Рішення

від 05.02.2021 по справі 908/3083/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/183/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2021 Справа № 908/3083/20

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЮНІОН", код ЄДРПОУ 36535456

про стягнення суми 4298,64 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЮНІОН" суми 4298,64 грн., яка складається сум з основного боргу, 3% річних, інфляційних та штрафу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3083/20, присвоєний номер провадження 9/183/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.02.2021 до суду від позивача надійшла заява про виправлення описки, в якій останній зазначив, що під час складання позовної заяви Концерну Міські теплові мережі до ТОВ СК-Юніон було допущено технічну помилку та неправильно зазначено в її прохальній частині суми штрафних санкцій до стягнення, у зв`язку із чим позивач просить вважати правильними в цій частині наступні суми: 191,89 грн. - інфляційні втрати, 133,08 грн. - 3% річних, 209,77 грн. штраф.

Суд вважає за необхідне прийняти вказану заяву до розгляду. При цьому суд враховує, що в тексті самої позовної заяви, а також у доданих до неї розрахунках розміри сум втрат від інфляції, 3% річних та штрафу були зазначені правильно, ціна позову вказана правильно. Загальний розмір позовних вимог не змінився.

05.02.2021 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 01.04.2012 між сторонами був укладений договір № 203545 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Об`єкт теплопостачання за вказаним договором розташований у підвалі п`ятиповерхового житлового будинку за адресою: вул. Південноукраїнська, буд. 5 у м. Запоріжжя та має спільну з житловим будинком систему опалення; отримання теплоносія підтверджується рішеннями виконавчого комітету міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2020 років у м.Запоріжжя. Розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Теплопостачальною організацією та Споживачем є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії. На виконання вказаного договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію в період з жовтня 2017 по квітень 2020 на загальну суму 3763,90 грн., що підтверджується рахунками за теплову енергію та актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялись на адресу Споживача. Відповідач належним чином оформлені та підписані акти приймання-передачі не повернув, жодних оплат в рахунок погашення заборгованості за відпущену теплову енергію не здійснив, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 3763,90 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, позивач також нарахував відповідачу суму 191,89 грн. інфляційних втрат, суму 133,08 грн. - 3% річних, а також суму 209,77 грн. штрафу на підставі п. 7.2.10 договору. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-ЮНІОН" (споживач, відповідач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203545 (далі - Договір). За умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4 Договору).

За змістом пункту 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за її адресою рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 6.7.1 Договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: - при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; - при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області-5 днів, по Україні-7 днів).

В пункті 6.7.2 договору визначено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.4 договору, останній діє з 01.04.2012 до 01.04.2013. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

В додатках до договору узгоджено, що його було укладено для об`єкту теплопостачання за адресою: вул. Південноукраїнська, буд. 5.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.04.2019, за Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-ЮНІОН" на підставі свідоцтва про право власності САС № 915149, виданого 10.08.2010 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення підвалу /літ.А-5/, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 5, приміщення 61 (частка 22/25).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного вище договору, позивач в опалювальний сезон 2017 - 2020 років, а саме: в період з жовтня 2017 по квітень 2018, з листопада 2018 по квітень 2019 та з листопада 2019 по квітень 2020 відпустив відповідачу теплову енергію, про що свідчать Акти № 203545 приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди, а саме:

- від 31.10.2017 на суму 943,88 грн., від 30.11.2017 на суму 5783,30 грн., від 31.12.2017 на суму 6726,37 грн., від 31.01.2018 на суму 293,84 грн., від 28.02.2018 на суму 318,89 грн., від 31.03.2018 на суму 339,18 грн., від 30.04.2018 на суму 71,88 грн. За період жовтень, листопад, грудень 2017 здійснено перерахунок за опалення у зв`язку із чим зменшено суми нарахування за місяці, що відображено в акті № 203545/1 від 31.01.2018 та рахунку від 31.01.2018;

- від 30.11.2018 на суму 223,80 грн., від 31.12.2018 на суму 289,21 грн., від 31.01.2019 на суму 283,28 грн., від 28.02.2019 на суму 245,69 грн., від 31.03.2019 на суму 176,44 грн., від 30.04.2019 на суму 67,78 грн.;

