Рішення

від 26.01.2021 по справі 902/698/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2021 р. Cправа № 902/698/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м.Київ

до приватного підприємства "Мерс Транс", м.Вінниця

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець Загороднюк Петро Федорович та громадянин ОСОБА_1 .

про відшкодування шкоди в розмірі 9842,92 грн в порядку суброгації

представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

14.07.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення з приватного підприємства "Мерс Транс" шкоди в розмірі 9842,92 грн в порядку суброгації.

Ухвалою суду від 20.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/698/20, призначено судове засідання на 17.09.2020.

10.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому приватне підприємство "Мерс Транс" зазначає, що в даних спірних правовідносинах не може бути відповідачем з огляду на наступне:

"Як слідує із змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ДТП відбулась з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Mercedes Benz Sprinter", н.з. НОМЕР_1 . Однак, громадянин ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з ПП "Мерс Транс", в тому числі і на посаді водія, що виключає можливість пред`явлення позову до останнього з метою стягнення відшкодування шкоди, завданої в результаті відповідних винних дій вказаного водія.

При цьому, повідомляємо, що відповідний автомобіль "Mercedes Benz Sprinter", який був пошкоджений під час вказаної ДТП і яким керував вказаний позивачем водій ОСОБА_1 дійсно належить ПП "Мерс Транс", проте, станом на дату настання вказаної ДТП, згідно Договору оренди транспортних засобів № 01/01/2014 від 01.01.2014, такий автомобіль перебував в оренді ФОП Загороднюка Петра Федоровича."

За результатами судового засідання, 17.09.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.10.2020. Окрім того, зобов`язано позивача до дати наступного судового засідання надати суду докази на підтвердження перебування громадянина ОСОБА_1 з ПП "Мерс Транс" в трудових відносинах.

02.10.2020, на виконання зазначених вимог ухвали суду, від представника позивача надійшли додаткові пояснення від 29.09.2020 № 1239877 наступного змісту:

"Позивач повідомляє про неможливість надання запитуваних Судом доказів в зв`язку з їх фактичною відсутністю у Позивача.

Однак, звертаємо увагу суду, що матеріалами справи доведено, та Відповідачем визнано факт перебування у власності ПП "Мерс Транс" автомобіля "Mercedes Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ., тому Суд при розгляді даної справи повинен керуватися положенням ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, де визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивач не погоджується з посиланням Відповідача що ПП "Мерс Транс" є неналежним відповідачем, оскільки транспортний засіб "Mercedes Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ., було передано в оренду до ФОП Загороднюк П.Ф. згідно Договору оренди №01/01/2014 року від 01.01.2014 року.

Проаналізувавши Договір оренди №01/01/2014 року від 01.01.2014 року, укладений між ПП "Мерс Транс" та ФОП Загороднюк П.Ф., вбачається, що в даному договорі оренди не передбачена відповідальність Орендаря перед третіми особами, яким завдано шкоди орендованим транспортним засобом "Mercedes Benz Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ., тому Позивач вважає, що завдану шкоду повинен відшкодовувати саме Відповідач на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

До того ж, звертаємо увагу Суду, що відповідно до наданого Відповідачем разом з відзивом Витягу є ЄДР, вбачається, що Загороднюк П.Ф. є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - ПП "Мерс Транс".

23.10.2020 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.11.2020. Даним судовим рішенням до участі у розгляді справи залучені фізична особа-підприємець Загороднюк Петро Федорович та громадянин ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

25.11.2020 від третьої особи - ФОП Загороднюка П.Ф. надійшли пояснення щодо позову, в яких останній зазначає, що заперечує проти позовних вимог повністю. При цьому з-поміж іншого, зазначає, що автомобіль "Mercedes Benz Sprinter", н.з. НОМЕР_1 , який був пошкоджений під час вказаної позивачем у позовній заяві ДТП і яким керував вказаний позивачем водій ОСОБА_1 , - дійсно належить ПП "Мерс Транс", проте, станом на дату настання відповідної ДТП, згідно Договору оренди транспортних засобів №01/01/2014 від 01.01.2014 року та Додаткової угоди № 9 від 22.09.2018 р., а також Додатку № 10 від 22.09.2018 р., такий автомобіль перебував в оренді ФОП Загороднюка Петра Федоровича.

Також, третя особа повідомляє, що ОСОБА_1 перебуває з ним в трудових відносинах, займаючи посаду водія автотранспортних засобів.

Окрім того, за доводами третьої особи водій ОСОБА_1 , під час вчинення ДТП, використовував автомобіль "Mercedes Benz Sprinter", н.з. НОМЕР_1 поза робочим часом, всупереч визначених маршрутів руху даного автомобіля у відповідному Подорожньому листі, у власних цілях та на власний розсуд, не виконуючи свої посадові або трудові обов`язки, тобто, використовував без відома свого роботодавця, в силу чого, належним відповідачем по даному позову повинен бути - водій ОСОБА_1 ".

Ухвалою суду від 22.12.2020 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 26.01.2021.

На визначену судом дату, 26.01.2021, представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відносно сторін та третьої особи - громадянина ОСОБА_1 наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

При цьому щодо повідомлення третьої особи - ФОП Загороднюка П.Ф. суд враховує, що на зазначену ним в поясненнях від 23.11.2020 адресу, направлялася ухвала суду від 22.12.2020, однак повернулася до суду службою поштового зв`язку з відміткою про невручення: "за закінченням терміну зберігання".

Водночас суд враховує, що 26.01.2021 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі матеріалами. При цьому в поясненнях від 23.11.2020 третя особа - ФОП Загороднюк П.Ф. просить суд подальший розгляд справи здійснювати за його відсутності.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що учасники справи належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка представників сторін та третіх осіб є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 052771 - 06.11.2018 о 23год. 15хв. в м.Вінниця на вул. Коцюбинського, 11 а, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "MERSCEDES SPRINTER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи на нерегульованому перехресті, при повороті ліворуч не надав перевагу у русі автомобілю марки "RENAULT", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби.

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль марки "RENAULT", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ "Венбест" та застрахований в ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 126371 від 23.03.2018.

Вина водія ОСОБА_1 підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2018 по справі № 127/29377/18 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з протоколу технічного огляду ТЗ № 181108-5370153 (18/533), рахунку на оплату № 0000000062 від 03.12.2018, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу становить 98040,00 грн.

07.11.2018 власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з відповідною заявою.

Відповідно до страхового акту № UA2018110700001/L09/01 від 10.12.2018 вказану порожньо-транспортну подію кваліфіковано як страховий випадок за ризиком Каско Дорожньо-транспортна пригода та вирішено провести виплату страхового відшкодування в розмірі 96300,25 грн.

Згідно платіжного доручення № 23898 від 12.12.2018 ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вказані кошти перерахувало для проведення відновлювального ремонту ТЗ.

В подальшому позивач звернувся до страхової компанії ПП "Мерс Транс" - АТ "СГ "ТАС" з вимогою № 26/2019 в порядку суброгації перерахувати грошові кошти в розмірі 96300,25 грн.

Дана вимога виконана частково, в сумі 86457,33 грн, тобто за виключенням франшизи в розмірі 9842,92 грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до ПП "Мерс Транс" з вимогою відшкодувати 9842,92 грн. Поряд з тим, відповідач заявлені до стягнення кошти не сплатив у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зважає на наступні законодавчі норми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Судом встановлено, що на підставі заяви про настання страхового випадку, довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3018311355988476 від 06.11.2018, протоколу технічного огляду ТЗ від 06.11.2018, рахунку на оплату №0000000062 від 03.12.2018, страхового акту № UA2018110700001/Д09/01 від 10.12.2018 розрахунку страхового відшкодування до страхового акту, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виплатило ТОВ "Венбест" страхове відшкодування в сумі 96300,25 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с.81).

В подальшому, страхова компанія ПП "Мерс Транс" - Акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" здійснила часткове відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в розмірі 86457,33 грн. Таким чином, залишилася невідшкодованою сума в розмірі 9842,92 грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вказана норма статті Кодексу кореспондується із статтею 27 Закону України "Про страхування".

З викладеного слідує, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо та завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 914/820/17.

Як зазначалось раніше та не заперечується сторонами, вина водія ОСОБА_1 , який був за кермом транспортного засобу - автомобіля марки "MERSCEDES SPRINTER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2018 по справі № 127/29377/18 про притягнення до адміністративної відповідальності.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний транспортний засіб, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , належить ПП "Мерс Транс".

Поряд з тим, як слідує з матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль марки "MERSCEDES SPRINTER", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП перебував в оренді ФОП Загороднюка П.Ф. згідно Договору оренди транспортних засобів № 01/01/2014 від 01.01.2014.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору оренди в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в строкове платне користування транспортні засоби (далі по тексту - ТЗ), що визначені в Специфікації (Додаток №1) до Договору, що є його невід`ємною частиною, а Орендар зобов`язується прийняти ТЗ у строкове платне користування і сплачувати Орендодавцеві орендну плату в розмірі, визначеному цим Договором. При передачі ТЗ сторони зобов`язані перевірити та вказати в Акті прийому-передачі (Додаток №2) технічний стан ТЗ.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014. У випадку, якщо жодна зі сторін не виявила бажання розірвати договір до 31 грудня поточного року, Договір вважається продовженим ще на рік. Аналогічно Договір може бути продовжений і на усі наступні роки (п. 6.1 Договору).

