Рішення

від 05.02.2021 по справі 120/6430/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 лютого 2021 р. Справа № 120/6430/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_2 в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), та зобов`язати надати відповідний дозвіл.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, законний представник позивача зазначив, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує поруч із земельною ділянкою кадастровий номер 0520655900:07:008:0232 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, законний представник звернувся в інтересах своєї неповнолітньої дочки до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача надати відповідний дозвіл.

Ухвалою суду від 13.11.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.12.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/2173/20-а, орган Держгеокадастру повторно розглянув клопотання представника позивача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує поруч із земельною ділянкою кадастровий номер 0520655900:07:008:0232 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

За результатами такого розгляду, наказом № 2-13300/15-20-СГ від 27.08.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно частиною 7 статті 118 ЗК України та ЦК України. Так, відповідач зазначає, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Тобто, набувати та розпоряджатися земельними ділянками самостійно, зазначені особи, мають право при досягненні 18 років. Оскільки в ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 не досягла повноліття, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Що стосується іншої позовної вимоги в частині зобов`язання надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення особистого селянського господарства, то відповідач звертає увагу суду, що такі вимоги передбачають втручання у дискреційні повноваження останнього, у зв`язку з чим задоволенні бути не можуть. За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим та вказує на відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Згідно з вимогами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною 4 статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.06.2008 року - ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (матір) є батьками неповнолітньої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

14.03.2020 ОСОБА_1 через свого законного представника - ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із колективним клопотанням про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки): для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2,0 га (окремо на кожного), вказавши, що бажані земельні ділянки межують із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520655900:07:008:0232, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

До клопотання законним представником додано копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 (законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 ), документ про присвоєння ідентифікаційного номера на ім`я ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , викопіювання з Публічної кадастрової карти України із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

За наслідками розгляду вказаного клопотання наказом від 21.04.2020 року №2-9011/15-20-СГ відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу, посилаючись на те, що на момент розгляду клопотання нею не досягнуто повноліття.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, законний представник своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окруженого адміністративного суду від 03.08.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.04.2020 № 2-9011/15-20-СГ щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане через законного представника ОСОБА_2 , про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області, що межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520655900:07:008:0232, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повторно розглянувши клопотання ОСОБА_1 , Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 27.08.2020 року за № 2-13300/15-20-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області, що межує поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520655900:07:008:0232, на підставі частини 7 статті 118 ЗК України, оскільки в ході розгляду встановлено, що на даний момент ОСОБА_1 не досягла повноліття.

Законний представник своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 вважає відмову протиправною та такою, що не відповідає положенням частини 7 статті 118 ЗК України, а тому за захистом прав своєї неповнолітньої дитини звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині 1 статті 19 ЗК України, відповідно до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття права власності визначається главою 19 Розділу ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, частина 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а.

Тобто, відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_2 , який звернувся в інтересах своєї неповнолітньої дитини, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. У випадку надання відмови, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у статті 118 ЗК України.

Водночас, у вказаному наказі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.08.2020 року за № 2-13300/15-20-СГ, відповідач не зазначає, що має місце невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку. Єдиною підставою для такої відмови слугувало те, що ОСОБА_1 не досягла повноліття та не має повної цивільної дієздатності.

Судом констатовано, що дійсно на момент звернення ОСОБА_2 , в інтересах своєї дитини ОСОБА_1 , до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (14.03.2020 року) та на момент винесення оскаржуваного наказу від 27.08.2020 року за № 2-13300/15-20-СГ, остання не досягла чотирнадцятирічного віку, а відтак вважається малолітньою особи в розумінні частини 1 статті 31 ЦК України.

Так, відповідно до статті 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Відповідно до частини 1 статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

При цьому, за змістом частини 6 статті 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відтак, в інтересах малолітньої особи мають діяти її законні представники.

Матеріали справи свідчать, що в інтересах малолітньої - ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернувся її батько ОСОБА_2 (законний представник), від імені якого підписана дана заява. При цьому, як вбачається із самого клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою від 14.03.2020 року, до заяви також додано копію свідоцтва про народження дитини та копію паспортів законних представників, що додатково підтверджує правомочність ОСОБА_2 на отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в інтересах неповнолітньої дитини.

Таким чином, вказаний правочин вчинено дієздатною особою - батьком в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , що відповідає нормам Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 802/1596/17-а (провадження № К/9901/11218/18) постановою від 11.04.2018 року.

У зв`язку із вищевикладеним, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ від 27.08.2020 року № 2-13300/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Як уже було зазначено судом вище, розглянувши заяву ОСОБА_2 , в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 відповідач повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, наказом від 27.08.2020 року № 2-13300/15-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зазначив таку підставу як, те що ОСОБА_1 не досягла повноліття.

Водночас, у вищезазначеному наказі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не розглянуто питання про відповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку, що, у свою чергу, є порушенням вимог Земельного кодексу України.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 року по справі № 814/1959/17.

Більше того, у спірних правовідносинах відповідач не врахував висновки суду викладені у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року у справі №120/2173/20-а.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом.

Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, а тому не є дискреційними.

Відповідно до частини 11 статті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що такий спосіб захисту, як зобов`язання Головного управління Держгеокадастру прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки законний представник позивачки був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 2 статті 3, пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13300/15-20-СГ від 27.08.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Стрижавської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Мультян Марина Бондівна