допиту в судовому засіданні по справі №826/17998/17. На переконання відповідача, наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту дійсного придбання товару.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Враховуючи вимоги частини першої статті 341 КАС України, колегія суддів переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог з огляду на висновок судів про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП Проект-Інвест .

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа №21-4781а15); від 22 березня 2016 року (справа №21-170а16); від 22 березня 2016 року (справа №21-2927а15); від 29 березня 2016 року (справа №21-5315а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3270а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3635а15); від 19 квітня 2016 року (справа №21-4985а15); від 26 квітня 2016 року (справа №21-4976а15); від 24 травня 2016 року (справа №21-5332); від 14 червня 2016 року (справа №21-1318а16).

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду України.

Виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, межі обов`язковості вироку для адміністративного суду встановлюються лише щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Колегія суддів враховує, що через підприємство з фіктивними (формальними) засновниками може вестися цілком правомірна юридична діяльність, яка має відповідні правові наслідки, а тому визнаний у вироку факт фіктивного підприємництва не тягне автоматично за собою скасування всіх результатів відносин із контрагентами.

За встановленими судами обставинами, вироком Сихівського районного суду міста Львова від 25 березня 2016 року у справі №464/2014/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 19 лютого 2016 року та визнано винною ОСОБА_2 , власника та директора ПП Проект Інвест , у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205 КК України.

Відхиляючи посилання контролюючого органу на зазначений вирок, суди попередніх інстанцій вказали, що указаним судовим рішенням підтверджується факт фіктивної діяльності ПП Проект Інвест з моменту його перереєстрації (31 грудня 2014 року) на ОСОБА_2 , тоді як господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце раніше.

Колегія суддів вважає такий підхід судів попередніх інстанцій до дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставини справи формальним, оскільки у згаданому вище вироку Сихівського районного суду міста Львова від 25 березня 2016 року у справі №464/2014/16-к серед установлених судом обставин справи вказано, що впродовж січня-березня 2015 року на рахунки ПП Проект Інвест надходили кошти від реально діючих суб`єктів господарської діяльності в якості оплати товарів, робіт, послуг, які в подальшому перераховувались на рахунки інших фіктивних підприємств та на рахунок фізичної особи ОСОБА_3 , з яких останнім знімались готівкові кошти як поворотна фінансова допомога.

При винесенні вироку від 29 червня 2016 року у справі №464/4809/16-к Сихівський районний суд міста Львова також досліджував питання участі ОСОБА_3 в організації групи осіб для реєстрації фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності із залученням до такої діяльності, в тому числі, і ОСОБА_2 .

Досліджуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП Проект Інвест , суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідні документи підписані саме ОСОБА_3 як директором ПП Проект Інвест . Враховуючи встановлений факт причетності директора ПП Проект Інвест ОСОБА_3 до перереєстрації цієї юридичної особи з метою провадження фіктивної господарської діяльності, судам слід ретельно дослідити фактичне здійснення господарської діяльності вказаним підприємством у період до проведення перереєстрації, з`ясувати правовий статус ОСОБА_3 у відповідних кримінальних провадженнях, на які посилався контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність вироку суду не звільняє суди від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому як останні стосуються безпосередньо предмета доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Серед іншого, мотивувальна частина судових рішень не містить жодної оцінки доводам контролюючого органу про відсутність у долучених до матеріалів справи видаткових накладних, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання робіт прізвища, ім`я, по батькові осіб, які отримали товар, хоча відповідач вказував на такі недоліки первинних документів і у суді першої, і в суді апеляційної інстанції.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Протягом розгляду справи контролюючий орган посилався на те, що ПП Проект Інвест об`єктивно не могло виконати весь обсяг робіт на усіх об`єктах, враховуючи відсутність у нього достатнього обсягу трудових ресурсів та основних засобів.

Разом з тим, відповідно до мотивувальних частин оскаржених судових рішень суди взагалі не надали жодної правової оцінки доводам відповідача щодо вказаних вище обставин. Суди попередніх інстанцій не здійснили аналізу того, чи вимагає специфіка відповідної операції значної кількості трудових ресурсів; чи залучались контрагентами субпідрядні організації або працівники на умовах цивільно-правових договорів для виконання відповідних робіт чи виробництва товару. Крім того, суди не скористались і процесуальними можливостями щодо допиту осіб, які підписували первинні документи від імені контрагента, як свідків з метою підтвердження або спростування реальності господарських відносин з позивачем, пояснення яких можуть бути враховані судами при перевірці доводів контролюючого органу про відсутність або недостатню кількість у контрагентів позивача трудових ресурсів чи основних засобів.

Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 89665 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22416 грн. Натомість, в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 134925 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33732 грн, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення в означеній частині.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи в частині правомірності формування податкового кредиту з ПП Проект Інвест , з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі №813/1451/16 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01, яким донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 134925 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33732 грн.

Справу №813/1451/16 у цій частині направити до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року у справі №813/1451/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко