Рішення

від 05.02.2021 по справі 910/18500/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2021Справа № 910/18500/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛБУДМАТЕРІАЛИ-УКРАЇНА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦБК-МАРКЕТ

про стягнення 181 400, 75 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю БЄЛБУДМАТЕРІАЛИ-УКРАЇНА (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦБК-МАРКЕТ (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 181 400, 75 грн з яких: 51 100,78 грн основна заборгованість, 2 820, 98 грн 3 % річних, 1 390, 18 грн інфляційні втрати, 109 124, 82 грн штраф та 16 963, 99 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629, 692, 712 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки № bsmu09 від 14.02.2019, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, будинок 11.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/18500/20 належним чином.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/18500/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № bsmu09 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати товар у власність, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому договорі товар в асортименті за групами товарів, зазначених в протоколі узгодження договірних цін до цього договору.

Загальна ціна цього договору складається із суми вартості всіх поставок товару здійснених відповідно до цього договору та розраховується шляхом складання сум, зазначених у видаткових накладних на всі поставки товар протягом строку дії цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору замовлення та поставка товару здійснюється на умовах 100 % передплати, якщо інший порядок оплати не вказаний в додатках до цього договору. За цим договором покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом трьох календарних днів з дня отримання заявки від покупця, постачальник виставляє покупцю рахунок на товар за кожною заявкою окремо. Передплата товару здійснюється до фактичного відвантаження товару на адресу покупця та/або визначеного покупцем вантажоотримувача. У випадку, якщо постачальник поставив товар до отримання передплати за нього, терміном оплати товару вважається наступний робочий день з дати поставки. Сторони вправі письмово погодити у додатках до договору, протоколах узгодження договірних цін тощо інші умови оплати.

Згідно з п.7.3. договору, у разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, покупець, а вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0, 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Пунктом 7.4. договору визначено, що у разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов`язань більш ніж на 5 робочих днів покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10 % простроченої до оплати суми.

При кожному повторному порушенні покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 30 календарних днів покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 15 % простроченої до оплати суми (п. 7.5. договору).

Термін дії цього договору - з моменту підписання обома сторонами до 31 грудня 2019 року, а по невиконаним зобов`язанням- до моменту фактичного їх виконання (п. 11.8. договору).

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 9 022 926, 94 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 51 від 22.03.2019 на суму 612 675, 15 грн, № 57 від 03.04.2019 на суму 644 865, 87 грн, №78 від 22.04.2019 на суму 273 572, 01 грн, № 105 від 06.05.2019 на суму 273 57, 01 грн, № 118 від 13.05.2019 на суму 261 350, 58 грн, № 138 від 24.05.2019 на суму 522 701, 16 грн, № 155 від 06.06.2019 на суму 583 230, 70 грн, № 158 від 14.06.2019 на суму 594 505, 80 грн, № 162 від 24.06.2019 на суму 274 702, 68 грн, № 13 від 13.08.2019 на суму 109 440, 00 грн, № 174 від 19.08.2019 на суму 111 360, 00 грн, № 175 від 27.08.2019 на суму 110 400, 00 грн, № 176 від 11.09.2019 на суму 249 125,76 грн, № 177 від 11.09.2019 на суму 250 855, 80 грн, № 180 від 18.09.2019 на суму 378 013, 74 грн, № 184 від 03.10.2019 на суму 727 176, 96 грн, № 186 від 03.10.2019 на суму 591 688, 80 грн, № 185 від 03.10.2019 на суму 494 789, 04 грн, № 187 від 03.10.2019 на суму 591 005, 70 грн, № 192 від 11.10.2019 на суму 353 298, 24 грн, № 198 від 21.10.2019 на суму 478 496, 16 грн, № 223 від 23.12.2019 на суму 268 050, 39 грн, № 222 від 23.12.2019 на суму 268 050, 39 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток товариств.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 51 100, 78 грн основного боргу, 16 963, 99 грн пені, 109 124, 82 грн штрафу, 2 820, 98 грн 3% річних та 1 390, 18 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № bsmu09 від 14.02.2019 за своєю правовою природою є договором поставки та регулюється приписами Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.1. договору визначено, що замовлення та поставка товару здійснюється на умовах 100 % передплати, якщо інший порядок оплати не вказаний в додатках до цього договору. За цим договором покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом трьох календарних днів з дня отримання заявки від покупця, постачальник виставляє покупцю рахунок на товар за кожною заявкою окремо. Передплата товару здійснюється до фактичного відвантаження товару на адресу покупця та/або визначеного покупцем вантажоотримувача. У випадку, якщо постачальник поставив товар до отримання передплати за нього, терміном оплати товару вважається наступний робочий день з дати поставки. Сторони вправі письмово погодити у додатках до договору, протоколах узгодження договірних цін тощо інші умови оплати.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи містять виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за загальний період з 18.02.2019 по 14.01.2020, відповідно до якої відповідач частково сплатив за поставлений товар у розмірі 8 971 826, 16 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за зазначеними вище видатковими накладними в розмірі 51 100, 78 грн відповідачем суду не надано ( 9 022 926, 94 грн - 8 971 826, 16 грн).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.

Таким чином, суд розцінює часткову сплату, як визнання відповідачем основного боргу.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості по сплаті поставленого товару за договором у розмірі 51 100, 78 грн підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 963, 99 грн пені за загальний період з 25.12.2019 по 17.11.2020 та 109 124, 82 грн штрафу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3. договору, у разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, покупець, а вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0, 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.4. та 7.5 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків виконання своїх зобов`язань більш ніж на 5 робочих днів покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10 % простроченої до оплати суми. При кожному повторному порушенні покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті більш ніж на 30 календарних днів покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі 15 % простроченої до оплати суми

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 16 963, 99 грн пені за загальний період з 25.12.2019 по 17.11.2020, судом встановлено що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 25.12.2019 по 19.07.2020, відповідно до якого розмір пені складає 14 936, 36 грн.

Враховуючи викладене вище, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом - 14 936, 36 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу позивача, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 109 124, 82 грн підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 820, 98 грн 3% річних за загальний період з 14.10.2019 по 17.11.2020 та 1 390, 18 грн інфляційних втрат за загальний період з січня 2020 року по жовтень 2020 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних судом встановлено, що розрахунок є невірним, оскільки позивачем двічі враховано дати 29.10.2019 та 19.01.2020, тому судом здійснено перерахунок 3 % річних, відповідно до якого сума 3 % річних яка підлягає стягненню складає 2 752, 76 грн, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі визначеному судом - 2 752, 76 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 390, 18 грн підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 51 100, 78 грн основної заборгованості, 14 936, 36 грн пені, 109 124, 82 грн штрафу, 1 390, 18 грн інфляційних втрат та 2 752, 76 грн 3 % річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦБК-МАРКЕТ (03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, будинок 11, ідентифікаційний код 34296616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛБУДМАТЕРІАЛИ-УКРАЇНА (03040, місто Київ, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 6а, ідентифікаційний код 41754275) 51 100 (п`ятдесят одна тисяча сто) грн 78 коп. суми основної заборгованості, 14 936 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн 36 коп. пені, 109 124 (сто дев`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 82 коп. штрафу, 1 390 (одна тисяча триста дев`яносто) грн 18 коп. інфляційні втрати, 2 752 (дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн 76 коп. 3 % річних та 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн 58 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань