Постанова

від 04.02.2021 по справі 314/2642/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.02.2021 Справа № 314/2642/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/2642/19

Провадження №22-ц/807/281/21

Головуючий в 1-й інстанції - Кіяшко В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2020 року, ухвалене м. Вільнянськ (повний текст рішення складено 02 жовтня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Вільнянське районне комунальне підприємство Редакція газети Дніпровські вогні про визнання дій протиправними, звільнення земельної ділянки, зобов`язання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , Вільнянське районне комунальне підприємство Редакція газети Дніпровські вогні , про визнання дій протиправними, звільнення земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, в якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність голови Любимівської сільської ради Вільнянського району, ОСОБА_6 , яка прибула 07.06.19 року на місце захоплення земельних ділянок без інженера землевпорядника для контролю складання акту самозахвата та не роз`яснила мешканцям обов`язок виконувати встановлені закони України, відповідальність осіб за самовільне захоплення земельних ділянок, не вчинила дій направлених на притягнення винних до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення землі. Визнати протиправну бездіяльність ОСОБА_7 , яка виявила оранку ОСОБА_8 прибережної зони не вчинила дій на зупинення самовільного використання землі оранку прибережної зони ставка не викликала наряд поліції не звернулася з заявою до правовохороних органів про самовільне захоплення землі.

- обов`язати голову Любимівської сільської ради Вільнянського району, Запорізької області, ОСОБА_6 не вчиняти жодних дій та рішень відносно земельних ділянок в інтересах будь яких осіб чи організацій за виключенням ОСОБА_9 . Зобов`язати вчинити дії, а саме на притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 по самовільному захопленню земельної ділянки площею 2 га із земель запасу та резерву розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області в контурі № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 розміром по АДРЕСА_1 200 метрів довжини та 100 метрів ширини згідно схеми села та землеустрою.

- зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку та привести земельну ділянку до первісного стану, а саме у спосіб - розорану земельну ділянку закатати катками, вивезти всі завезені кучі піску, глини, соломи, тощо.

- визнати протиправними дії ОСОБА_4 по самовільному захопленню земельної ділянки в кінці АДРЕСА_1 , тобто біля колгоспного двору позивача площею 2 га та розміром 100 метрів впродовж АДРЕСА_1 та 200 метрів у довжину перпендикулярно вулиці згідно схеми села та землеустрою.

- зобов`язати ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку та привести земельну ділянку до первісного стану, розорану земельну ділянку закатати катками, вивезти всі завезені кучі піску, глини, соломи тощо. Заборонити Гетьманській вчиняти будь які дії відносно земельної ділянки.

- визнати протиправними дії ОСОБА_3 по самовільному захопленню земельної ділянки площею орієнтовано 1 га із земель резерву та запасу розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля ставка між селами Новотроїцьке і Грізне Вільнянського району Запорізької області

- зобов`язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку та привести земельну ділянку до первісного стану, а саме у спосіб - розорану земельну ділянку закатати катками, вивезти всі завезені кучі піску, глини, соломи, тощо. Заборонити вчиняти будь які дії відносно земельної ділянки

- зобов`язати третю особу Вільнянське районне комунальне підприємство Редакція газети Дніпровські вогні опублікувати в газеті рішення суду по справі.

- стягнути з відповідача сільради на користь позивача моральну шкоду в сумі 100000 гривень.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2020 року, у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Любиміської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Вільнянське районне комунальне підприємство Редакція газети Дніпровські вогні про визнання дій протиправними, звільнення земельної ділянки, зобов`язати до вчинення певних дій - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги к повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального кодексу розглянув справу за відсутності позивача. Крім того, наявні у справі докази доводять порушення права позивача на спірні земельні ділянки, а тому висновки суду з приводу відсутності порушеного у позивача права є необґрунтованими.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що з обсягу доказів наданих позивачем до суду (копія пенсійного посвідчення інваліда 2 групи) не вбачається наявності цивільного права відносно земельних ділянок за позивачем. Отже за відсутності майнових прав у позивача на зазначені земельні ділянки вимоги позову є необґрунтованими. Позивачем до суду не подано доказів наявності заподіяної моральної шкоди, протиправності дій відповідача та наявності причинно-наслідкового зв`язку, що не створює складу делікту (відшкодування шкоди в рамках позадоговірних зобов`язань), у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають. Позовні вимоги до третьої особи - Вільнянського районного комунального підприємства Редакція газети Дніпровські вогні , є необґрунтованими, оскільки не передбачено ухвалення судового рішення зобов`язального характеру відносно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову.

З вказаними висновками суду погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 06.06.2019 року вона виявила факт самовільного захоплення відповідачами земельних ділянок, які за рішенням суду та наказами геокадастру надані правом позивачеві реалізувати у спосіб визначений законом придбання земельних ділянок у власність.

Позивач самостійно визначає межі спірних земельних ділянок із зазначенням назв населених пунктів та вулиць в цих населених пунктах для визначення їх розташування.

Будь яких доказів на підтвердження належності ОСОБА_1 земельних ділянок суду надано не було.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод ч законниїх інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вбачала порушення свого права у зайнятті певних земельних ділянок іншими особами та проведення на них робіт, проте право позивача на вказані земельні ділянки жодним чином не підтверджено, як і не обґрунтовано, яким чином задоволення заявлених вимог призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна ; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем до суду не подано доказів наявності заподіяної моральної шкоди, протиправності дій відповідача та наявності причинно-наслідкового зв`язку, що не створює складу делікту (відшкодування шкоди в рамках позадоговірних зобов`язань), у зв`язку з чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу розгляду справи за відсутності позивача, то слід зазначити, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Доненко В.О. 22.09.2020 року надано до канцелярії районного суду заяву про розгляд справи без його участі та участі його довірителя (а.с. 78). За змістом цієї ж заяви головуючому у справі заявлено відвід.

Враховуючи наявність вказаної заяви про розгляд справи за відсутності сторони у справі, а також своєчасний розгляд заяви про відвід, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень процесуального законодавства при розгляді цієї цивільної справи.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 04 лютого 2021 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков