Постанова

від 02.02.2021 по справі 908/3129/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 908/3129/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: не з`явились,

відповідача: Сокрут М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2020

у справі № 908/3129/19

за позовом Приватного підприємства "Амтек-А"

до Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Приватне підприємство "Амтек-А" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", в якому просило суд: усунути Приватному підприємству "Амтек-А" перешкоди у користуванні майном, щодо якого встановлений сервітут - земельною ділянкою площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 у м. Запоріжжя - шляхом спонукання відповідача забезпечити безперешкодний доступ позивачу у виді проходу, проїзду по земельній ділянці щодо якої встановлено сервітут до земельної ділянки площею 0,3552 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2 кадастровий номер 2310100000:04:011:0023, необхідний для провадження господарської діяльності; усунути Приватному підприємству "Амтек-А" перешкоди у користуванні майном, щодо якого встановлений сервітут - земельною ділянкою площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 у м. Запоріжжя - шляхом заборони відповідачу встановлювати будь-які обмеження позивачу у проході і проїзді до земельної ділянки площею 0,3552 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2 кадастровий номер 2310100000:04:011:0023, необхідний для провадження господарської діяльності.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2020 (суддя Горохов І.С.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2020 (колегія судів у складі: Антонік С.Г. - головуючий, Подобєд І.М., Іванов О.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивач з 27.03.2013 є власником нерухомого майна - будівлі ділянки кольорового лиття загальною площею 1 888,7 м 2 , яке було придбано позивачем на відкритих торгах. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3552га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2, щодо якої позивачем 15.01.2014 укладено договір оренди з Запорізькою міською радою строком до 30.10.2032.

Орендована земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 11,3128 га, користувачем якої на підставі Державного акта на право постійного користування І-ЗП №000564 від 29.06.1995 є ПрАТ "Запорізький кабельний завод". Єдиним варіантом доступу до орендованої позивачем земельної ділянки є прохід (проїзд) по земельній ділянці відповідача.

На підставі позовної заяви ПП "Амтек-А" рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 у справі № 908/3270/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2017, йому встановлено право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 в м. Запоріжжя, користувачем якої є Приватне акціонерне товариство "Запорізький кабельний завод".

Визначено істотні умови сервітуту:

1. Об`єкт сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) - 0,2914га в межах відповідно до Додатку №1 до висновку експерта № 2192 від 22.03.2016 "І варіант встановлення сервітуту";

2. Вид сервітуту - право проходу співробітників ПП "Амтек-А", проїзду на будь-якому виду транспортного засобу, стоянка транспорту для завантаження/розвантаження;

3. Строк сервітуту - до 2032 року (на час дії договору оренди землі ПП "Амтек-А");

4. Плата за користування сервітутом, яка складається із суми компенсації податку на землю та суми амортизації ділянки дороги під сервітутом пропорційно розміру обтяженої земельної ділянки, складає 2524,78 грн. (без ПДВ) на місяць.

Встановлене рішенням суду право користування (сервітут) позивача з 04.08.2017 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно під номером 21737098, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 93746152 від 04.08.2017.

Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди к користуванні земельною ділянкою щодо якої встановлено сервітут - перешкоджає проходу і проїзду працівникам позивача, а також особам, з якими позивачем укладені договори щодо проведення робіт на об`єкті позивача, у зв`язку з чим він позбавлений можливості ведення господарської діяльності на належному йому на праві власності об`єкті, останній звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних місцевий господарський суд виходив з того, що шляхом встановлення земельного сервітуту у судовому порядку відносно земельної ділянки площею 0,2914 га позивача вже реалізував своє право на усунення перешкод у користуванні майном, яке належить йому на праві власності. Повторне усунення перешкод в даному випадку вже є неможливим. При цьому при встановлені відповідного сервітуту сторони не позбавлені можливості в подальшому врегулювати певні розбіжності щодо окремих умов сервітуту, а саме узгодити порядок та умови експлуатації, несення витрат через прохід та проїзд земельною ділянкою та ін. Разом з тим, у даній справі не встановлено на підставі належних та допустимих доказів врегулювання певних деталізуючих умов сервітуту, як то процедуру проходу співробітників Приватного підприємства "Амтек-А" із зазначенням осіб, які працюють на підприємстві, проїзду на будь-якому виді транспортного засобу (надання інформації про транспортні засоби, які проїжджають або будуть проїжджати), стоянка транспорту для завантаження/розвантаження (надання інформації про відповідні транспортні засоби для зазначеної мети). Надання такої інформації, на думку суду, є необхідним, оскільки територія відповідача є режимним об`єктом з власною охороною і без додержання умов погодження проїзду або проходу через контрольно-пропускний пункт, навіть за умови встановленого сервітуту є неможливим. Крім цього, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди щодо здійснення ним права користування і розпорядження своїм майном.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні встановленому позивачу речовим правом - сервітутом, а також наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем в подальшому будуть чинитися перешкоди. При цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам в їх сукупності, у зв`язку з чим помилково прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог. Крім того, хоча сторони і не позбавлені права вирішити питання процедури проходу співробітників позивача, але це не може бути підставою для перешкоджання позивачу в користуванні земельною ділянкою щодо якої встановлено сервітут. Також господарський суд неправильно визначив предмет спору, вважаючи, що предметом спору у даній справі є спірні правовідносини - право позивача вимагати усунення перешкод у здійсненні ним правомочностей власника, а саме права користуватись відповідним майном на суміжній земельній ділянці та наявність у відповідача обов`язку не чинити такі перешкоди. В даному випадку предметом спору є не право позивача на користування своїм майном, а право на безперешкодне користування речовим правом - правом користування земельною ділянкою відповідача щодо якої встановлено сервітут. Неправильне визначення предмету спору призвело до неправильного застосування норм матеріального права та висновків суду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неналежність поданих позивачем доказів протиправної поведінки посадових осіб відповідача, а також на помилковість висновків апеляційного суду про те, що позивачем доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні встановленому позивачу речовим правом.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст.ст. 386, 391, 396, 401 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (щодо усунення перешкод у користуванні майном, щодо якого встановлений земельний сервітут).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 18.01.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.01.2021 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на правильність зроблених в ній висновків.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника відповідача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Права на чуже майно регулюються розділом II книги 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

До речових прав на чуже майно за ст. 395 цього Кодексу віднесено: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); інші речові права, встановлені законом, наприклад: право господарського відання, оперативного управління; довірче управління майном, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами тощо.

Речове право на чуже майно може виникати на підставі договору (право володіння, сервітут, емфітевзис, суперфіцій), закону (сервітут), а також з інших підстав, встановлених законом (наприклад, суперфіцій і сервітут - на підставі заповіту; сервітут - також на підставі закону або за рішенням суду).

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Главою 29 ЦК України регулюється захист права власності.

Судовий захист речових прав на чуже майно в порядку господарського судочинства може здійснюватись за вимогами, аналогічними до тих, що пред`являються для захисту права власності, якщо вони не суперечать змісту та відповідають природі відповідного речового права.

Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) (ст. 391 ЦК України).

Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.

Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, щодо підстави відкриття касаційного провадження у даній справі - п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі шляхом застосування положень статей Глави 29 ЦК України.

Разом з тим, за відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном (речовим правом).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку предметом спору є не право позивача на користування своїм майном, а право на безперешкодне користування речовим правом - правом користування земельною ділянкою відповідача, щодо якої встановлено сервітут.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 у справі № 908/3270/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2017, позивачу встановлено право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 в м. Запоріжжя, користувачем якої є Приватне акціонерне товариство "Запорізький кабельний завод".

Об`єкт сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) - 0,2914га в межах відповідно до додатку № 1 до висновку експерта № 2192 від 22.03.2016 "І варіант встановлення сервітуту".

Вид сервітуту - право проходу співробітників ПП "Амтек-А", проїзду на будь-якому виду транспортного засобу, стоянка транспорту для завантаження/розвантаження.

За оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, апеляційним судом зроблено висновок, що позивачем доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні встановленому позивачу речовим правом - сервітутом, а також наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем в подальшому будуть чинитися перешкоди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні

або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про доведеність факту перешкоджання відповідачем у користуванні встановленому позивачу речовим правом, вже після встановлення сервітуту.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що об`єкт відповідача є режимним, оскільки не обґрунтував такий висновок жодними доказами.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та як результат - про відмову у задоволенні касаційної скарги, у зв`язку з чим судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у справі №908/3129/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.