Постанова

від 02.02.2021 по справі 610/1117/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 610/1117/20

провадження № 22-ц/818/781/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бригадирівська сільська рада Балаклійського району Харківської області,

треті особи - Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, треті особи: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Купіна В.В., в залі суду в місті Балаклія Харківської області, -

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, треті особи: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП Ім. Кірова на її батька - ОСОБА_2 зареєстровано та видано сертифікат №269 на земельну частку (пай) серії ХР №0084662 від 15 січня 1997 року, про що був зроблений відповідний запис. ОСОБА_1 вказує, що прийняла спадщину після смерті батька. Проте не може оформити право на спірну земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, оскільки сертифікат № НОМЕР_1 був втрачений її батьком, а надати його дублікат неможливо, оскільки виготовлення сертифікату передбачено в одному екземплярі. Проте факт отримання вказаного сертифікату № НОМЕР_1 підтверджується договором оренди землі від 17 квітня 2002 року, укладеного між її батьком та СТОВ Бригадирівське . Крім того відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог. Позивачка вважає, що наявні підстави визнання за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, площею 6,20 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП Ім. Кірова , розташовану за межами населених пунктів на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0084662, виданого на ім`я її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Бригадирівська сільська рада Балаклійського району Харківської області надала заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щопозивачкою не доведено, що її батько ОСОБА_2 на момент видачі державного акту був членом КСП Ім. Кірова , тому не доведено, що після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай).

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с.11).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у Балаклійському районі від 31 серпня 2018 року вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП ім. Кірова на ОСОБА_2 зареєстровано та видано сертифікат на земельну частку (пай) за №269 серії ХР №0084662 від 15.01.1997 року. Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю відсутній. Розмір земельної частки (паю) КСП ім. Кірова складає 6,20 умовних кадастрових гектарів ( а.с.15).

Згідно з довідкою Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19 червня 2018 року на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_1 .

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 . Заведена спадкова справа (а.с.14).

У травні 2020 року позивачка звернулась до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про надання роз`яснення щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.

08 травня 2020 року нотаріусом повідомлено ОСОБА_1 , що у спадковій справі №76/2020 відсутній оригінал Сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 , запропоновано звернутися до суду (а.с.16).

Відповідно до довідки Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 17 червня 2020 року №02-13/206 за померлим ОСОБА_2 облікована земельна ділянка згідно з реєстром землевласників земельних ділянок на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області: рілля контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 ; пасовище контур № НОМЕР_4 ділянка № НОМЕР_5 ; сіножаття контур ДРФ ділянка № НОМЕР_6 (а.с.33).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що наявні підстави для визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, площею 6,20 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП Ім. Кірова , розташовану за межами населених пунктів на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0084662, виданого на ім`я її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що її батько був включений у список громадян-членів КСП, отримав сертифікат на земельну частку (пай), але втратив його.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтями 1269-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 . Заведена спадкова справа (а.с.14).

08 травня 2020 року нотаріусом повідомлено ОСОБА_1 , що у спадковій справі №76/2020 відсутній оригінал Сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 , запропоновано звернутися до суду (а.с.16).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що вона прийняла спадщину після смерті батька, оскільки на день його смерті проживала з ним, проте не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку.

З матеріалів справи убачається, що згідно з довідкою Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19 червня 2018 року на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_1 (а.с.13).

Разом з тим з копії паспорта позивачки убачається, що станом на день смерті спадкодавця вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).

Таким чином довідка Бригадирівської сільської ради від 19 червня 2018 року (а.с.13) не є належним доказом, що підтверджує проживання позивачки разом із спадкодавцем на час його смерті, оскільки вказана довідка суперечить даним паспорта ОСОБА_1 (а.с.6).

Вимог про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачка не заявляла.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 не був зазначений у свідоцтві про народження позивачки як її батько.

Факт родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було встановлено лише рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року (а.с. 11).

Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 не зверталась.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належних доказів того, що позивачка прийняла спадщину у визначений законом строк після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - матеріали справи не містять.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись із мотивами відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що її батько ОСОБА_2 на момент видачі державного акту був членом КСП Ім. Кірова , тому не доведено, що після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай).

При цьому умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, в порядку ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч.1 і ч.2 ст. 126 ЗК).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП ім. Кірова на ОСОБА_2 зареєстровано та видано сертифікат на земельну частку (пай) за №269 серії ХР №0084662 від 15.01.1997 року. Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю відсутній. Розмір земельної частки (паю) КСП ім. Кірова складає 6,20 умовних кадастрових гектарів ( а.с.15).

Відповідно до довідки Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 17 червня 2020 року №02-13/206 за померлим ОСОБА_2 облікована земельна ділянка згідно з реєстром землевласників земельних ділянок на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області: рілля контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 ; пасовище контур № НОМЕР_4 ділянка № НОМЕР_5 ; сіножаття контур ДРФ ділянка № НОМЕР_6 (а.с.33).

Частина 2 статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.

У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.

За змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Відповідно до роз`яснень п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року в разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.

Відповідач Бригадирівська сільська рада Балаклійського району Харківської області підтверджує, що за померлим ОСОБА_2 облікована земельна ділянка згідно з реєстром землевласників земельних ділянок на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області: рілля контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 ; пасовище контур № НОМЕР_4 ділянка № НОМЕР_5 ; сіножаття контур ДРФ ділянка № НОМЕР_6 (а.с.33) та не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено, що після смерті її батька відкрилася спадщина у вигляді права на спірну земельну частку (пай), - не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому колегія суддів вважає, що наразі відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивачкою не доведено факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року змінити в частині мотивів відмови у позові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 04.02.2021 року.