- від 30.11.2019 на суму 166,09 грн., від 31.12.2019 на суму 260,92 грн., від 31.01.2020 на суму 131,93 грн., від 29.02.2020 на суму 214,73 грн., від 31.03.2020 на суму 160,12 грн., від 30.04.2020 на суму 31,81 грн.; за грудень 2019 та січень 2020 згідно з постановою КМУ №1082 від 31.01.20220 здійснено перерахунок та відповідно зменшено нарахування, що відображено в акті № 203545 від 31.01.2020 та рахунку від 31.01.2018;

На оплату спожитої теплової енергії позивачем відповідачу також виставлялись відповідні рахунки за вказаний період.

Відповідач для отримання документів, передбачених п. 6.7 договору та всупереч умов даного пункту, до позивача не з`являвся, у зв`язку з чим вони направлялися засобами поштового зв`язку, про що свідчать копії реєстрів відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії.

В примітках вищевказаних актів було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту і установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач оформлені належним чином акти не повернув, письмових заперечень щодо їх підписання не надав.

Отже акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року включно є погодженими, підтверджують обсяг відпущеної теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Споживач оплату спожитої теплової енергії, в тому числі частково, в установлені договором строки не здійснив, чим порушив умови договору. Загальна сума заборгованості за вищевказаними актами становить 3763,90 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо погашення наявної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203545 від 01.04.2012, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку основного боргу за договором №203545 від 01.04.2012, відповідач оплату, в тому числі часткову, за теплову енергію спожиту за вищевказаний період не здійснив, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 3763,90 грн.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 року за № 2633-1V, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.275, ч. 6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.19 Закону України Про теплопостачання (далі - Закон) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 5 ст. 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

В пункті п. 3.2.6 укладеного сторонами договору встановлено, що Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 3763,90 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позовні вимоги в частині вимоги про стягнення заборгованості не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3763,90 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 209,77 грн. штрафу, нарахованого на підставі пункту 7.2.10 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 4 ст. 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.10 Договору сторони передбачили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, штраф нараховано за спожиту теплову енергію згідно з актами за лютий 2019 - квітень 2019, листопад 2019 - січень 2020, заборгованість за якими становить загальну суму 1048,85 грн. .

З огляду на викладені вище норми ЦК України, ГК України та умови договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими, розрахунок в цій частині здійснено правильно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 209,77 грн. (20% від суми 1048,85 грн.) штрафу підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 191,89 грн. втрат від інфляції, нарахованих за актами з листопада 2017 по грудень 2019 за загальний період з січня 2018 по лютий 2020, та суми 133,08 грн. річних, нарахованих на заборгованість за актами з листопада 2017 по січень 2020 (по кожному акту окремо), починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим та по 11.03.2020 включно.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок в частині заявленої суми втрат від інфляції в розмірі 191,89 грн. здійснений позивачем правильно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник до з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 по справі № 927/490/18).

Отже, у випадку, коли визначено виконання зобов`язання з вказівкою дати, до якої воно повинно бути здійснено, цей обов`язок підлягає виконанню включно з цією датою.

Враховуючи наведене та умови п. 6.4 договору щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, судом здійснено перерахунок відсотків річних, з урахуванням початку періоду прострочки з 21 числа місяця наступного за розрахунковим, та в межах визначеного в розрахунку позивача граничного періоду, внаслідок чого встановлено, що до стягнення з відповідача фактично належить сума 132,81 грн. 3% річних, яка задовольняється судом. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЮНІОН", код ЄДРПОУ 36535456 (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 5) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р НОМЕР_1 , Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) суму 3763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн. 90 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЮНІОН", код ЄДРПОУ 36535456 (69037, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 5) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) суму 209 (двісті дев`ять) грн. 77 коп. штрафу, суму 191 (сто дев`яносто одна) грн. 89 коп. інфляційних втрат, суму 132 (сто тридцять дві) грн. 81 коп. - 3% річних та суму 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення складено та підписано 05.02.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва