Рішення

від 26.01.2021 по справі 912/4108/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 рокуСправа № 912/4108/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Національної академії внутрішніх справ

до відповідача: Приватного підприємства "Дєнко"

про стягнення 27 787,34 грн

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Національної академії внутрішніх справ до Приватного підприємства "Дєнко" (далі - ПП "Дєнко") про наступне:

- стягнути з ПП "Дєнко" на користь Національної академії внутрішніх справ 20 192,57 грн - основного боргу, 301,23 грн - 3 % річних, 2 205,03 грн -інфляційної складової, 3 675,04 грн - пені, 1 413,47 грн штрафу, а всього 27 787,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Договору №А-559 від 01.03.2019 відповідачеві передано обладнання та матеріали, однак останнім своєчасно не сплачено кошти за отриману сировину.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява від 18.12.2020 про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначено на 26.01.2021. Постановлено розгляд справи №912/4108/20 в судовому засіданні провести з повідомленням сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 28.12.2020, яка направлена на адресу ПП "Дєнко", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали про відкриття провадження від 28.12.2020 у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що ПП "Дєнко" мало можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.12.2020 відповідачу було надано 15-денний строк з дня вручення такої ухвали для подачі відзиву на позов.

Станом на 26.01.2021 від відповідача відзиву на позов, як і заяви про продовження строку на подання відзиву на позов із зазначенням відповідних обставин, що унеможливлюють його подання, до суду не надходило.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 26.01.2021 сторони участі не брали, за клопотанням позивача у справі, розгляд справи здійснюється за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 26.01.2021 за відсутності представників сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, встановив наступне.

01.03.2019 між Національною академією внутрішніх справ (Здавальник) та ПП "Дєнко" (Переробник) укладено договір №А-559 про надання послуг по утилізації обладнання та приборів (далі - Договір) (а.с. 12).

Відповідно до п. 1.1 Договору Здавальник здає на утилізацію, а Переробник приймає на переробку обладнання і матеріали, лом і відходи (далі-сировина) що містять дорогоцінні метали (далі - ДМ). У разі необхідності Переробник надає Здавальнику послуги по технічному обстеженню обладнання та приборів, які підлягають списанню або виводу з експлуатації та надає дефектовочні акти (акти обстеження) про стан вищевказаного обладнання та його не придатність до подальшої експлуатації.

Згідно п. 2.1.3 Договору Здавальник зобов`язаний передати сировину Переробнику згідно акту прийому - передачі.

Переробник зобов`язаний: прийняти сировину згідно акту прийому-передачі (Додаток №1) в присутності Здавальника; переробити сировину і надати Здавальнику акти (паспорти на партію) по вмісту ДМ, кольорових та чорних металів не пізніше 2-х місяців з моменту надходження сировини (п.п. 2.2.1, 2.2.2. Договору).

Загальна сума договору визначається на підставі фактичної кількості ДМ у чистоті, кольорових і чорних металів, що містяться у сировині (п. 3.1. Договору).

Ціни на ДМ, кольорові та чорні метали встановлюються згідно додатку № 2, №3 (п. 3.2 Договору).

Розрахунок за здану сировину здійснюється не пізніше 3-х місяців з моменту відвантаження сировини Переробнику (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору - термін дії Договору - 1 календарний рік з моменту підписання і (або) до повного виконання сторонами договірних умов.

У випадку, якщо ні одна з сторін не заявить про припинення дії чи зміну умов Договору за 30 днів до його закінчення, він вважається продовженим на наступний календарний рік (п. 6.2. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до Договору позивач передав відповідачу обладнання і матеріали. Факт отримання відповідачем обладнання та приборів підтверджується:

- актом №2 прийому - передачі на утилізацію від 01.03.2019;

- актом №1 прийому - передачі на утилізацію від 01.10.2019 (а.с. 17, 18).

Вищевказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

З метою узгодження договірної ціни на лом і відходи, що містять дорогоцінні метали, а також на кольорові та чорні метали, сторонами підписано та скріплено печатками Протокол угоди про договірну ціну на відходи, що містять дорогоцінні метали від 01.03.2019 та Протокол угоди про договірну ціну на кольорові та чорні метали від 01.03.2019 (а.с. 13, 14).

Відповідно до Паспорту на партію по вмісту дорогоцінних, кольорових та чорних металів, затвердженого 20.03.2019 Переробником та погодженого Здавальником, вартість сировини отриманої відповідачем від позивача становить 6 976,57 грн (а.с. 16).

Відповідно до Паспорту на партію по вмісту дорогоцінних, кольорових та чорних металів, затвердженого 01.10.2019 Переробником та погодженого Здавальником, вартість сировини отриманої відповідачем від позивача становить 13 215,94 грн (а.с. 15).

Враховуючи відсутність оплати за отримані від позивача обладнання і матеріали, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Як зазначено позивачем у позові, враховуючи припинення дії Договору та виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отримані обладнання і матеріали, керуючись ст. 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України), для досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо оплати поставлених за Договором обладнання і матеріалів на суму 20 192, 57 грн (а.с. 11).

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Враховуючи, що заборгованість за Договором відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступні положення законодавства.

Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Нормами ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором про надання послуг передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено вище, п. 3.3. Договору передбачено, що розрахунок за здану сировину здійснюється не пізніше 3-х місяців з моменту відвантаження сировини переробнику.

Тобто, згідно з умовами вищезгаданого Договору відповідач зобов`язався проводити оплату за отриману сировину, у визначений термін, не пізніше 3- х місяців.

При цьому, господарський суд враховує, що оплата послуг, наданих відповідно до укладеного сторонами Договору не обумовлюється підписанням актів виконання умов Договору та виставленням рахунків на оплату.

Господарський суд встановив, що загальна сума основного боргу, відповідно до Паспортів на партію по вмісту дорогоцінних, кольорових та чорних металів, становить (13 215,94 +6 976,57) 20 192,51 грн (а.с. 15,16).

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, докази сплати заборгованості в сумі 20 192, 51 грн в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення пред`явлених позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 20 192,51 грн.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ч. 2 цієї ж статті, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії.

Статтею 220 ГК України визначено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За нормами ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання. яке фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються. якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом наведеної норми, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України. Тобто діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі N 923/760/16.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 675,04 грн на суму заборгованості 20 192,57 грн за період з 09.06.2020 по 07.12.2020.

При перевірці судом правильності нарахування позивачем суми пені, встановлено, що останнім визначено неправильно суму простроченої заборгованості та період нарахування, оскільки згідно Акту № 2 позивач передав частину сировини відповідачу 01.03.2019 та іншу частину за Актом № 1 - 01.10.2019, а отже строк сплати для відповідача за Актом № 2 настав 01.06.2019, а за Актом № 1 настав 01.01.2020.

Господарський суд доходить висновку, за яким:

- на суму 6 976,57 грн згідно Акту №2 нарахуванню підлягає пеня за період з 02.06.2019 по 02.12.2019 (закінчення строку нарахування), що виходить за період зазначений позивачем в позові (09.06.2020 - 07.12.2020);

- на суму 13 215,94 грн згідно Акту №1 нарахуванню підлягає пеня за період з 02.01.2020 по 02.07.2020.

Отже, пеня в межах заявленого позивачем періоду з 09.06.2020 по 02.07.2020 на суму боргу 13 215,94 грн становить 317,18 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, господарський суд, в іншій частині пені відмовляє, оскільки остання нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку та виходить за період зазначений позивачем в позові.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 413,47 грн, який обраховується у розмірі 7 відсотків від суми договору.

Оскільки, сума договору згідно двох Паспортів на партію по вмісту дорогоцінних, кольорових та чорних металів до Договору становить 20 192,51 грн, то 7 % становлять (20 192,51 грн х 7%) 1 413,47 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства розрахунок штрафу у розмірі 1 413,47 грн здійснено відповідачем арифметично правильно та обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 4), позивачем нараховано відповідачу 2 205,03 грн - інфляційних втрат за період з 09.06.2020 по 07.12.2020.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат господарський суд дійшов висновку про не правильність нарахованої суми інфляційних втрат, з огляду на що здійснив власний розрахунок, відповідно до якого сума інфляційних втрат на суму боргу 20 192,51 грн за період з 09.06.2020 по 07.12.2020 становить 445,69 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Національної академії внутрішніх справ про стягнення з Приватного підприємства "Дєнко" в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню на суму 445,69 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На виконання вищезазначених приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в загальній сумі 301,23 грн за період з 09.06.2020 по 07.12.2020. Господарський суд перевіривши нарахування 3% річних встановив, що останній є математично правильним та підлягає задоволенню судом.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені судом обставини, вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором №А-559 від 01.03.2019 про надання послуг по утилізації обладнання та приборів підлягають частковому задоволенню, а саме: 20 192,51 грн - основного боргу, 301,23 грн - 3 % річних, 445,69 грн - інфляційні втрати, 1 413,47 грн штрафу, 317,18 - пеня, а всього 22 670,08 грн.

Судовий збір за правилами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 126, 129, 130, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дєнко" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Звенигородське шосе, 1 , код ЄДР 37668112) на користь Національної академії внутрішніх справ (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 1, код ЄДР 08751177) 20 192,51 грн - основного боргу, 301,23 грн - 3 % річних, 445,69 грн - інфляційні втрати, 1 413,47 грн штрафу, 317,18 - пеня, а всього 22 670,08 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 714,81 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити сторонам, а саме:

Національній академії внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, вул. Солом`янська , буд. 1.

Приватному підприємству "Дєнко" за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 1.

Дата складення повного рішення 05.02.2021.

Суддя Л.С. Вавренюк