22.09.2018 між приватним підприємством "Мерс Транс" та фізичною особою - підприємцем Загороднюком Петром Федоровичем укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, із змісту якої слідує зміну розміру орендної плати, а також конкретизацію транспортних засобів, що передаються в оренду, шляхом оформлення Специфікації (Додатку № 10) до Договору.

Відповідно до Специфікації від 22.09.2018 (Додаток № 10 до Договору) та Акту приймання-передачі транспортних засобів від 22.09.2018 Орендодавцем (ПП "Мерс Трас") передано Орендарю (ФОП Загороднюку П.Ф.) в тому числі транспортний засіб - автомобіль марки "MERSCEDES-BENZ SPRINTER", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З викладеного слідує, що на момент скоєння ДТП вказаний транспортний засіб перебував в користуванні та володінні ФОП Загороднюка П.Ф. Вказану обставину підтверджує сам ФОП Загороднюк П.Ф в своїх поясненнях від 23.11.2020.

При цьому відповідно до укладеного Трудового договору від 06.06.2018 та Наказу № 111/К від 06.06.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , ФОП Загороднюк П.Ф. прийняв останнього на постійну роботу на посаду водія автотранспортних засобів. Таким чином, оскільки на момент скоєння ДТП, транспортний засіб, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , вину якого встановлено в судовому порядку, перебував в користуванні ФОП Загороднюка П.Ф., і при цьому вказаний водій не перебував в трудових відносинах з ПП "Мерс Транс", суд констатує відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема протиправної поведінки, оскільки джерело підвищеної небезпеки вибуло із володіння останнього на законних підставах.

Надаючи оцінку позиції позивача, що умовами Договору оренди не передбачена відповідальність Орендаря (ФОП Загороднюка П.Ф.) перед третіми особами, яким завдано шкоди орендованим транспортним засобом "MERSCEDES-BENZ SPRINTER" реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому завдану шкоду повинен відшкодовувати саме відповідач на загальних підставах відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.5 Договору оренди усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регулюються нормами чинного в Україні законодавства.

При цьому слід зауважити, що відповідальну особу за завдані збитки, при даних обставинах, визначають положення ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Водночас відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, виконання зобов`язання по відшкодування шкоди відповідальною за їх вчинення особою не може ставитися в залежність від умов договору.

Враховуючи встановлені обставини, суд також враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи процесуального закону та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, суд розглядає господарські спори не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що також узгоджується з закріпленими у статті 14 Господарського процесуального кодексу України принципом диспозитивності господарського процесу.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

В свою чергу, під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, визначена позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Як зазначалося судом раніше, предметом спору у даній справі є сума страхового відшкодування у розмірі 9842,92 грн. При цьому особою, яка відповідає за позовом, позивачем визначено Приватне підприємство "Мер Транс", і саме до вказаної юридичної особи позивачем пред`явлено відповідний позов, з посиланням на те, що водія відповідача ( ОСОБА_1 ) було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення. Поряд з тим, в ході судового розгляду судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, транспортний засіб, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , перебував в користуванні ФОП Загороднюка П.Ф., при цьому вказаний водій не знаходився в трудових відносинах з ПП "Мерс Транс". Таким чином, обов`язок відповідати за пред`явленим позивачем позовом покладено на іншу особу, а визначений позивачем відповідач (Приватне підприємство "Мерс Транс") - є неналежним.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

При цьому суд констатує, що позивач не звертався з клопотанням/заявою про заміну первісного неналежного відповідача належним в порядку та строки, визначені ст. 48 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що наявні матеріали справи в сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідати за заявленим позовом згідно вимог чинного законодавства покладено на іншу особу, до якої позивач не позбавлений права пред`явити відповідні вимоги у встановленому порядку. При цьому з огляду на процесуальну поведінку позивача, питання щодо встановлення зобов`язаної особи, в межах даного спору судом не досліджувалося.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, факту заподіяння шкоди працівником відповідача під час виконання ним трудових обов`язків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і фактом заподіяної шкоди, вини, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з Приватного підприємства "Мерс Транс" заявленої позивачем суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень, а також на електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05 лютого 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Січових Стрільців, 40, м.Київ, 04053);

3 - відповідачу (вул.Гліба Успенського, 7, м.Вінниця, 21012);

4 - ІІІ особі - громадянину ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

5 - ІІІ особі - ФОП Загороднюку П.Ф. ( АДРЕСА_2